Генеральна угода з тарифів і торгівлі | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Генеральна угода з тарифів і торгівлі

Генеральна угода з тарифів і торгівлі

 Генеральна угода з тарифів і торгівлі 
                            (ГАТТ 1947) 
                             (укр/рос) 
  { Додатково див. Генеральну угоду 
    з тарифів і торгівлі 1994 року ( 981_003 ) від 15.04.1994 } 
 
     Уряди    Австралійської   Федерації,   Королівства   Бельгії, 
Сполучених Штатів Бразилії,  Бірми,  Канади,  Цейлону,  Республіки 
Чилі, Китайської   Республіки,   Республіки  Куба,  Чехословацької 
Республіки,  Французької  Республіки,  Індії,   Лівану,   Великого 
Герцогства  Люксембург,  Королівства Нідерландів,  Нової Зеландії, 
Королівства  Норвегії,  Пакистану,   Південної   Родезії,   Сирії, 
Південно-Африканського      Союзу,     Сполученого     Королівства 
Великобританії і Північної Ірландії та Сполучених Штатів Америки: 
     визнаючи, що їхні відносини у сфері торгівлі  та  економічної 
діяльності  повинні  бути  спрямовані  на  підвищення рівня життя, 
забезпечення повної зайнятості та значного і постійного  зростання 
реального доходу й ефективного попиту, повне використання світових 
ресурсів та розширення виробництва й обміну товарів, 
     бажаючи сприяти  цим  цілям  шляхом  укладення  взаємних   та 
взаємовигідних   домовленостей,  спрямованих  на  значне  зниження 
тарифів та   інших   бар\’єрів   у   торгівлі   і    на    усунення 
дискримінаційного режиму в міжнародній торгівлі, 
     через своїх Представників домовилися про наступне: 
                            Частина I 
                             Стаття I 
               Загальний режим найбільшого сприяння 
     1. Щодо  мит та митних зборів будь-якого роду,  накладених на 
імпорт чи експорт,  або  у  зв\’язку  з  ними,  або  накладених  на 
міжнародні  платежі за імпорт чи експорт,  а також стосовно методу 
стягнення таких мит і зборів та  всіх  правил  і  формальностей  у 
зв\’язку з імпортом та експортом, а також всіх питань, зазначених у 
параграфах 2 і  4  Статті  III(*),  будь-яка  перевага,  сприяння, 
привілей   чи  імунітет,  які  надаються  будь-якою  стороною,  що 
домовляється,  відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої 
іншої  країни  чи призначений для будь-якої іншої країни,  повинні 
негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із 
території  всіх  інших  сторін  чи  призначений для території всіх 
інших сторін. 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     2. Положення параграфа 1  цієї  Статті  не  повинні  вимагати 
усунення  будь-яких  преференцій відносно імпортних мит чи зборів, 
які не перевищують рівнів,  передбачених параграфом 4 цієї Статті, 
і які підпадають під наступні описи: 
     (a) преференції,   діючі   виключно   між   двома  чи  більше 
територіями, переліченими  у  Додатку  А,   з   виконанням   умов, 
викладених у ньому; 
     (b) преференції,   діючі   винятково   між  двома  чи  більше 
територіями, які на 1 липня  1939  року  були  пов\’язані  спільним 
суверенітетом або  відношеннями протекторату чи сюзеренітету і які 
перелічені у Додатках B,  C і D,  з виконанням умов,  викладених у 
них; 
     (c) преференції,  діючі  винятково  між  Сполученими  Штатами 
Америки та Республікою Куба; 
     (d) преференції,  діючі  винятково  між  сусідніми  країнами, 
перелічені у Додатках E та F. 
     3. Положення   параграфа  1  не  повинні  застосовуватися  до 
преференцій  між   країнами,   які   раніше   утворювали   частини 
Оттоманської  Імперії  і відокремилися від неї 24 липня 1923 року, 
за умови, що такі преференції схвалені параграфом 5(1) Статті XXV, 
який повинен застосовуватися у цьому випадку згідно з параграфом 1 
Статті XXIX. 
—————-
     (1) В  оригінальному  тексті  помилково записано \”підпараграф 
5(a)\”. 
     4. Межа  преференції(*)  на  будь-який   товар,   преференція 
відносно   якого  дозволена  параграфом  2  цієї  Статті,  але  не 
зазначена окремо як максимальна межа  преференції  у  відповідному 
Розкладі, доданому до цієї Угоди, не повинна перевищувати: 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     (a) щодо  мит  чи  зборів  на  будь-який товар,  включений до 
такого Розкладу,  різниці  між  ставкою  найбільшого  сприяння  та 
преференційною ставкою,  встановленими Розкладом;  у випадку, якщо 
преференційна  ставка  не  передбачена,  для  всіх   цілей   цього 
параграфа преференційна ставка повинна братися на рівні, який діяв 
на 10 квітня 1947 року,  а у випадку,  якщо не передбачена  ставка 
найбільшого  сприяння,  межа  не  повинна перевищувати різниці між 
ставкою  найбільшого  сприяння  та  преференційною  ставкою,   які 
існували на 10 квітня 1947 року; 
     (b) щодо  мит  та зборів на будь-який товар,  не включений до 
відповідного Розкладу, різниці між ставкою найбільшого сприяння та 
преференційною ставкою, які існували на 10 квітня 1947 року. 
