Науково-практичний коментар до ст. 143 Сімейного кодексу України
Стаття 143. Обов\’язок батьків забрати дитину з пологового
будинку або іншого закладу охорони здоров\’я
1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобо-
в\’язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого
закладу охорони здоров\’я.
2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов\’язана забрати
дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони
здоров\’я.
3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому
будинку або в іншому закладі охорони здоров\’я, якщо вона
має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку,
а також за наявності інших обставин, що мають істотне
значення.
4. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку
або з іншого закладу охорони здоров\’я, забрати дитину ма-
ють право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу
опіки,
та піклування.
1. За статтею 70 КпШС батьки або один з них могли бути
позбавлені батьківських прав за те, що вони без поважних
причин відмовилися взяти дитину з пологового будинку чи
іншого дитячого лікувально-профілактичного або навчально-
виховного закладу. Отже, була встановлена санкція за
бездія-
льність батьків, хоча обов\’язок взяти дитину на той час
ніде у
законі прямо сформульований не був.
Стаття 143 СК зобов\’язує мати та батька дитини забрати її
з пологового будинку або з іншого закладу охорони
здоров\’я.
Це перший, за хронологічним відліком, обов\’язок матері,
ба-
тька щодо дитини.
2. У частині другій статті 143 СК сформульований обов\’я-
зок матері забрати дитину, яку вона народила, не
перебуваю-
чи у шлюбі. У цій статті нічого не сказано про обов\’язок
бать-
ка дитини, але не тому, що він наче дискримінується, а
тому,
що для визначення його батьківства потрібен, як правило,
пе-
вний проміжок часу. Дитину ж у більшості випадків, задля
її
ж інтересів, слід забрати якнайшвидше. Тому той, хто
визнав
своє батьківство, або той, чиє батьківство визнане
рішенням
суду, матиме право забрати дитину з пологового будинку,
як-
що мати померла під час пологів або відмовилася забрати
ди-
тину.
Хоча це не випливає із закону, перевагу забрати дитину
все
ж має мати – жінка, яка її народила. З\’ясовування
обставин,
пов\’язаних з батьківством, повинне відбуватися поза
межами
лікувального закладу.
3. Дитина, яка має вади фізичного чи психічного розвитку,
потребує особливої опіки, і насамперед з боку матері та
бать-
ка. Однак останні не завжди спроможні таку опіку
надавати.
Тому закон дозволяє залишити, тобто не забирати таку
дити-
ну з пологового будинку. Дитина може бути залишена і за
ін-
ших обставин, а саме: через хворобу матері, відсутність
жит-
ла чи достатнього доходу. Пропозиція про розширення під-
став, за яких мати може не забрати дитину, була внесена
народним депутатом України Л. Безуглою. Такій дитині
(\”державній дитині\”) будуть створені державою умови для
розвитку, навчання, виховання. Однак жодна, навіть
найкра-
ща вихователька чи няня не зможуть замінити дитині матері
чи батька. Тому дещо дивною є фраза: \”батьки або особи,
які
їх заміняють\”.
Рішення \”не забирати\” дитину має бути дуже і дуже вива-
женим. Батьки, які не забрали дитину, не завжди є такими,
що відцуралися від неї, і не завжди заслуговують осуду.
Державою мають бути створені умови для того, щоб бать-
ки, які не забрали дитину, відвідували її, брали посильну
участь у її вихованні, щоб не був перерваний зв\’язок між
ди-
тиною та її родом, так життєво необхідний для неї.
4. У першій редакції цієї статті був сформульований обо-
в\’язок баби, діда, інших родичів забрати дитину, якщо її
не
забрали батьки, за умови, що у них є можливість для вихо-
вання та розвитку дитини. Однак відповідна норма стала
об\’єктом критики. У зв\’язку з цим слово \”обов\’язок\” було
за-
мінено на \”право\”.
Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ра-
ди України пропонувалося надати право забрати дитину лише
тому, хто призначений опікуном. Однак призначення опіки –
справа досить тривала. Життєва ж ситуація може вимагати
іноді негайного забрання дитини, наприклад, у зв\’язку з
не-
обхідністю надання їй невідкладної кваліфікованої
медичної
допомоги в іншому місці.
Було знайдено компромісний варіант: інша особа може
забрати дитину лише з дозволу органу опіки та піклування.
На орган опіки та піклування покладений обов\’язок визна-
чити, чи здатна особа, яка бажає забрати дитину,
забезпечити
їй умови для фізичного, духовного та морального розвитку.