Науково-практичний коментар до ст. 596 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 596 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 596 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 596. Неможливість перейняття кримінального провадження
 
1. Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо:
1) не дотримані вимоги частини другої статті 595 цього Кодексу або міжнародного договору, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України;
2) щодо цієї ж особи у зв\’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок;
3) щодо цієї ж особи у зв\’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується;
4) щодо цієї ж особи у зв\’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв\’язку з помилуванням або амністією;
5) провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв\’язку із закінченням строку давності.
 
Коментар:
1. Неможливість перейняття кримінального провадження – це наявність обставин, за яких процедура перейняття провадження від іноземних держав виключається.
Виходячи із положень ст. 10 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., запитувана держава не вживає дій щодо клопотання про перейняття кримінального провадження, якщо:
– особа не підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого законодавством договірної Держави;
– злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, не становить злочин у разі вчинення на території запитуваної держави і коли за таких обставин злочинцю не може бути призначена міра покарання також за власним законодавством;
– на час подання клопотання вже спливли строки притягнення до кримінальної відповідальності згідно із законодавством запитуючої Держави.
За винятком передбачених ст. 10 Конвенції обставин, запитувана держава не може відмовити у прийнятті клопотання повністю або частково, інакше як в одному або кількох таких випадках:
(a) якщо вона вважає, що підстави, на яких ґрунтується клопотання, заявлене відповідно до вимог ст. 8 Конвенції, не підтверджуються;
(b) якщо підозрювана особа не має постійного помешкання в запитуваній державі;
(c) якщо підозрювана особа не є громадянином запитуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину;
(d) якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, має політичний характер або якщо йдеться про злочин суто військовий або податковий;
(е) якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушення кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами;
 
(і) якщо її власне законодавство вже застосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання спливли строки давності відповідно до її законодавства; у такому випадку переривання строків давності не застосовується;
f) якщо її повноваження ґрунтуються виключно на ст. 2 і якщо на момент отримання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в ст. 23 продовження цих строків на 6 місяців;
(j) якщо злочин був вчинений за межами території запитуючої держави;
(і) якщо кримінальне переслідування може суперечити міжнародним зобов\’язанням запитуваної держави;
(h) якщо кримінальне переслідування може суперечити основоположним принципам правової системи запитуваної держави;
k) якщо запитуюча держава порушила процедуру, передбачену цією Конвенцією.
Диспозиція коментованої статті складається із п\’яти пунктів, за наявності визначених у них обставин кримінальне провадження не підлягає перейняттю:
1) не дотримані вимоги ч. 2 ст. 595 КПК або міжнародного договору, згода на обов\’язковість якого надана ВР України, наприклад:
– особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;
– особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;
– запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;
– діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.
Докладніше див. коментар до ст. 595 КПК;
2) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв\’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Вирок – судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті (ч. 1 ст. 639 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
– вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
– кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
– у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. визначає, що ніхто не може бути повторно засуджений або покараний за злочин, за який він уже був засуджений або виправданий відповідно до закону та кримінального процесуального права будь-якої країни.
Детальніше див. коментар до ст. 373 КПК;
3) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв\’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується.
Відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання;
4) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв\’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв\’язку з помилуванням або амністією.
Закриття кримінального провадження регулюється ст. 284 КПК (див. коментар).
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. визначає, що у разі, якщо особу було засуджено за злочин і якщо винесений щодо неї вирок було згодом скасовано або їй було даровано помилування на тій підставі, що якась нова або знову віднайдена обставина беззаперечно доводить наявність судової помилки, то ця особа, яка зазнала покарання внаслідок такого засудження, має право на одержання компенсації згідно із законом, якщо не буде доведено, що цю обставину не було свого часу виявлено винятково або частково з її вини;
5) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв\’язку із закінченням строку давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки (у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі); три роки (у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі); п\’ять років (у разі вчинення злочину середньої тяжкості); десять років (у разі вчинення тяжкого злочину); п\’ятнадцять років (у разі вчинення особливо тяжкого злочину).