Науково-практичний коментар до ст. 179 Сімейного кодексу України
Стаття 179. Право власності на аліменти,
одержані на дитину
1. Аліменти, одержані на дитину, є
власністю того з ба-
тьків, на ім\’я кого вони виплачуються, і
мають використо-
вуватися за цільовим призначенням.
Неповнолітня дитина має право брати участь
у розпоря-
дженні аліментами, які одержані для її
утримання.
2. У разі смерті того з батьків, з ким
проживала дитина,
аліменти є власністю дитини.
Опікун розпоряджається аліментами, які
одержані для
утримання малолітньої дитини.
Неповнолітня дитина має право на самостійне
одержан-
ня аліментів та розпоряджання ними
відповідно до Ци-
вільного кодексу України.
1. У статті 179 СК вперше законодавче
врегульовано пи-
тання права власності на аліменти, одержані
на дитину.
Один з батьків, найчастіше мати, яка
пред\’явила позовну
заяву про стягнення аліментів на дитину, є
не лише законним
представником дитини, а й має власний
матеріально-право-
вий інтерес. Саме ця обставина відіграла
основну роль при ви-
значенні власника аліментів.
Аліменти – кошти особливого призначення, а
тому їх на-
лежить використовувати для забезпечення
потреб дитини. У
сучасних умовах, коли нерідко основним або
єдиним грошо-
вим надходженням сім\’ї є аліменти на
дитину, добитися
цільового використання їх надзвичайно
важко. Стаття 136
СК передбачає контроль органу опіки та
піклування за цільо-
вим витрачанням аліментів.
2. Відповідно до частини першої статті 171
СК дитина має
право на те, щоб бути вислуханою матір\’ю,
батьком з питань,
які стосуються її особисто. Таким питанням
може бути, на-
приклад, вид потреби, на яку слід витратити
аліменти.
Дитина, якій виповнилося чотирнадцять
років, має право
брати участь у розпорядженні аліментами. Це
значить, що
той з батьків, хто одержує аліменти,
зобов\’язаний залучати її
до участі у розподілі цих коштів.
3. Норма частини другої статті 179 СК
поширюється на ви-
падки, коли той з батьків, на ім\’я якого
надходили аліменти,
помер.
Якщо після цього дитина не переїхала до
батька (матері),
який виплачував аліменти, виконання рішення
суду продов-
жуватиметься, але вже на користь іншого
родича цієї дитини,
наприклад, баби, діда чи опікуна. У цьому
разі з\’являється
новий власник аліментів – сама дитина,
незалежно від її
віку.
Якщо дитині не виповнилося чотирнадцяти
років, алімен-
тами розпоряджається баба, дід або опікун,
із дотриманням
норм статей 171 та 186 СК.
Дитина-сирота, якій виповнилося
чотирнадцять років, має
неповну цивільну дієздатність, тому може
сама одержувати
аліменти і розпоряджатися ними.