Науково-практичний коментар до ст. 576 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 576 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 576 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 576. Межі кримінальної відповідальності виданої особи
 
1. Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція).
2. Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави під час прийняття рішення про видачу особи в Україну, є обов\’язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень.
3. Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо обмежень у видачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті діяння, за які відбулася видача.
4. У разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину, не зазначеного у запиті про видачу, притягти таку особу до кримінальної відповідальності або виконати вирок суду за цей злочин можна лише після отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу.
5. Запит про надання такої згоди готується та надсилається в порядку, передбаченому для запиту про видачу особи (екстрадицію).
6. У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений нею після видачі, отримання такої згоди не вимагається.
 
Коментар:
1. Коментована стаття надає особі, яка підлягає видачі, особливі гарантії щодо її притягнення до кримінальної відповідальності. У такому випадку зазначена норма кореспондується зі ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. (\”Правило ad hoc\”): видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана, і її особиста свобода ні з яких інших причин не може обмежуватися, та ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p., яка полягає в тому, що без згоди запитуваної договірної сторони видану особу не можна притягти до кримінальної відповідальності або покарати за вчинений до її видачі злочин, за який вона не була видана. Двосторонні договори України також прямо іменують подібну норму як \”Гарантії для виданої особи\” (ст. 7 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників від 21 жовтня 2003 р.) або \”Гарантії недоторканності особи\” (ст. 11 Договору між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах від 13 вересня 1996 p.).
Притягнення до кримінальної відповідальності виданої особи або виконання вироку щодо неї може відбутися лише за згодою на це запитуваної сторони і лише в рамках цієї згоди.
Більше того, виходячи зі змісту норм міжнародних договорів (ст. 15 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. та ч. 2 ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p.), без згоди запитуваної договірної сторони особа не може бути видана Україною третій державі.
Існують два винятки з такого імунітету виданої особи:
1) особа вчинила кримінальне правопорушення після фактичної видачі;
2) запитувана сторона надала дозвіл щодо притягнення до кримінальної відповідальності виданої особи або виконання вироку стосовно неї за інші кримінальні правопорушення, ніж ті, які були зазначені у попередньому запиті.
При цьому видана особа може користуватися й додатковими гарантіями, визначеними у міжнародних договорах. Зокрема, згідно зі ст. 11 Договору між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах від 13 вересня 1996 р. видана особа не зобов\’язана давати показання у будь-яких справах, крім справ, зазначених у запиті.