     Стосовно сторін,     визначених    у    Додатку    G,    дата 
10 квітня 1947 року,  зазначена у підпараграфах (a)  і  (b)  цього 
параграфа, повинна бути замінена відповідними датами,  визначеними 
цим Додатком. 
                            Стаття II 
                        Розклади поступок 
     1. (a) Кожна сторона повинна надавати торгівлі  інших  сторін 
режим не менш сприятливий,  ніж той, що передбачається відповідною 
Частиною відповідного Розкладу, доданого до цієї Угоди. 
     (b) Товари, описані у Частині I Розкладу, який відноситься до 
будь-якої  сторони,  і  які  походять  з  територій  інших сторін, 
повинні при імпорті на територію, до якої відноситься Розклад, і з 
виконанням термінів,  умов та застережень, встановлених Розкладом, 
бути  звільнені  від  звичайних   мит,   які   перевищують   мита, 
встановлені  та  передбачені Розкладом.  Такі товари повинні також 
бути звільнені від усіх інших мит чи зборів  будь-якого  роду,  що 
накладаються на імпорт чи у зв\’язку з імпортом, які перевищують ті 
мита та збори,  що були встановлені на день укладення  цієї  Угоди 
або  мали  б прямо і обов\’язково накладатися після укладення Угоди 
відповідно до законодавства імпортуючої території, чинного на день 
укладення Угоди. 
     (c) Товари,  описані у Частині II Розкладу,  який відноситься 
до будь-якої сторони, і які походять з територій, що відповідно із 
Статтею  I  мають  право  користуватися преференційним режимом при 
імпорті на територію,  до якої відноситься Розклад, повинні при їх 
імпорті   на   таку  територію  з  виконанням  термінів,  умов  та 
застережень,  встановлених Розкладом,  звільнятися  від  звичайних 
мит,  які перевищують мита, встановлені та передбачені Частиною II 
цього Розкладу.  Такі товари повинні також бути звільнені від усіх 
інших мит чи зборів будь-якого роду,  що накладаються на імпорт чи 
у зв\’язку з ним,  які  перевищують  ті  мита  та  збори,  що  були 
встановлені на  день  укладення  цієї  Угоди  або  мали  б прямо і 
обов\’язково накладатися  після  укладення  Угоди   відповідно   до 
законодавства  імпортуючої  території,  чинного  на день укладення 
Угоди. Ніщо в цій Статті не повинно перешкоджати будь-якій стороні 
зберегти свої вимоги,  існуючі на день укладення цієї Угоди,  щодо 
того,  які товари можуть  ввозитися  за  преференційними  ставками 
мита. 
     2. Ніщо  у  цій  Статті  не  повинно  перешкоджати  будь-якій 
стороні накладати у будь-який час на імпорт будь-якого товару: 
     (a) збір,   еквівалентний    внутрішньому    податку,    який 
накладається відповідно  до  положень  параграфа  2  Статті III(*) 
відносно аналогічного товару вітчизняного виробництва чи товару, з 
якого імпортований товар був повністю або частково виготовлений чи 
вироблений; 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     (b) будь-яке  антидемпінгове  чи  компенсаційне   мито,   яке 
застосовується відповідно до положень Статті VI;(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     (c) плату  або  інші збори,  що відповідають вартості наданих 
послуг. 
     3. Жодна сторона не повинна змінювати свій  метод  визначення 
оподатковуваної вартості чи конвертації валюти таким чином, щоб це 
знижувало цінність будь-яких  поступок,  передбачених  відповідним 
Розкладом, доданим до цієї Угоди. 
     4. У  випадку,  якщо будь-яка сторона встановить,  збереже чи 
дозволить,  формально чи фактично,  монополію на імпорт будь-якого 
товару,  зазначеного  у  відповідному  Розкладі,  доданому до цієї 
Угоди, така монополія не повинна, окрім випадків, передбачених цим 
Розкладом  чи  в інший спосіб погоджених сторонами,  які початково 
вели переговори з питань поступок,  функціонувати таким чином, щоб 
надавати  захист,  середній рівень якого перевищує рівень захисту, 
передбаченого цим Розкладом.  Положення цього параграфа не повинні 
обмежувати   використання   сторонами   будь-якої  форми  допомоги 
вітчизняним виробникам,   дозволеної   іншими   положеннями   цієї 
Угоди.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     5. У випадку,  якщо будь-яка  сторона  вважає,  що  товар  не 
отримує від іншої сторони режиму,  який,  на думку першої сторони, 
передбачається поступкою,  наданою відповідним Розкладом,  доданим 
до  Угоди,  вона  повинна звернути на це увагу безпосередньо іншої 
сторони. У випадку, якщо остання погодиться з тим, що передбачений 
режим відповідає тому, який вимагає перша сторона, але заявить, що 
такий режим не може  бути  наданий  через  те,  що  суд  або  інша 
відповідна  установа  постановили,  що  цей  товар  не  може  бути 
класифікований за тарифним законодавством цієї сторони, з тим, щоб 
дозволити режим,  передбачений цією Угодою, – обидві сторони разом 
з будь-якими іншими суттєво зацікавленими  сторонами  повинні  без 
затримок  вступити  у  подальші  переговори  з  метою врегулювання 
питання на компенсаційній основі. 
