Науково-практичний коментар до ст. 554 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 554 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 554 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 554. Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу
1. Отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
2. У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.
3. У межах повноважень Генеральна прокуратура України має право надавати вказівки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання такого запиту. Наведені вказівки є обов\’язковими до виконання відповідним компетентним органом України.
4. Виключно центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги приймається рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо:
1) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, його копію невідкладно надсилають до уповноваженого (центрального) органу для вирішення в цій частині;
2) надання компетентним органам іноземної держави гарантій щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою статті 544 цього Кодексу, та отримання таких гарантій від інших держав;
3) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання, для участі у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях.
 
Коментар:
1. Право розгляду запиту про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони відповідно до ст. 545 КПК мають Генеральна прокуратура України (під час досудового розслідування), МЮ (під час судового провадження) й інші уповноважені органи (МВС, СБУ, прокуратури обласного рівня), які наділені повноваженнями розглядати залити про правову допомогу. Такий розгляд стосується обґрунтованості запиту та його відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України. Уповноважений (центральний) орган України зобов\’язаний перевірити: наявність договірних відносин із запитуючою державою та вид чинного договору – багатосторонній договір (конвенція), двосторонній договір, двостороння відомча угода; відповідність запиту за формою та змістом положенням міжнародного договору; дотримання порядку надходження запиту в Україну.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p., якщо запитувана установа не компетентна виконати доручення, вона пересилає його компетентній установі і повідомляє про це запитуючу установу. Така норма передбачена і ст. 18 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 p.: якщо орган, який отримує прохання про надання взаємної допомоги, не має компетенції виконувати його, він, ex officio, надсилає це прохання компетентному органу своєї країни та інформує про це запитуючу сторону по прямих каналах, якщо прохання надійшло по таких каналах.
За відсутності відповідних міжнародних договорів між Україною та запитуючою стороною застосовуються положення ч. З ст. 544 КПК, на підставі якої уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.
Процесуального оформлення рішення уповноваженого (центрального) органу України про задоволення запиту КПК не вимагає. З огляду на те, що ст. 554 КПК не визначає строків прийняття такого рішення, воно має бути прийняте у найкоротші терміни, виходячи з вимог ст. 28 КПК.
2. Якщо приймається рішення про задоволення запиту, то уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.
3. Право давати вказівки при виконанні запиту покладається виключно на Генеральну прокуратуру України. Таке право кореспондується з повноваженнями прокурора, передбаченими п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК. Указівки слід надавати виключно у письмовій формі, адже виконання саме письмових вказівок є обов\’язком для керівника органу досудового розслідування (ч. З ст. 39 КПК) та слідчого (ч. 4 ст. 40 КПК).
4. Приймаючи рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги, центральний орган України має керуватися положеннями ст. 2 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р., яка вказує, що не можна відмовляти у виконанні прохання стосовно присутності таких посадових або заінтересованих осіб у випадках, коли ця присутність може зробити виконання прохання про надання допомоги таким, що буде відповідати потребам запитуючої сторони більшою мірою, і отже, може дозволити уникнути потреби в додаткових проханнях про надання допомоги.