Науково-практичний коментар до ст. 583 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 583 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 583 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 583. Тимчасовий арешт
 
1. До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.
2. У разі якщо максимальний строк тимчасового арешту, передбачений частиною першою цієї статті, закінчився, а запит про видачу цієї особи не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.
3. Прокурор звертається до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування тимчасового арешту.
4. До клопотання додаються:
1) протокол затримання особи;
2) документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави;
3) документи, що підтверджують особу затриманого.
5. Клопотання має бути розглянуто слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи.
6. При розгляді клопотання слідчий суддя встановлює особу затриманого, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів, передбачених пунктом 2 частини четвертої цієї статті, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:
1) застосування тимчасового арешту;
2) відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав.
7. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.
8. Звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв\’язку з несвоєчасним надходженням до центрального органу України запиту про видачу не перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого залиту.
9. У разі надходження запиту про видачу особи (екстрадицію) до закінчення строку тимчасового арешту ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.
 
Коментар:
1. До особи, яка вчинила злочин за межами України та затримана в порядку ст. 582 КПК, може бути застосований тимчасовий арешт. Строк тимчасового арешту до надходження запиту про її видачу становить сорок діб або інший строк, що встановлений відповідним міжнародним договором України. Так, у ст. 15 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників від 21 жовтня 2003 р. передбачено, що в термінових випадках запитуюча сторона може зробити запит про попереднє затримання особи, видача якої запитується, а також арешт предметів, пов\’язаних зі злочином. Запит має містити заяву про існування одного з документів, визначених у ст. 10 Договору, та протягом шістдесяти днів повинен бути підтверджений належним чином обґрунтованим запитом про видачу.
Водночас згідно зі ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. підставою тимчасового арешту може бути запит про тимчасовий арешт розшукуваної особи компетентного органу запитуючої сторони, при цьому компетентні органи запитуваної сторони вирішують це питання відповідно до свого законодавства.
 