     6. (a) Специфічні мита та збори,  включені  у  Розклади,  які 
відносяться  до  тих  сторін,  що є членами Міжнародного валютного 
фонду,  та межі преференції щодо специфічних мит  та  зборів,  які 
застосовуються такими сторонами,  виражаються у відповідній валюті 
за паритетним курсом,  прийнятим чи тимчасово визнаним Міжнародним 
валютним  фондом  на  день  укладання  цієї Угоди.  Відповідно,  у 
випадку, якщо паритетний курс буде знижено відповідно  до  Статуту 
Міжнародного валютного  фонду  більше  ніж  на двадцять відсотків, 
такі специфічні мита і  збори  та  межі  преференцій  можуть  бути 
скориговані для врахування такого зниження;  за умови, що СТОРОНИ, 
ЩО  ДОМОВЛЯЮТЬСЯ  (тобто  сторони,  які  спільно  діють  згідно  з 
Статтею XXV),  погодяться,  що  такі корективи не знизять цінність 
поступок,  передбачених  відповідним  Розкладом  чи  у  будь-якому 
іншому   місці   цієї  Угоди,  при  цьому  належна  увага  повинна 
приділятися всім факторам,  які можуть впливати на необхідність чи 
терміновість здійснення таких коректив. 
     (b) Аналогічні положення повинні застосовуватися до будь-якої 
сторони, яка не є членом Фонду, починаючи з дня, коли така сторона 
стане  членом  Фонду чи укладе спеціальну валютну угоду відповідно 
до Статті XV. 
     7. Цим встановлюється,  що Розклади,  додані до цієї Угоди, є 
невід\’ємною частиною Частини I цієї Угоди. 
                            ЧАСТИНА II 
                          Стаття III(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
                        Національний режим 
          щодо внутрішнього оподаткування та регулювання 
     1. Сторони визнають,  що внутрішні податки й  інші  внутрішні 
збори  та закони,  правила та вимоги,  які стосуються внутрішнього 
продажу,  пропозиції   до   продажу,   купівлі,   транспортування, 
розподілу  чи  використання товарів,  а також правила внутрішнього 
кількісного регулювання,  які встановлюють вимоги щодо змішування, 
переробки   чи   використання   товарів  у  певних  кількостях  чи 
пропорціях,  не  повинні  застосовуватися   до   імпортованих   чи 
вітчизняних   товарів  таким  чином,  щоб  створювати  захист  для 
вітчизняного виробництва.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     2. Товари,   які  походять  з  території  будь-якої  сторони, 
імпортовані на  територію  будь-якої  іншої  сторони,  не  повинні 
підпадати,  прямо чи опосередковано, під внутрішні податки та інші 
внутрішні збори будь-якого роду, які перевищують податки та збори, 
що   прямо   чи   опосередковано   застосовуються  до  аналогічних 
вітчизняних  товарів.  Більш  того,  жодна  сторона   не   повинна 
будь-яким  іншим  чином  застосовувати  внутрішні  податки чи інші 
внутрішні збори  до  імпортованих  чи  вітчизняних  товарів  таким 
чином, щоб це суперечило принципам, викладеним у параграфі 1.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     3. Щодо  будь-якого  існуючого внутрішнього податку,  який не 
сумісний  з  положеннями  параграфа  2,  але  застосування   якого 
спеціально дозволено    торговельною    угодою,    що   діяла   на 
10 квітня 1947 року,  і відповідно до якої встановлена верхня межа 
імпортного  мита на оподатковуваний товар,  сторона,  яка накладає 
цей податок,  повинна мати право відкласти  застосування  положень 
параграфа  2  до такого податку до того часу,  коли вона може були 
звільнена від зобов\’язань за такою  торговельною  угодою  з  метою 
отримання   дозволу   на   збільшення   такого  мита  до  розміру, 
необхідного для компенсації за скасування  тієї  частини  податку, 
яка має протекціоністський характер. 
     4. Товарам,   що  походять  з  території  будь-якої  сторони, 
імпортованим  на  територію  будь-якої  іншої   сторони,   повинен 
надаватися  режим не менш сприятливий,  ніж режим,  який надається 
аналогічним товарам національного походження,  щодо всіх  законів, 
правил та вимог,  які стосуються внутрішнього продажу,  пропозиції 
до продажу,  купівлі,  транспортування,  розподілу чи використання 
товарів.   Положення   цього  параграфа  не  повинні  перешкоджати 
застосуванню     диференційованих     внутрішніх     зборів     за 
транспортування,  які  залежать  винятково  від  економічних  умов 
експлуатації  транспортних  засобів,  а   не   від   національного 
походження товару. 
