Науково-практичний коментар до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
 
1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов\’язаний прийняти таке рішення.
 
Коментар:
1. Суд касаційної інстанції діє виключно в межах своєї компетенції, яку визначено у коментованій статті. Межами перегляду касаційного провадження судом касаційної інстанції слід вважати обсяг, в якому проводиться перевірка судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій, передбаченого ст. 424 КПК.
Під час касаційного розгляду колегія суддів перевіряє, чи правильно застосовано судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права при встановленні фактичних обставин справи, чи правильно ними надано цим обставинам правову оцінку, а також чи не порушувалися норми процесуального права під час розгляду ними кримінального провадження. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норми закону до тих чи інших обставин, які встановлені судом на основі фактів, встановлених у судових рішеннях. Якщо колегія суддів суду касаційної інстанції під час перевірки оскаржуваного судового рішення дійде висновку, що суд, який постановив рішення, неправильно застосував норму матеріального права чи надав правову оцінку встановленим обставинам, вона вправі змінити оскаржуване судове рішення. Якщо ж буде встановлено, що судами першої або апеляційної інстанції неповно встановлені фактичні обставини кримінального провадження, які мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення та направляє матеріали кримінального провадження для проведення нового судового розгляду до відповідного суду. При цьому в своїй ухвалі суд касаційної інстанції визначає, які дії необхідно здійснити під час нового судового розгляду. Такі вказівки суду відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК є обов\’язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.
При перевірці правильності застосування норм процесуального права підставою для зміни або скасування судових рішень мають бути лише неповнота судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (детальніше див. коментар до статей 410,412 КПК).
Разом з тим колегія суддів під час касаційного розгляду не має права досліджувати:
1) докази, тобто фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню. Суд касаційної інстанції не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції;
2) встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні. Таке застереження вказує на основний принцип, закладений в основу цієї норми, який полягає у тому, що суд касаційної інстанції не вправі виходити за межі тих фактів та обставин, які були встановлені у судах першої та апеляційної інстанцій;
3) вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на його несумлінність, точність та несуперечність фактичним обставинам справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
Вирішення цих питань покладено процесуальним законом на суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження та на суд апеляційної інстанції відповідно до ч. З ст. 404 КПК при перевірці (повторному дослідженні) обставин, установлених під час кримінального провадження, дослідженні доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції (детальніше див. коментар до гл. 28 та ст. 404 КПК).
2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги з урахуванням положень частини першої цієї етапі та вимог ст. 437 КПК, коли касаційний суд вправі вийти за межі касаційних вимог, але лише у разі, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування щодо неї примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Слід зазначити, що суд касаційної інстанції зобов\’язаний вийти за межі касаційної скарги, якщо її задоволення дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких касаційні скарги не надходили, прийнявши рішення щодо цих засуджених відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК.