Науково-практичний коментар до ст. 584 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 584 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 584 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 584. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)
 
1. Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
2. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:
1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;
2) документи про громадянство особи;
3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки.
3. Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України.
4. При вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України.
5. У разі якщо особа, щодо якої вирішується питання про тримання під вартою, не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача.
6. Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
7. Після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:
1) застосування екстрадиційного арешту;
2) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.
8. При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
9. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.
10. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.
11. У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.
12. За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.
13. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
14. Центральний орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об\’єднаних Націй у справах біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, зазначених у частині другій статті 589 цього Кодексу.
 
Коментар:
1. Єдиною підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) є надходження відповідного запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України.
Ініціювання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою покладається винятково на прокурора.
 
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) подається винятково у письмовій формі.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) повинно містити:
1) у вступній частині:
– назву суду першої інстанції за місцем тримання особи під вартою;
– назву клопотання (\”Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)\”);
– місце та час складення клопотання;
– посаду, класний чин, прізвище, ім\’я та по батькові прокурора, який розглядає матеріали;
– прізвище, ім\’я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопотання;
– відомості про запитуючу сторону, яка направила запит (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
– відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони;
2) в описово-мотивувальній частині:
– прізвище, ім\’я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопотання, дата та місце народження; громадянство;
– відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);
– відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони;
– дату оголошення затриманої особи в розшук та відомості про компетентний орган іноземної держави або міжнародну організацію, яка оголосила в розшук;
– відомості про кримінальне провадження запитуючої сторони щодо затриманої особи (початок провадження, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, оголошення в розшук, відомості про рішення суду щодо взяття особи під варту) із зазначенням дат та назв відповідних процесуальних документів, найменування компетентних органів, що їх винесли;
– час та місце затримання особи;
– найменування (номер) норми КПК, у порядку якої було особу затримано;
– найменування уповноваженого органу, який здійснював затримання особи;
– відомості про застосування до особи тимчасового арешту (із зазначенням реквізитів ухвали слідчого судді та строків тимчасового арешту);
– відомості про запит про видачу особи (із зазначенням дати отримання запиту центральним органом України та найменування компетентного органу запитуючої сторони);
– відомості про проведення екстрадиційної перевірки, якщо вона мала місце (із зазначенням найменування органу, який її проводив);
– відомості про результати проведення екстрадиційної перевірки, якщо вона мала місце;
– відомості про інкриміновані кримінальні правопорушення згідно із законодавством України із зазначенням диспозиції та санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність;
– відомості про стан строків давності за вчинені особою кримінальні правопорушення згідно із законом України про кримінальну відповідальність;
– посилання на один або кілька ризиків (невиконання особою покладених на неї процесуальних обов\’язків, переховування особи від компетентних органів запитуючої та запитуваної сторін; знищення, переховування або спотворення особою будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинення особою незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується);
– обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м\’яких запобіжних заходів;
– посилання на відповідні норми КПК, законодавства України, міжнародних договорів, згода на обов\’язковість яких надана ВР України, якими обґрунтовується клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт);
3) у резолютивній частині повинні міститися прохання про:
– застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до особи (із зазначенням прізвища, ім\’я та по батькові, громадянства особи, дати та місця народження; громадянства), із зазначенням строку його застосування (до вирішення питання центральним органом України про видачу особи та фактичної передачі запитуючій стороні);
– визначення місця тримання особи;
– підпис прокурора із зазначенням посади, класного чину, ініціалів та прізвища;
– кількість документів-додатків та кількість аркушів у кожному.
2. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються додатки:
– копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;
– документи про громадянство особи;
– наявні матеріали екстрадиційної перевірки;
– інші документи, якими обґрунтовується клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт).
3. Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого надана ВР України.
4. Закон встановлює, що при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов\’язковість якого надана ВР України.
5. У разі якщо особа, щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача.
6. Строк тримання особи під вартою відповідає строку дії ухвали слідчого судді й не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК). Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання, – з моменту затримання. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею.
7. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) відбувається після одержання відповідного клопотання у судовому засіданні слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження до суду клопотання. У засіданні обов\’язково беруть участь та висловлюють свої думки прокурор та затримана особа. При цьому у засіданні можуть брати участь та висловлювати свої думки захисник особи, її законний представник, представник дипломатичної чи консульської установи запитуючої сторони.
Починається судове засідання зі встановлення особи затриманого та роз\’яснення їй прав, передбачених ст. 581 КПК, після чого їй пропонується зробити заяву щодо ставлення до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) та обставин, які містяться у клопотанні. Потім слідчий суддя переходить до перевірки відповідності запиту про видачу та наявних матеріалів екстрадиційної перевірки положенням КПК та міжнародного договору, згода на обов\’язковість якого надана ВР України, та надає слово прокурору та іншим присутнім учасникам судового засідання.
Заслухавши думки, слідчий суддя виносить ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) чи відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту), якщо для його обрання немає підстав.
У зв\’язку з тим, що коментована стаття не містить вказівку на винесення цієї ухвали в нарадчій кімнаті, ухвала слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 371 КПК заноситься секретарем судового засідання до журналу судового засідання.
Ухвала слідчого судді повинна відповідати загальним вимогам щодо форми і змісту ухвал у кримінальному провадженні та ухвал про застосування запобіжних заходів, передбачених статтями 196 та 372 КПК.
8. При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
9. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) чи відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) на підставі ч. 9 ст. 584 КПК може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), її захисником чи законним представником, прокурором. Зміст апеляційної скарги повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 396 КПК. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п\’яти днів з дня її оголошення. При цьому для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
З моменту винесення слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо особи втрачає силу ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту.
10. Виходячи із змісту ч. 6 коментованої статті, строк тримання особи під вартою відповідає строку дії ухвали слідчого судді й не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст., 197 КПК). Він обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання, – з моменту затримання. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею. Однак екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичну передачу, але не може тривати більше дванадцяти місяців.
11. Частини 11 та 12 ст. 584 КПК передбачають, що перевірку наявності підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення у межах строку екстрадиційного арешту покладено на слідчого суддю, у межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою:
1) за клопотанням прокурора – не рідше одного разу на два місяці;
2) за скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника – не частіше одного разу на місяць.
12. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
13. Коментована стаття покладає обов\’язок на відповідний центральний орган України невідкладно інформувати у письмовій формі Управління Верховного Комісара Організації Об\’єднаних Націй у справах біженців про кожен випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до особи, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров\’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.