Archives Січень 2014

Науково-практичний коментар до ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 130.  Попереднє судове засідання

1.    Попереднє судове засідання проводиться з метою з\’ясування можливості
врегулювання спорудо судового розгляду або забезпечен­ня правильного та
швидкого вирішення справи.

2.      Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі.

3.    Для врегулювання спору до судового розгляду суд з\’ясовус: чи не
відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи 
не бажають сторони
укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

4.    Ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі
відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в
порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

5.    Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення
третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

6.     Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї
статті, суд:

1)  уточнює позовні вимоги або заперечення проти
позову;

2)   вирішує питання про склад осіб, які братимуть
участь у
справі;

3)   визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з
них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказу­ванню;

4)   з\’ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи
чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встанов­лює строки їх подання;

5)     за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує пи­тання про
витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до
участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу,
або про судові доручення щодо збирання доказів;

6)   у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд пись­мових і
речових доказів;

7)   за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питан­ня про
вжиття заходів забезпечення позову;
 

8)   вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;

9)     визначає час і місце судового розгляду. 

7.      Попереднє судове засідання є обов\’язковим для кожної справи, за
винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

8.     За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду
проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини
неявки буде визнано судом поважними.

9.     У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або
неповідомлення нею причин неявки з\’ясування обставин у справі проводиться на
підставі доказів, про подання яких було за­явлено до або під час попереднього
судового засідання. У подальшому 
прийняття
інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані
несвоєчасно.

10.       Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового роз­гляду, суд
постановляє ухвалу.

11.       Попереднє судове засідання проводиться з додержанням за­гальних правил,
встановлених цим Кодексом для судового розгляду, з винятками, встановленими
цією главою.
 

1.   Новий ЦПК України встановив новий
процесуальний інсти­
туту
цивільному судочинстві. Постає питання у його необхідності і
доцільності. У цивільно-процесуальніи
літературі та судовій прак­
тиці
неодноразово пропонувалось розширити повноваження судді у стадії підготовки
справи до судового розгляду. Так, якщо сторо­
ни уклали мирову угоду, позивач відмовлявся від
позову до судо1
вого
розгляду, пропонувалось надати судді право своєю ухвалою закрити провадження у
справі, а якщо між сторонами укладається
договір про передачу спору на вирішення третейського суду – за­лишити
заяву без розгляду. Таке вирішення питання спростило би процес, зробило б його
більш динамічним та менш витратним. Але
законодавець пішов іншим шляхом у вирішенні зазначених про­блем: питання ці можна вирішувати у стадії
підготовки справи, але для такого вирішення законодавець встановив спеціальну
процесу­
альну форму – попереднє судове засідання.

2.     Частина 1 коментованої статті
визначає мету попередньо­го судового засідання.
По-перше, його метою є з\’ясування мож­ливості врегулювання спору до судового
розгляду. Вважаємо, що
словосполучення
«до судового розгляду» законодавець розуміє, як
до стадії судового
розгляду, а не врегулювання спору без судово­го розгляду у стадії підготовки
справи, а також те, що ця ціль не є самостійною, а є складовою загальної мети
підготовки справи до судового розгляду:
забезпечення правильного та швидкого ви­рішення справи. І в тому випадку, коли
спір врегульовано у попе­редньому судовому засіданні, цьому передують дії, які
за суттю є
підготовчими.

Одне зауваження щодо мети стадії підготовки справи до су­дового
розгляду взагалі і мети попереднього судового засідання окремо. Попередній ЦПК
вважав необхідним правильне та своє­часне
вирішення справи, а новий ЦПК – правильне та швидке ви­
рішення справи.
Порівняння строків у зазначених ЦПК свідчить, що «швидке» вирішення часто не
більш швидке, ніж «своєчас­не». 
 

3.        Згідно з коментованою статтею,
попереднє судове засідан­ня проводиться
суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі. Суддя у засіданні з\’ясовує
позиції сторін: чи не
відмовляється позивач від позову, чи визнає позов
відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на
розгляд третейського суду, тобто здійснює ті процесуальні дії, з яких починається розгляд справи по суті у
судовому засіданні.
Якщо позивач
відмовляється від позову, а відповідач визнає позов,
суд роз\’яснює сторонам наслідки їх процесуальних
дій (закриття справи, винесення рішення про задоволення позову, неможливість
звернення до суду з тотожним позовом і т. ін.) та перевіряє, чи не суперечить визнання позову закону, чи не порушує
воно права,
свободи чи інтереси інших осіб, чи є законні підстави для
ухва­лення рішення про задоволення позову. Перелік того, що потре­бує з\’ясовування судом у попередньому засіданні
для ухвалення
рішення про задоволення
позову, викликає сумнів у тому, що це
можливо
здійснити у попередньому судовому засіданні, оскільки головні процесуальні дії
по забезпеченню справи доказами здійс­
нюються
у справі після зазначеного у попередньому засіданні (ч. 6
коментованої статті) або після його закінчення
(ст. 131 – 156, 176,
179 ЦПК та ін.)
На підставі викладеного пропонуємо внести зміни до ЦПК, згідно яких ухвалення
рішення взагалі, і окремо у разі визнання позову відповідачем, слід здійснювати
лише в основному
судовому засіданні.
У попередньому засіданні доцільно виносити лише ухвали про закриття справи та
про залишення заяви без роз­
гляду.