     5. Жодна  сторона  не  повинна встановлювати чи застосовувати 
будь-які  правила  внутрішнього   кількісного   регулювання   щодо 
змішування,  переробки чи використання товарів у певних кількостях 
чи пропорціях, які вимагають, прямо чи опосередковано, що будь-яка 
певна  кількість  або  частка будь-якого товару,  який є предметом 
регулювання,  повинна постачатися  із  вітчизняних  джерел.  Більш 
того, жодна сторона не повинна будь-яким іншим чином застосовувати 
правила внутрішнього кількісного регулювання таким чином,  щоб  це 
суперечило принципам, викладеним у параграфі 1.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     6. Положення  параграфа  5  не  повинні  застосовуватися  для 
будь-яких правил внутрішнього кількісного  регулювання,  які  були 
чинними на  території  будь-якої  сторони  на  1  липня 1939 року, 
10 квітня 1947 року чи 24 березня 1948 року на вибір цієї сторони; 
за  умови,  що  будь-які  такі правила,  які суперечать положенням 
параграфа 5,  не повинні змінюватися на шкоду  імпорту  і  повинні 
розглядатися як мито для цілей переговорів. 
     7. Жодне  правило  внутрішнього  кількісного регулювання щодо 
змішування,  переробки чи використання товарів у певних кількостях 
чи пропорціях не повинно застосовуватися таким чином, щоб будь-яка 
така кількість чи частка розподілялися  між  зовнішніми  джерелами 
постачання. 
     8. (a)  Положення  цієї  Статті не повинні застосовуватися до 
законів,  правил чи вимог, регулюючих закупку урядовими установами 
товарів,  які купуються для урядових цілей,  а не для комерційного 
перепродажу  чи  для  використання  у  виробництві   товарів   для 
комерційного продажу. 
     (b) Положення  цієї  Статті  не  повинні перешкоджати виплаті 
субсидій  винятково  вітчизняним  виробникам,  включаючи   виплати 
вітчизняним   виробникам  за  рахунок  надходжень  від  внутрішніх 
податків чи зборів, які застосовуються відповідно до положень цієї 
Статті,  а  також  субсидії  у  формі урядових закупок вітчизняних 
товарів. 
     9. Сторони  визнають,  що  внутрішні   заходи   по   контролю 
максимальних цін, навіть якщо вони і відповідають іншим положенням 
цієї Статті,  можуть  завдавати  шкоду   інтересам   сторін,   які 
постачають    імпортовані   товари.   Відповідно,   сторони,   які 
застосовують  такі  заходи,  повинні  брати  до   уваги   інтереси 
експортуючих   сторін   з  метою  максимально  повністю  запобігти 
завдання такої шкоди. 
     10. Положення цієї Статті не повинні  перешкоджати  будь-якій 
стороні   встановлювати   чи  застосовувати  правила  внутрішнього 
кількісного  регулювання  відносно   відзнятих   кінематографічних 
фільмів, які задовольняють вимогам Статті IV. 
                            Стаття IV 
                       Спеціальні положення 
                  щодо кінематографічних фільмів 
     У випадку,  якщо  будь-яка  сторона  встановить  чи  застосує 
правила   внутрішнього   кількісного  регулювання  щодо  відзнятих 
кінематографічних фільмів,  такі  правила  повинні  бути  у  формі 
демонстраційних квот, які повинні відповідати наступним вимогам: 
     (a) демонстраційні   квоти   можуть   вимагати   демонстрації 
кінематографічних фільмів національного походження протягом певної 
мінімальної   частки   всього   обсягу  екранного  часу,  фактично 
використаного протягом певного періоду тривалістю не менше  одного 
року,   для   комерційної  демонстрації  всіх  фільмів  будь-якого 
походження, і повинні обчислюватися на основі  екранного  часу  на 
кінотеатр на рік чи в еквівалентному показнику; 
     (b) за  винятком екранного часу,  зарезервованого для фільмів 
національного  походження  відповідно  до  демонстраційної  квоти, 
екранний   час,   включаючи   час,   звільнений   адміністративним 
розпорядженням від екранного  часу,  зарезервованого  для  фільмів 
національного  походження,  не  повинен,  формально  чи  фактично, 
розподілятися між джерелами постачання; 
     (c) незважаючи на положення  підпараграфа  (b)  цієї  Статті, 
будь-яка  сторона  має  право  застосовувати демонстраційні квоти, 
задовольняючі вимогам підпараграфа (a) цієї Статті, які резервують 
мінімальну частку екранного часу для фільмів певного походження із 
джерел інших, ніж сторона, яка накладає такі демонстраційні квоти, 
за  умови,  що  жодна  така  мінімальна  частка  екранного часу не 
повинна перевищувати рівень, діючий на 10 квітня 1947 року; 
     (d) демонстраційні квоти повинні бути предметом переговорів з 
метою їх обмеження, лібералізації чи скасування. 
                             Стаття V 
                         Свобода транзиту 
     1. Товари   (включаючи   багаж),   а   також  судна  та  інші 
транспортні засоби повинні  вважатися  такими,  що  знаходяться  в 
транзиті через  територію  сторони,  якщо  проходження  через таку 
територію,  з перевантаженням,  складуванням, дробленням чи зміною 
виду  транспорту  або без таких операцій,  є лише частиною повного 
шляху, який починається і завершується за межами кордонів сторони, 
через  територію  якої  проходить рух.  Рух такого характеру в цій 
Статті називається \”транзитний рух\”. 
     2. Повинна існувати свобода транзиту через  територію  кожної 
сторони   за   маршрутами,   найбільш  зручними  для  міжнародного 
транзиту,  для транзитного руху на територію  інших  сторін  чи  з 
територій   інших  сторін.  Не  повинна  робитися  жодна  різниця, 
основана на прапорі суден, місця походження, відправлення, в\’їзду, 
виїзду  чи призначення або на будь-яких обставинах,  що стосуються 
власності на товари, судна чи інші транспортні засоби. 
     3. Будь-яка сторона має право вимагати,  щоб  транзитний  рух 
через  її територію починався з відповідної вхідної митниці,  але, 
окрім випадків невиконання застосованих законів та  правил,  такий 
рух  з  території  інших  сторін  чи  на  територію інших країн не 
повинен зазнавати будь-яких непотрібних  затримок  чи  обмежень  і 
повинен  бути  звільнений  від  мит  та від усіх транзитних мит чи 
інших зборів,  що  накладаються  відносно  транзиту,  за  винятком 
зборів    за    транспортування   чи   зборів,   що   відповідають 
адміністративним  витратам,  які   спричиняються   транзитом,   чи 
відповідають вартості наданих послуг. 
     4. Усі  збори  та  правила,  які  застосовуються сторонами до 
транзитного руху на території інших сторін чи  з  територій  інших 
сторін, повинні бути помірними та враховувати умови транзиту. 
     5. Щодо  всіх  зборів,  правил  та  формальностей у зв\’язку з 
транзитом кожна  сторона  повинна  надавати  транзитному  руху  на 
територію  будь-якої  іншої сторони чи з території будь-якої іншої 
сторони режим не  менш  сприятливий,  ніж  режим,  який  надається 
транзитному руху до будь-якої чи з будь-якої третьої країни.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     6. Кожна   сторона  повинна  надавати  товарам,  які  пройшли 
транзитом через територію будь-якої іншої сторони,  режим не  менш 
сприятливий, ніж режим, який би надавався таким товарам у випадку, 
якщо  б  вони  транспортувалися  з  місця  походження   до   місця 
призначення  без  проходження через територію такої іншої сторони. 
Однак будь-яка  сторона  повинна  мати  право  застосовувати  свої 
вимоги  про  пряме  відвантаження,  існуючі на день укладення цієї 
Угоди, щодо будь-яких товарів, для яких таке пряме відвантаження є 
обов\’язковою  умовою  отримання  дозволу  на  ввезення  товарів за 
преференційними  ставками   мита   або   для   яких   таке   пряме 
відвантаження  стосується  встановленого  стороною  методу  оцінки 
вартості для цілей стягнення мита. 
     7. Положення  цієї  Статті  не  повинні  застосовуватися   до 
транзитного   руху   літаків,   але   повинні  застосовуватися  до 
повітряного транзиту товарів (включаючи багаж). 
                            Стаття VI 
               Антидемпінгове та компенсаційне мито 
     1. Сторони визнають,  що демпінг,  через який  товари  однієї 
країни  потрапляють на ринок іншої країни за вартістю меншою,  ніж 
нормальна  вартість  товарів,  повинен  осуджуватися,   якщо   він 
спричиняє  матеріальну шкоду чи створює загрозу матеріальної шкоди 
промисловості,  створеній на території сторони, чи значно затримує 
створення  вітчизняної  промисловості.  Для цілей цієї Статті слід 
вважати,  що  товар  потрапляє  на  ринок  імпортуючої  країни  за 
вартістю,  меншою,  ніж його нормальна вартість, якщо ціна товару, 
який експортується з однієї країни в іншу: 
     (a) нижча за порівняну ціну при звичайному ході  торгівлі  на 
аналогічний  товар,  призначений  для  споживання  в  експортуючій 
країні, або 
     (b) за відсутності такої внутрішньої ціни нижча за
     (i) найвищу порівняну ціну на аналогічний товар,  призначений 
для експорту до  будь-якої  третьої  країни  при  звичайному  ході 
торгівлі, або
     (ii) вартість виробництва товару в країні походження, до якої 
додані помірні додаткові витрати на продаж та прибуток. 
     В обох   випадках   необхідно   робити  належну  поправку  на 
розбіжності в умовах продажу,  розбіжності в оподаткуванні та інші 
розбіжності, які впливають на порівнюваність цін.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     2. З  метою  усунення  чи  попередження демпінгу сторона може 
стягувати з будь-якого товару,  який постачається  у  демпінговому 
порядку, антидемпінгове мито у розмірі, що не перевищує демпінгову 
маржу для цього товару.  Для цілей цієї Статті, демпінгова маржа є 
різницею в    цінах,    визначеною    відповідно    до    положень 
параграфа 1.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     3. Ніяке компенсаційне мито не може стягуватися з  будь-якого 
товару,   що   походить   з   території  будь-якої  сторони,  який 
імпортується на територію іншої сторони, у розмірі, який перевищує 
суму дотації чи субсидії,  щодо яких було визначено, що вони прямо 
чи  опосередковано  надавалися  на  виробництво,  виготовлення  чи 
експорт  такого товару у країні походження чи експорту,  включаючи 
будь-яку спеціальну субсидію на  транспортування  певного  товару. 
Термін \”компенсаційне мито\” повинен означати спеціальне мито,  яке 
стягується з метою усунення дії  будь-якої  дотації  чи  субсидії, 
наданої,  прямо чи опосередковано, на виробництво, виготовлення чи 
експорт будь-якого товару.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     4. Ніякий товар,  що походить з території будь-якої  сторони, 
який імпортується на територію будь-якої іншої сторони, не повинен 
обкладатися  антидемпінговим   чи   компенсаційним   митом   через 
звільнення  такого товару від мит чи податків,  якими обкладається 
аналогічний товар,  призначений для споживання у країні походження 
чи  експорту,  чи  по  причині  повернення сплачених таких мит або 
податків. 
     5. Ніякий товар,  що походить з території будь-якої  сторони, 
який імпортується на територію будь-якої іншої сторони, не повинен 
обкладатися одночасно антидемпінговим і компенсаційним  митом  для 
усунення   наслідків   одного   й   того  ж  випадку  демпінгу  чи 
субсидування експорту. 
     6. (a)  Жодна   сторона   не   повинна   стягувати   будь-яке 
антидемпінгове  чи компенсаційне мито з імпорту будь-якого товару, 
що походить з території іншої сторони, якщо вона не встановить, що 
ефект   демпінгу   чи  субсидування,  відповідно,  є  таким,  який 
спричиняє  або  створює  загрозу  спричинення  матеріальної  шкоди 
вітчизняній  промисловості  чи може значно матеріально затримувати 
створення вітчизняної промисловості. 
     (b) СТОРОНИ   можуть   надавати    звільнення    від    вимог 
підпараграфа (a)  цього параграфа для того,  щоб дозволити стороні 
стягувати  антидемпінгове  чи   компенсаційне   мито   на   імпорт 
будь-якого  товару  з метою усунення дії демпінгу чи субсидування, 
які спричиняють  чи  створюють  загрозу  спричинення  матеріальної 
шкоди  промисловості  на  території  іншої сторони,  яка експортує 
такий товар на  територію  імпортуючої  сторони.  СТОРОНИ  повинні 
надавати звільнення від вимог підпараграфа (a) цього параграфа для 
того,  щоб дозволити стягнення компенсаційного  мита  у  випадках, 
коли  вони  визначать,  що  субсидія  спричиняє чи створює загрозу 
спричинення матеріальної шкоди промисловості  на  території  іншої 
сторони,  яка експортує відповідний товар на територію імпортуючої 
сторони.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     (c) Проте,  за  виняткових  обставин,  якщо   затримка   може 
призвести  до шкоди,  яку важко виправити,  сторона може стягувати 
компенсаційне мито з метою,  визначеною  підпараграфом  (b)  цього 
параграфа без попереднього погодження зі СТОРОНАМИ,  за умови,  що 
про  таку  дію  необхідно  негайно   повідомити   СТОРОНИ   і   що 
компенсаційне мито  повинно  бути  без  затримок  скасовано,  якщо 
СТОРОНИ будуть з ним незгодні. 
     7. Система стабілізації внутрішніх цін чи доходів вітчизняних 
виробників первинного товару незалежно від руху експортних цін,  в 
результаті якої іноді при продажі товару на експорт ціна є  нижчою 
за  порівнювану  ціну,  яка  виставляється покупцям на аналогічний 
товар на внутрішньому ринку,  повинна розглядатися як така,  що не 
спричиняє  матеріальної шкоди у значенні параграфа 6,  якщо шляхом 
консультацій  зі  сторонами,  які  суттєво  зацікавлені  в  такому 
товарі, визначено, що: 
     (a) результатом системи також був продаж товару на експорт за 
ціною,  вищою за порівнювану ціну,  яка виставляється покупцям  на 
аналогічний товар на внутрішньому ринку, та 
     (b) система  функціонує таким чином чи то завдяки ефективному 
регулюванню виробництва,  чи з інших причин,  що вона  не  створює 
надлишкового  стимулювання  експорту  чи іншим шляхом не спричиняє 
серйозного обмеження інтересів інших сторін. 
                            Стаття VII 
                  Оцінка товару для митних цілей 
     1. Сторони повинні  визнавати  чинність  загальних  принципів 
оцінки,  передбачених  наступними параграфами цієї Статті,  і вони 
зобов\’язуються втілювати такі  принципи  щодо  всіх  товарів,  які 
підлягають стягненню  мит  чи  інших  зборів,(*)  або імпортним чи 
експортним   обмеженням,   основаним   на   вартості   товару   чи 
регульованим  будь-яким  способом на основі вартості.  Більш того, 
вони повинні,  на вимогу іншої сторони,  переглянути дію будь-яких 
своїх  законів чи правил стосовно оцінки вартості для митних цілей 
у світлі цих принципів.  СТОРОНИ можуть вимагати від сторін звітів 
про заходи, вжиті ними на виконання положень цієї Статті. 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     2. (a)  Оцінка  імпортованого товару для митних цілей повинна 
базуватися на  дійсній  вартості  імпортованого  товару,  на  який 
розраховується   мито,   або  аналогічного  товару  і  не  повинна 
базуватися на  вартості  товару  національного  походження  чи  на 
довільній або фіктивній вартості.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     (b) Під  \”дійсною вартістю\” слід розуміти ціну,  за яку,  під 
час та в місці,  визначеними  законодавством  імпортуючої  країни, 
такий  чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу 
при звичайному ході торгівлі за умов повної  конкуренції.  У  тому 
ступені,  в  якому  на  ціну такого чи аналогічного товару впливає 
кількість окремої  трансакції,  ціна,  що  розглядається,  повинна 
єдиним способом пов\’язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, 
або (ii) з кількостями,  не менш сприятливими для імпортерів,  ніж 
ті,  в  яких  більший  обсяг  товарів  продається  у  торгівлі між 
країнами експорту та імпорту.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     (c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до 
підпараграфа (b) цього параграфа,  оцінка для митних цілей повинна 
базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості,  який  можна 
визначити.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     3. Оцінка будь-якого імпортованого товару для митних цілей не 
повинна   включати   суми   будь-якого    внутрішнього    податку, 
застосованого   в   країні   походження  чи  експорту,  від  якого 
імпортований товар був звільнений або  який  був  чи  буде  знятий 
шляхом повернення сплаченої суми. 