У запиті про тимчасовий арешт повідомляється про існування обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку саму силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони, і намір надіслати запит про видачу правопорушника. У ньому також зазначається, за яке правопорушення буде запитуватися видача, де і коли таке правопорушення було вчинене, а також, у міру можливості, опис зовнішності розшукуваної особи. Запит про тимчасовий арешт надсилається компетентним органам запитуваної сторони або дипломатичними каналами, або безпосередньо поштою, або телеграфом, або через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол), або у будь-який інший спосіб, який дає можливість отримати письмове підтвердження або який визнається запитуваною стороною. Запитуючий орган без зволікань інформується про результати розгляду його залиту.
2. Тимчасовий арешт може бути припинений, якщо впродовж 18 днів після арешту запитувана сторона не отримує запиту про видачу правопорушника і такі документи:
1) оригінал або завірену копію обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку саму силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони;
2) перелік правопорушень, за які вимагається видача. Час і місце їх вчинення, їх юридична кваліфікація і посилання на відповідні правові положення зазначаються якнайточніше;
3) копію відповідних законодавчих актів або, якщо це неможливо, виклад відповідного закону і, за можливості, якнайточніший опис відповідної особи, а також будь-яку іншу інформацію, яка може сприяти встановленню її особистості та громадянства.
У будь-якому випадку цей період не може перевищувати сорок днів від дати здійснення такого арешту. Можливість тимчасового звільнення у будь-який час не виключається, однак запитувана сторона вживає будь-яких заходів, які, на її думку, необхідні для запобігання втечі розшукуваної особи.
У випадку коли від іноземної держави не надійшов запит про видачу, а максимальний строк тимчасового арешту закінчився, затримана особа підлягає негайному звільненню з-під арешту. При цьому в ч. 5 ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. вказано, що таке звільнення не перешкоджає повторному арешту і видачі правопорушника у разі отримання в подальшому запиту про видачу. Зазначена норма Конвенції імплементована і до ч. 8 коментованої статті.
3. Тимчасовий арешт застосовується до особи виключно на підставі ухвали слідчого судді. Ініціатором розгляду такого питання є прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Клопотання про застосування тимчасового арешту подається винятково у письмовій формі.
4. Клопотання про застосування тимчасового арешту повинно містити:
1) у вступній частині:
-назву суду першої інстанції, до юрисдикції якого належить розгляд питання про тимчасовий арешт;
– назву клопотання (\”Клопотання про застосування тимчасового арешту\”);
– місце та час складення клопотання;
– посаду, класний чин, прізвище, ім\’я та по батькові прокурора, який розглядає матеріали;
– прізвище, ім\’я та по батькові, громадянство затриманої особи;
– відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
– відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони;
2) в описово-мотивувальній:
– час та місце затримання особи;
– найменування (номер) норми КПК, в порядку якої особу було затримано;
– найменування уповноваженого органу, що здійснював затримання особи;
– прізвище, ім\’я та по батькові, громадянство затриманої особи, дату і місце народження;
– відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
– відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони;
– дату оголошення затриманої особи в розшук та відомості про компетентний орган іноземної держави або міжнародну організацію, що оголосила в розшук;
– відомості про кримінальне провадження запитуючої сторони щодо затриманої особи (початок провадження, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, оголошення в розшук, відомості щодо рішення суду про взяття особи під варту) із зазначенням дат та назв відповідних процесуальних документів, найменування компетентних органів, що їх винесли;
– відомості про інкриміновані кримінальні правопорушення за законодавством України із зазначенням диспозиції та санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність;
– відомості про стан строків давності за вчинені затриманою особою кримінальні правопорушення згідно із законом України про кримінальну відповідальність;
– посилання на відповідні норми КПК, законодавства України, міжнародних договорів, згода на обов\’язковість яких надана ВР України, якими обґрунтовується клопотання про застосування тимчасового арешту;
3) у резолютивній частині повинні міститися прохання про:
– застосування тимчасового арешту до затриманої особи (із зазначенням прізвища, ім\’я та по батькові, громадянства затриманої особи, дати і місця народження);
– строк застосування тимчасового арешту (кількість діб до надходження запиту про видачу (екстрадицію) затриманої особи від запитуючої сторони);
– розрахунок початку тимчасового арешту, а саме – з моменту затримання особи;
– визначення місця тримання особи;
– підпис прокурора із зазначенням посади, класного чину, ініціалів та прізвища;
– кількість документів-додатків та кількість аркушів у кожному;
4) додатки:
– протокол затримання особи;
– документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави;
– документи, що підтверджують особу затриманого;
– інші документи, якими обґрунтовується клопотання про застосування тимчасового арешту.
5. Розгляд клопотання про застосування тимчасового арешту відбувається у судовому засіданні слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи. У засіданні обов\’язково беруть участь і висловлюють свої думки прокурор та затримана особа. У разі якщо особа, щодо якої вирішується питання про застосування тимчасового арешту, не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача. При цьому в засіданні можуть брати участь та висловлювати свої думки захисник особи, її законний представник, представник дипломатичної чи консульської установи запитуючої сторони.
6. Починається судове засідання зі встановлення особи затриманого та роз\’яснення їй прав, передбачених ст. 581 КПК, після чого їй пропонується зробити заяву щодо ставлення до застосування тимчасового арешту, та обставин, які містяться у клопотанні. Надалі слідчий суддя переходить до перевірки документів, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави, а потім надає слово прокурору та іншим присутнім учасникам судового засідання. Водночас при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Заслухавши думки, слідчий суддя виносить ухвалу про застосування тимчасового арешту чи відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав. При вирішенні питання про застосування тимчасового арешту слідчий суддя керується положеннями КПК та міжнародного договору, згода на обов\’язковість якого надана ВР України.
У зв\’язку з тим, що коментована стаття не містить вказівки на винесення даної ухвали в нарадчій кімнаті, ухвала слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 371 КПК заноситься секретарем судового засідання до журналу судового засідання.
Ухвала слідчого судді повинна відповідати загальним вимогам щодо форми і змісту ухвал у кримінальному провадженні, передбаченим у ст. 372 КПК.
7. Ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту чи відмову в застосуванні тимчасового арешту на підставі ч. 7 ст. 583 КПК може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором. Зміст апеляційної скарги повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 396 КПК. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судці подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п\’яти днів з дня її оголошення. При цьому для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
8. Звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв\’язку з несвоєчасним надходженням до центрального органу України запиту про видачу, не перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.
9. Ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.