Archives Січень 2014

Науково-практичний коментар до ст. 139 Сімейного кодексу України

Стаття 139. Спір про материнство

 

1. Жінка, яка записана матір\’ю дитини, може оспорити

своє материнство.

 

2. Жінка, яка вважає себе матір\’ю дитини, має право

пред\’явити позов до жінки, яка записана матір\’ю дитини,

про визнання свого материнства. Оспорювання материнст-

ва не допускається у випадках, передбачених частинами

другою та третьою статті 123 цього Кодексу.

 

3. До вимоги про визнання материнства встановлюється

позовна давність в один рік, яка починається від дня,
коли

особа дізналася або могла дізнатися, що є матір\’ю дитини.

 

1. Спори про материнство – надзвичайно рідкісне явище.

У статті 139 СК йдеться про два випадки:

 

1) коли своє материнство оспорює та жінка, яка записана

матір\’ю;

 

2) коли материнство жінки, яка записана матір\’ю дитини,

оспорює інша жінка, яка вважає себе матір\’ю цієї дитини.

 

Медична сестра пологового будинку, 35-річна Д., яка не
пере-

бувала у шлюбі, була записана матір\’ю дівчинки, яку
відмо-

вилася забрати її мати. Такий запис було зроблено на
підста-

ві фіктивної довідки пологового будинку про народження

дитини саме Д.

 

Через два роки за намовлянням свого чоловіка Д. подала

заяву до суду з вимогою про виключення її імені як матері
з

актового запису про народження дитини. Висновком судово-

гінекологічної експертизи було підтверджено, що Д. не
наро-

джувала дітей.

 

Трапляється, що матір\’ю дитини записується бабуся, щоб

приховати позашлюбне материнство своєї дочки, але такі

юридичні \”фокуси\”, як правило, дуже швидко викриваються.

 

2. Набагато складнішими є спори про материнство, викли-

кані підозрою в підміні дитини.

 

У 1983 р. в пологовому відділенні сільської лікарні дві
жін-

ки народили хлопчиків: для С. – це була перша дитина, для

Н. – шоста, але кожна попередня її дитина помирала, не
до-

живши до одного року. Завдяки відсутності належного конт-

ролю Н. вночі поміняла дітей, а через чотири місяці
дитина,

з якою С. виписалася з лікарні, померла. Селом поповзли
чут-

ки, які згодом підтвердилися.

 

Під приводом потреби негайної госпіталізації Н. з дити-

ною була поміщена до лікарні. Це дало можливість слідству

провести судово-біологічну експертизу, висновок якої ви-

ключив походження дитини від Н. та її чоловіка.

 

Ухвалою судової колегії в цивільних справах Івано-Фран-

ківського обласного суду було визнано материнство С., і
ди-

тина з лікарні, де вона перебувала під посиленим
наглядом,

була передана її справжнім батькам. З урахуванням мотивів

діяння та психічного стану Н. кримінальна справа проти
неї

була закрита.

 

3. Оспорювання материнства має свою межу. Не має права

на пред\’явлення позову про виключення свого імені як
матері

з актового запису про народження дитини дружина, в орга-

нізм якої укорінено зародок, зачатий від совокуплення
спер-

матозоїда її чоловіка та яйцеклітини іншої жінки. Жінка,

якій належала яйцеклітина, не матиме права на пред\’явлен-

ня позову про визнання свого материнства.

 

Отже, матір\’ю дитини беззастережно вважатиметься та

жінка, яка виносила і народила дитину.

 

4. Відповідно до частини третьої статті 139 СК позовна
дав-

ність поширюється на вимоги про визнання материнства,

тобто на ситуації, коли на материнство щодо дитини
претен-

дує інша жінка.

 

В. для приховання позашлюбного материнства своєї молод-

шої сестри П. була записана матір\’ю дитини і фактично
ста-

ла для неї матір\’ю. Оскільки про такий запис, вчинений 1
лю-

того 2003 р., П. знала, то для роздумів про доцільність
за-

явлення вимоги про визнання свого материнства їй надано
не

так багато часу.

 

Read More