     4. (a)  У  випадку,  коли інше не передбачено цим параграфом, 
якщо  стороні  для  цілей  параграфа  2  цієї   Статті   необхідно 
конвертувати  в  свою власну валюту ціну,  виражену у валюті іншої 
країни, обмінний курс для кожної валюти, що має бути використаний, 
повинен базуватися на паритетному курсі,  встановленому у порядку, 
передбаченому  Статутом  Міжнародного  валютного  фонду,   чи   на 
обмінному  курсі,  визнаному  Фондом,  чи  на  паритетному  курсі, 
встановленому відповідно до спеціальної валютної угоди,  укладеної 
згідно з Статтею XV цієї Угоди. 
     (b) У   випадках,   коли   не   існує   такого  встановленого 
паритетного  курсу  чи  такого  визнаного  обмінного  курсу,  курс 
конвертації  повинен  реально  відображати поточну вартість кожної 
валюти при комерційних трансакціях. 
     (c) Сторони за  погодженням  з  Міжнародним  валютним  фондом 
повинні  виробити  правила,  які  регулюють  конвертацію сторонами 
будь-якої іноземної валюти,  відносно якої відповідно  до  Статуту 
Міжнародного  валютного  фонду  постійно  застосовуються  множинні 
обмінні курси.  Будь-яка сторона може застосовувати  такі  правила 
відносно  таких  іноземних валют для цілей параграфа 2 цієї Статті 
як альтернативу паритетним курсам.  Доки такі  правила  не  будуть 
прийняті  СТОРОНАМИ,  будь-яка сторона може застосовувати відносно 
будь-якої такої іноземної валюти  правила  конвертації  для  цілей 
параграфа  2 цієї Статті,  які реально відображають вартість такої 
іноземної валюти у комерційних трансакціях. 
     (d) Ніщо у цьому параграфі не повинно тлумачитися  як  вимога 
до  будь-якої  сторони  змінити метод конвертації валют для митних 
цілей,  який застосовується на її території на день укладення цієї 
Угоди,  якщо  така  зміна призвела б до загального збільшення суми 
мит, що підлягають сплаті. 
     5. Базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають 
під  обкладання  митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні 
обмеження,  основані на вартості товару чи  регульовані  будь-яким 
способом   на   основі   вартості,   повинні  бути  стабільними  і 
оприлюдненими достатньою мірою для  того,  щоб  надати  можливість 
комерсантам  з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для 
митних цілей. 
                           Стаття VIII 
                      Збори та формальності, 
               пов\’язані з імпортом та експортом(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     1. (a)  Усі  збори  та  платежі  будь-якого  характеру (окрім 
імпортних та експортних мит та окрім податків,  які підпадають під 
сферу  дії  Статті  III),  що  накладаються сторонами на імпорт чи 
експорт або у зв\’язку з імпортом чи експортом, мають бути обмежені 
у  сумі,  яка  приблизно  дорівнює  вартості  наданих  послуг і не 
повинна являти собою опосередкований  захист  вітчизняних  товарів 
або оподаткування імпорту чи експорту у фіскальних цілях. 
     (b) Сторони  визнають  необхідність  зменшення  кількості  та 
номенклатури зборів і платежів, зазначених у підпараграфі (a). 
     (c) Сторони  також  визнають   необхідність   скорочення   до 
мінімуму    обсягу    і   складності   імпортних   та   експортних 
формальностей,  а також зменшення і спрощення вимог щодо імпортної 
та експортної документації.(*) 
—————-
     (*) див. Додаток I. 
     2. Сторона  повинна  на  вимогу  іншої  сторони  чи на вимогу 
СТОРІН переглянути дію своїх законів та правил у  світлі  положень 
цієї Статті. 
     3. Жодна  сторона  не  повинна  накладати  великі  штрафи  за 
незначні порушення митних правил чи  процедурних  вимог.  Зокрема, 
ніякий   штраф   за   будь-який   пропуск   чи  помилку  в  митній 
документації,  які можна легко виправити і які явно були здійснені 
без   обманних   намірів   чи  злочинної  халатності,  не  повинен 
перевищувати суму, необхідну лише для винесення попередження. 
