Науково-практичний коментар до ст. 127 Сімейного кодексу України
Стаття 127. Визначення походження дитини за заявою чо-
ловіка, який вважає себе батьком дитини
1. Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір\’ю дити-
ни, може подати до державного органу реєстрації актів ци-
вільного стану заяву про визнання себе батьком дитини,
мати якої померла або оголошена померлою, визнана не-
дієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських
прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як
шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи
та піклування.
Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дити-
ни у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини
першої статті 135 цього Кодексу.
1. За звичайних умов, передбачених у статті 126 СК, заява
про визнання батьківства подається матір\’ю та тим, хто
ви-
знає себе батьком дитини.
У випадках, передбачених у статті 127 СК, згода матері на
визнання батьківства певної особи не може бути подана з
чо-
тирьох причин:
1) матері немає;
2) мати є, але не може через недієздатність висловити
свою
волю;
3) мати позбавлена батьківських прав, а тому не має права
брати участь у визначенні батьківства дитини, оскільки
пере-
стала бути її законним представником;
4) мати щонайменше півроку не проживає з дитиною і не
піклується про неї.
Кожна з цих підстав повинна бути підтверджена докумен-
тально.
На підтвердження факту окремого проживання матері та
дитини і невиконання нею своїх обов\’язків можуть бути
пода-
ні відповідні довідки, акти обстеження тощо. Враховуючи,
що визнання батьківства поліпшує правове становище дити-
ни і не суперечить інтересам її матері, встановлювати цей
факт судом немає потреби.
2. Умовою прийняття заяви від того, хто вважає себе бать-
ком дитини, є запис про батька за прізвищем матері, тобто
з
використанням юридичної фікції (стаття 135 СК).