Науково-практичний коментар до ст. 598 Кримінального процесуального кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 598 Кримінального процесуального кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 598 Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 598. Порядок кримінального провадження, що перейняте від іншої держави
 
1. Кримінальне провадження, що перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування та здійснюється згідно з цим Кодексом.
2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути визнані допустимими під час судового розгляду в Україні, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією України та цим Кодексом, і вони не отримані з порушенням прав людини і основоположних свобод. Не потребують легалізації відомості, визнані судом допустимими.
3. Слідчий, прокурор України після перейняття кримінального провадження мають право здійснювати будь-які передбачені цим Кодексом процесуальні дії.
4. За наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру воно повинно бути здійснене згідно з законом України про кримінальну відповідальність І в порядку, передбаченому цим Кодексом.
5. Покарання, що призначається судом, не повинно бути суворішим від покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримінальне правопорушення.
6. Компетентному органу запитуючої держави надсилається копія остаточного процесуального рішення, що набуло законної сили.
 
Коментар:
1. Законодавство, яким регулюється перейняття кримінального провадження, – див. коментар до ст. 596 КПК.
Кримінальне провадження, перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування, тобто з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. З КПК).
Відповідно до положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. розслідування у справі продовжується запитуваною стороною відповідно до її національного законодавства, тому у разі наявності постанови про зупинення досудового слідства відповідне процесуальне рішення повинно бути скасоване, а строк досудового слідства продовжений.
 
2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути використані за наявності таких умов:
– відомості, які містяться в матеріалах, визнані допустимими під час судового розгляду. Допустимість доказів регулюється ст. 86 КПК (див. коментар);
– прийняття цих відомостей не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією України та КПК. Загальні засади кримінального провадження викладені у ст. 7 КПК (див. коментар);
– якщо вони не отримані з порушенням прав людини та основоположних свобод. Відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов\’язковість яких надана ВР України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод є такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів унаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 87 КПК).
3. Суб\’єктами, уповноваженими на проведення процесуальних дій після перейняття кримінального провадження, є: слідчий; прокурор.
Інститут процесуальних дій регламентовано главами 20,21,43 КПК (див. коментар).
Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу, визначені у ст. 562 КПК (див. коментар).
При перейнятті в Україні кримінального провадження з іншої держави необхідно пам\’ятати, що відповідно до ст. 26 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р. будь-яка дія, метою якої є порушення кримінального переслідування і яка здійснена в запитуючій державі відповідно до її законодавства і правил, має таку ж юридичну силу в запитуваній державі, тобто розглядається як така, що здійснена органами цієї держави, за умови, що таке ототожнення не дає такій дії більшої доказової сили, ніж у запитуваній державі.
Якщо у справі, що надійшла, уже є постанова іноземного органу про порушення кримінального провадження, додаткове чи повторне порушення на території України не допускається. У цьому випадку за постановою органу досудового розслідування справа негайно приймається до провадження і дії особи кваліфікуються за відповідними статтями КК. Подальше розслідування кримінального правопорушення здійснюється за правилами КПК. При цьому орган, який здійснює досудове розслідування, організовує переклад матеріалів українською мовою, якщо вони надійшли в Україну, відповідно до чинного міжнародного договору, мовою запитуючої сторони.
Якщо в Україну надійшло прохання про кримінальне переслідування особи від компетентного органу іноземної держави, з якою не укладено відповідний міжнародний договір, за погодженням із цим органом такі матеріали розглядаються та за ними приймається рішення також у порядку ст. 214 КПК.
Передусім прокурор або слідчий викликає особу, стосовно якої надійшло клопотання, і шляхом опитування встановлює, чи дійсно ця особа перебувала за кордоном. Якщо особа це заперечує, прокурор або слідчий з мстою перевірки направляє запити в консульські та митні органи.
Якщо особа, стосовно якої надійшли матеріали із клопотанням про перейняття кримінального переслідування, не причетна до інкримінованих правопорушень, приймається відповідне процесуальне рішення і матеріали повертаються ініціатору запиту через уповноважені (центральні) органи.
Під час проведення розслідування прокурор, слідчий керується тільки вимогами кримінального процесуального законодавства України.
При прийнятті рішення про зупинення провадження або його закриття територіальні прокурори направляють у прокуратуру області копію цього процесуального рішення, а також свій мотивований висновок щодо законності його прийняття.
У разі засудження особи до Генеральної прокуратури України надсилається належним чином завірена копія постанови або вироку для подальшого інформування відповідного органу іноземної держави. Такий документ направляється до Генеральної прокуратури України органом, що проводить розслідування у справі, через власний центральний апарат.
4. Повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК (див. коментар до статті).
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (див. коментар до ст. 278 КПК).
5. Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і 966 р. не може призначатися більш тяжке покарання, ніж те, яке мало бути застосоване у момент вчинення злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш м\’яке покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця.
Аналогічні положення містяться у ст. 25 Конвенції, а саме: у запитуваній державі щодо злочину застосовується міра покарання, передбачена законодавством цієї держави, якщо законодавство не встановлює іншого. Міра покарання запитуваної держави не може бути більш суворою, ніж міра покарання, передбачена законодавством запитуючої держави.
Призначення покарання регулюється розд. XI КК.
6. Згідно із застереженням України до ч. 1 ст. 13 Конвенції всі клопотання, а також усі повідомлення, необхідні для застосування Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, надсилаються Генеральною прокуратурою України (щодо запитів органів досудового розслідування) або МЮ (у випадку запитів судів) до запитуючої сторони, або запитуючою державою до відповідних органів України, або за взаємною домовленістю безпосередньо органами запитуючої держави до органів запитуваної держави. Відповіді надсилаються у такий же спосіб.