     4. Положення цієї Статті повинні розповсюджуватися на  збори, 
платежі,   формальності  та  вимоги,  які  накладаються  урядовими 
установами у зв\’язку з імпортом та  експортом,  в  тому  числі  на 
збори, платежі, формальності та вимоги відносно: 
     (a) консульських   операцій,  таких  як  видача  консульських 
рахунків чи сертифікатів; 
     (b) кількісних обмежень; 
     (c) ліцензування; 
     (d) валютного контролю; 
     (e) статистичних послуг; 
     (f) документів, документації та сертифікації; 
     (g) аналізу та інспекції; 
     (h) карантину, санітарного контролю та дезинфекції. 
                            Стаття IX 
                     Позначки про походження 
     1. Кожна сторона повинна надавати товарам,  які  походять  із 
територій  інших  сторін  режим  щодо  вимог  маркування  не  менш 
сприятливий,  ніж режим,  що надається  аналогічним  товарам,  які 
походять із будь-якої третьої країни. 
     2. Сторони   визнають,  що  при  прийнятті  та  запровадженні 
законів  та  правил  щодо  позначок  про  походження  труднощі  та 
незручності,  які  можуть  бути  спричинені  такими  заходами  для 
торгівлі та промисловості експортуючих країн, повинні бути зведені 
до   мінімуму,   при   цьому   потрібно  приділяти  належну  увагу 
необхідності  захисту  споживачів  від  шахрайських  позначок   чи 
позначок, які вводять в оману. 
     3. Коли   в  адміністративному  відношенні  це  буде  можливо 
зробити  на  практиці,   сторони   повинні   дозволяти   нанесення 
необхідних позначок про походження під час імпорту. 
     4. Закони  та правила сторін стосовно маркування імпортованих 
товарів  повинні  бути  такими,  щоб  їх  виконання  не  викликало 
серйозного пошкодження товарів,  чи значного зниження їх цінності, 
чи необґрунтованого зростання їх вартості. 
     5. Як загальне правило,  ніяке спеціальне мито  чи  штраф  не 
повинні  накладатися  будь-якою  стороною  за невиконання вимог до 
маркування  при  здійсненні  імпорту,  якщо   тільки   виправлення 
маркування  не  буде  необґрунтовано  затримано,  чи  якщо не були 
нанесені неправдиві позначки, чи якщо необхідне маркування не було 
пропущено навмисно. 
     6. Сторони  повинні  співробітничати  одна  з  одною  з метою 
запобігання  використанню  торгових  найменувань  у  спосіб,  який 
призводить  до неправильного уявлення про дійсне походження товару 
і завдає шкоди характерним  регіональним  чи  географічним  назвам 
товарів,   які   походять  з  території  сторони  та  захищені  її 
законодавством.  Кожна  сторона  повинна  у  повному   обсязі   та 
доброзичливо  розглядати такі запити або подання,  які можуть бути 
внесені будь-якою іншою стороною з приводу виконання  зобов\’язань, 
передбачених  попереднім реченням,  щодо найменувань товарів,  які 
буди повідомлені їй іншою стороною. 
                             Стаття X 
            Публікація та застосування правил торгівлі 
     1. Закони,  положення,  судові  рішення  та   адміністративні 
розпорядження   загального   характеру,  які  вводяться  будь-якою 
стороною стосовно  класифікації  або  оцінки  товарів  для  митних 
цілей,  чи стосовно ставок мита,  податків або інших платежів,  чи 
стосовно вимог,  обмежень або заборон на імпорт чи експорт, або на 
переказ  платежів за них чи які впливають на їх продаж,  розподіл, 
транспортування,  страхування, складську інспекцію, виставлення на 
показ,  переробку,  змішування  чи інше використання,  повинні без 
затримок публікуватися таким чином,  щоб надати можливість  урядам 
та  комерсантам  ознайомитися  з  ними.  Угоди,  які  впливають на 
міжнародну торговельну політику і діють  між  урядом  чи  урядовою 
установою  будь-якої  сторони  та  урядом  чи  урядовою  установою 
будь-якої іншої сторони,  також повинні  публікуватися.  Положення 
цього  параграфа  не потребують від будь-якої сторони розголошення 
конфіденційної інформації,  якщо воно  б  ускладнило  застосування 
законодавства,   чи   в   інший  спосіб  суперечило  б  суспільним 
інтересам,  чи завдало  б  шкоди  законним  комерційним  інтересам 
окремих підприємств, державних або приватних. 
     2. Жодний  захід  загального  застосування,  який  вживається 
будь-якою стороною і підвищує ставку мита чи інший збір на імпорт, 
який здійснюється у встановленому та єдиному порядку,  чи накладає 
нову або більш обтяжливу вимогу,  обмеження чи заборону на  імпорт 
або  на  переказ платежів за нього,  не повинен набирати чинності, 
доки такий захід не буде офіційно опубліковано. 
     3. (a) Кожна  сторона  повинна  у  єдиний,  неупереджений  та 
розумний спосіб застосовувати всі свої закони,  положення, рішення 
чи розпорядження характеру, описаного у параграфі 1 цієї Статті. 
     (b) Кожна  сторона  повинна  мати  чи  заснувати  при  першій 
можливості  судові,  арбітражні  чи  адміністративні трибунали або 
процедури  з &nbs