4.      Якщо
спір не врегульовано, судом проводиться звичайна під­
готовка справи до судового розгляду, яка
складається з чотирьох
груп питань, що вирішуються суддею
в даній стадії.

А. Питання про учасників процесу по даній справі. Уточнен­ня питання
про позивача пов\’язане з тим, що ініціатор справи і позивач не завжди збігаються в одній особі. В інтересах позивача справу
може бути порушено представником, органами державної влади і органами місцевого
самоврядування, іншими організація­
ми
і особами, зазначеними у ст. 45 цього Кодексу.

Не завжди позивач вказує у позовній заяві
належного відпові­
дача, Тому
суддя для уточнення відповідача використовує бесіду з
позивачем, відповідачем або сумісну з ними бесіду.
Остання особ­
ливо важлива у справах, що випливають з
особистих правовідно­син, тому що в ній
можуть закладатися основи майбутнього при­
мирення. 

Перед суддею у цій стадії може виникнути і питання про
роз­шук відповідача (див. коментар до ст. 78 цього Кодексу).

У стадії підготовки перед суддею може
виникнути питання про
співучасть,
тобто про допуск або притягнення до участі у справі
співпозивачів і співвідповідачів (див. коментар до
ст. 32 – 33 цього
Кодексу).

Суддя розв\’язує питання про третіх осіб.
Треті особи, які заявля­
ють
самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до принципу диспозитивності самі
розв\’язують питання про участь у справі, але
суддя має сповістити їх про справу, що
розглядається, і роз\’яснити
порядок
їх вступу в процес. Треті особи, які не заявляють само­
стійних вимог на предмет спору, можуть як
допускатися суддею до
участі у справі, так і залучатися
ним.

Згідно з п. 2 цієї статті суддя розв\’язує питання про участь у справі прокурора. Прокурор бере участь у
цивільній справі, якщо
він звернувся
до суду з заявою на захист прав і законних інтересів громадян і державних інтересів,
тому суддя повинен сповістити
прокурора
про час розгляду справи, порушеної за його заявою. У
тому випадку, коли відповідно до частини другої
ст. 45 ЦПК проку­
рор звертається з
заявою про допуск його у вже розпочатий процес,
суддя повинен попередньо
вирішити його клопотання про допуск у
справу, а потім сповістити його про час і місце розгляду справи.

Питання про участь органів державної
влади і органів місцево­
го
самоврядування має вирішуватися з урахуванням їх можливої участі у двох формах.
Якщо вони порушували справу, то вирішен­
ня питання про їх участь зводиться до сповіщення про час розгля­ду
справи. Притягнення їх для дачі висновку по справі повинно
здійснюватися з формулюванням для них
питань і повідомленням
про обставини справи.

Б. Питання про предмет доказування і
докази. У стадії підго­товки справи до судового розгляду суддя повинен
визначити нор­му матеріального права, що регулює дане спірне відношення. Це
здійснюється шляхом зіставлення фактів, що становлять предмет доказування, і
фактів гіпотези норми матеріального права. З ура­хуванням останніх суддя
уточнює коло фактів підстави позову і
фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також коло наявних
і можливих доказів у справі. Суддя в цьому плані визначає
коло свідків у справі, розв\’язує питання про
забезпечення доказів,
призначення
експертизи, вимагає необхідні письмові і речові до­
кази, у необхідних випадках провадить огляд на
місці, направляє
судові
доручення (ст. ст. 131 – 150 цього Кодексу). 

В. Третя група питань, які вирішуються у стадій підготовки справи – питання про особливості даної цивільної
справи (див. ко­
ментарі до ст. ст. 126, 123- 125, 151, 155 ЦПК),

Г. Про четверту групу питань, що
вирішуються у стадії підго­
товки
справи до судового розгляду, – про призначення справи до
розгляду,
виклики та повідомлення – див. коментарі до ст. ст. 77 – 78, 156 цього Кодексу.

Read More