Науково-практичний коментар до ст. 490 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 490 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 490 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 490. Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника.
 
Коментар:
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК). Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої передано прокурором до суду в порядку, передбаченому ст 291 цього Кодексу (ч. 2 ст. 42 КПК).
Підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, і давати пояснення та показання з приводу підозри, обвинувачення (пункти 1 і 5 ч. З ст. 42, ч. 2 ст. 95 КПК). Процесуальним способом отримання показань підозрюваного є допит підозрюваного під час досудового розслідування, а показань обвинуваченого – допит обвинуваченого в суді.
Важливо зазначити, що, на відміну від КПК України 1960 p., який передбачав обов\’язок слідчого допитати обвинуваченого не пізніше доби після пред\’явлення йому обвинувачення або ж негайно після його явки чи приводу (ч. 1 ст. 143), КПК 2012 р. не передбачає обов\’язкового допиту підозрюваного (як повнолітнього, так і неповнолітнього) після повідомлення йому про підозру (гл. 22 \”Повідомлення про підозру\”). Підозрюваному слідчим, прокурором або іншою уповноваженою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) роз\’яснюються його процесуальні права, зокрема, право давати показання з приводу підозри. Якщо підозрюваний вирішить скористатися своїм правом, то допит проводиться.
Про загальні правила проведення допиту як слідчої (розшукової) дії див. ст. 224 КПК. Згідно з ч. 4 цієї статті у разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов\’язана його припинити одразу після отримання такої заяви.
Під час допиту неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого обов\’язковою є присутність захисника. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 42, ч. 5 ст. 46 КПК захисник має право до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватись під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
Проте за змістом ч. 4 ст. 95 КПК показання неповнолітнього підозрюваного (як і показання інших осіб), отримані слідчим, прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути використані як докази судом у судовому розгляді. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто в порядку, який передбачено у виняткових випадках для допиту під час досудового розслідування свідків і потерпілих лише слідчим суддею, у присутності сторін кримінального провадження і з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду. Суд не має права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них
Водночас слідчий і прокурор можуть використовувати показання неповнолітнього підозрюваного, отримані ними під час допиту на стадії досудового розслідування, при прийнятті своїх процесуальних рішень: обвинувального акта, постанови про закриття кримінального провадження, складенні угоди про визнання винуватості тощо (статті 283,468,469 КПК).