Науково-практичний коментар до ст. 585 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 585 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 585 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 585. Застосування запобіжного заходу, не пов\’язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави
 
1. За наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов\’язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
2. При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов\’язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов\’язково враховує:
1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень;
2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність І усталеної судової практики;
3) вік та стан здоров\’я особи, видача якої запитується;
4) міцність соціальних зв\’язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.
3. У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про її видачу, умов обраного запобіжного заходу слідчий суддя за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи.
 
Коментар:
1. За результатами розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов\’язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).
У даному випадку слід виходити із вимог гл. 18 КПК.
Запобіжними заходами, не пов\’язаними із триманням особи під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави можуть вважатися:
1) особисте зобов\’язання;
2) особиста порука;
3) застава;
 
4) домашній арешт.
Відповідно до ст. 179 КПК особисте зобов\’язання полягає у покладенні на особу зобов\’язання виконувати покладені на неї слідчим суддею один або кілька таких обов\’язків:
1) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади;
2) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
3) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або слідчого судді;
4) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
5) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею;
6) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею;
7) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
8) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
9) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в\’їзд в Україну;
10) носити електронний засіб контролю.
Згідно зі ст. 180 КПК особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов\’язання про те, що вони поручаються за виконання особою покладених на неї обов\’язків, таких самих, як і під час застосування особистого зобов\’язання, і зобов\’язуються за необхідності доставити її до відповідного державного органу чи суду на першу про те вимогу. Причому кількість поручителів визначає слідчий суддя, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання особою покладених на неї обов\’язків, за умови звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов\’язків (ст. 182 КПК).
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст. 181 КПК).
2. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не пов\’язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов\’язково враховує, зокрема:
1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень;
2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики;
3) вік та стан здоров\’я особи, видача якої запитується;
4) міцність соціальних зв\’язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.
3. Слідчий суддя також повинен звернути увагу на ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме: чи буде особа виконувати покладені на неї обов\’язки та чи є можливість запобігти її спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя повинен роз\’яснити особі, щодо якої розглядається запит про її видачу, що у разі порушення нею умов обраного запобіжного заходу слідчий суддя за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення її видачі.