Науково-практичний коментар до ст. 597 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 597 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 597 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 597. Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження
 
1. За клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального провадження, може триматися під вартою на території України не більше ніж сорок діб.
2. Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.
3. Якщо після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку запит про перейняття кримінального провадження не надійде, зазначена особа звільняється з-під варти.
 
Коментар:
1. Стосовно законодавства, яким регулюється перейняття кримінального провадження, див. коментар до ст. 596 КПК.
Застосування тимчасового заходу \”тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження\” регулюється положеннями Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 р. і законодавством запитуваної держави (ч. 1 ст. 29 Конвенції).
Інститут \”тримання під вартою\” у кримінальному процесі регулюється гл. 18 КПК (див. коментар).
Законодавство запитуваної держави або Конвенція визначають також умови, за яких тримання під вартою не застосовується (ч. 2 ст. 29 Конвенції):
(a) якщо запитувана держава інформує запитуючу державу про своє рішення не вживати дій щодо клопотання;
(b) якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відмовити у прийнятті клопотання;
(c) якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відкликати свою згоду на прийняття клопотання;
(і) якщо запитувана держава інформує її про своє рішення не порушувати провадження або припинити його;
(е) якщо запитуюча держава відкликає своє клопотання до того, як запитувана держава проінформує її про своє рішення вжити дій щодо клопотання.
За відсутності зазначених підстав запитуюча держава оголошує про свій намір подати клопотання про порушення кримінального переслідування, запитувана держава може на прохання запитуючої держави вдатися до тимчасового арешту підозрюваної особи, якщо:
– законодавство запитуваної держави дозволяє тримання під вартою за вчинений злочин;
-існують підстави вважати, що підозрювана особа зникне або сприятиме знищенню доказів (ч. 1 ст. 27 Конвенції).
Після отримання клопотання про порушення кримінального переслідування разом із документами, які передбачені у п. 1 ст. 15 Конвенції, запитувана держава має право вживати всіх тимчасових заходів, у тому числі тримання підозрюваної особи під вартою і накладення арешту на майно, яких можна було би вжити за її власним законодавством, якби злочин, за який вимагається кримінальне переслідування, був вчинений на її території (ст. 28 Конвенції).
Строк тримання під вартою, здійснюваного виключно згідно зі ст. 27, за жодних обставин не повинен перевищувати 40 днів (ч. 5 ст. 29 Конвенції). Ця норма повністю відповідає строку, визначеному у диспозиції ч. 1 коментованої статті.
2. Див. коментар до ст. 583 КПК.
3. Відповідно до пп. 3,4 ст. 29 Конвенції особа, що тримається під вартою, повинна бути звільнена за будь-яких обставин, якщо запитувана держава не отримала клопотання про порушення кримінального переслідування впродовж 18 днів від дати арешту, а також якщо документи, які повинні додаватися до клопотання про порушення кримінального переслідування, не були отримані запитуваною державою впродовж 15 днів після отримання клопотання про порушення кримінального переслідування.
Щодо порядку звільнення особи див. коментар до ст. 202 КПК.