Стаття 141. Рівність прав та обов\'язків батьків щодо дитини | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Стаття 141. Рівність прав та обов\’язків батьків щодо дитини

Стаття 141. Рівність прав та обов\’язків батьків щодо дитини

 Глава 13 
               ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ\’ЯЗКИ 
                         БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ 
     Стаття 141. Рівність прав та обов\’язків батьків щодо дитини 
     1. Мати,  батько  мають рівні права та обов\’язки щодо дитини, 
незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 
     2. Розірвання шлюбу між батьками,  проживання їх  окремо  від 
дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов\’язків 
щодо дитини. 
     Стаття 142. Рівність прав та обов\’язків дітей щодо батьків 
     1. Діти  мають  рівні  права  та  обов\’язки   щодо   батьків, 
незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. 
     Стаття 143.  Обов\’язок  батьків  забрати  дитину з пологового 
                  будинку або іншого закладу охорони здоров\’я 
     1. Мати,  батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов\’язані 
забрати  дитину  з пологового будинку або з іншого закладу охорони 
здоров\’я. 
     2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов\’язана забрати дитину 
з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров\’я. 
     Батько,   який   не  перебуває  у  шлюбі  з  матір\’ю  дитини, 
батьківство  якого визначено у свідоцтві про народження дитини або 
визнано за рішенням суду,  зобов\’язаний за повідомленням служби  у 
справах  дітей,  що здійснюється у порядку,  визначеному Кабінетом 
Міністрів України,  забрати дитину для утримання  та  виховання  з 
пологового  будинку  або  з іншого закладу охорони здоров\’я,  якщо 
цього не зробила мати дитини.  У разі якщо батько не  перебуває  у 
шлюбі,  він  набуває  статусу  одинокого  батька.  { Частину другу 
статті  143  доповнено  абзацом другим згідно із Законом N 3354-VI 
( 3354-17 ) від 12.05.2011 } 
     3. Дитина  може  бути  залишена батьками у пологовому будинку 
або в іншому закладі охорони здоров\’я,  якщо вона має істотні вади 
фізичного і (або) психічного розвитку,  а також за наявності інших 
обставин, що мають істотне значення. 
     4. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку  або  з 
іншого  закладу  охорони  здоров\’я,  забрати дитину мають право її 
баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування. 
     Стаття 144. Обов\’язок батьків зареєструвати народження дитини 
                 в  органі  державної  реєстрації актів цивільного 
                 стану 
     1. Батьки зобов\’язані  невідкладно,  але  не  пізніше  одного 
місяця від дня народження дитини,  зареєструвати народження дитини 
в органі державної реєстрації актів цивільного стану. 
     Невиконання цього обов\’язку є підставою для покладення на них 
відповідальності, встановленої законом. 
     2. У  разі  смерті  батьків  або неможливості для них з інших 
причин зареєструвати народження дитини реєстрація  провадиться  за 
заявою  родичів,  інших осіб,  уповноваженого представника закладу 
охорони здоров\’я, в якому народилася дитина або в якому на цей час 
вона перебуває. 
     3. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної 
реєстрації  актів  цивільного  стану  з  одночасним визначенням її 
походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. 
     4. Реєстрація  народження дитини засвідчується Свідоцтвом про 
народження  ( 1367-2002-п ),   зразок   якого  затверджує  Кабінет 
Міністрів України. 
     Стаття 145. Визначення прізвища дитини 
     1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. 
     Якщо мати,  батько  мають  різні  прізвища,  прізвище  дитини 
визначається за їхньою згодою. 
     2. Батьки,  які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині 
подвійне прізвище, утворене шляхом з\’єднання їхніх прізвищ. 
     3. Спір між батьками щодо прізвища дитини  може  вирішуватися 
органом опіки та піклування або судом. 
     Стаття 146. Визначення імені дитини 
     1. Ім\’я дитини визначається за згодою батьків. 
     Ім\’я дитини,  народженої жінкою,  яка не перебуває у шлюбі, у 
разі відсутності добровільного визнання  батьківства  визначається 
матір\’ю дитини. 
     2. Дитині  може  бути дано не більше двох імен,  якщо інше не 
випливає із звичаю національної меншини,  до якої належать мати  і 
(або) батько. 
     3. Спір  між  батьками  щодо  імені  дитини може вирішуватися 
органом опіки та піклування або судом. 
     Стаття 147. Визначення по батькові дитини 
     1. По батькові дитини визначається за іменем батька. 
     2. По батькові дитини,  народженої жінкою, яка не перебуває у 
шлюбі,   за   умови,   що  батьківство  щодо  дитини  не  визнано, 
визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. 
     Стаття 148. Зміна прізвища дитини її батьками 
     1. У разі зміни прізвища обома батьками  змінюється  прізвище 
дитини, яка не досягла семи років. 
     2. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини,  яка 
досягла семи років, змінюється за її згодою. 
     3. У разі зміни прізвища одного  з  батьків  прізвище  дитини 
може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини,  яка 
досягла семи років. 
     4.  За  заявою  батьків  або одного з них, якщо другий помер, 
оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, 
дитині,  яка  не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації 
народження  присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено 
прізвище на прізвище другого з батьків.
{  Статтю  148  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N  524-V 
( 524-16 ) від 22.12.2006 } 
     5. У разі заперечення одним із батьків  щодо  зміни  прізвища 
дитини  спір  між  ними щодо такої зміни може вирішуватися органом 
опіки та піклування або судом.  При вирішенні  спору  беруться  до 
уваги  виконання  батьками  своїх обов\’язків щодо дитини,  а також 
інші  обставини,  які  засвідчують  відповідність  зміни  прізвища 
інтересам дитини. 
     Стаття 149. Зміна по батькові дитини 
     1. У разі,  якщо батько змінив своє ім\’я, по батькові дитини, 
яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою. 
     Стаття 150.  Обов\’язки батьків  щодо  виховання  та  розвитку 
                  дитини 
     1. Батьки зобов\’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав 
та свобод інших людей,  любові до своєї  сім\’ї  та  родини,  свого 
народу, своєї Батьківщини. 
     2. Батьки  зобов\’язані  піклуватися  про здоров\’я дитини,  її 
фізичний, духовний та моральний розвиток. 
     3. Батьки зобов\’язані  забезпечити  здобуття  дитиною  повної 
загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 
     4. Батьки зобов\’язані поважати дитину. 
     5. Передача  дитини  на  виховання  іншим  особам не звільняє 
батьків від обов\’язку батьківського піклування щодо неї. 
     6. Забороняються будь-які види  експлуатації  батьками  своєї 
дитини. 
     7. Забороняються  фізичні покарання дитини батьками,  а також 
застосування ними інших видів  покарань,  які  принижують  людську 
гідність дитини. 
     Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини 
     1. Батьки  мають  переважне  право  перед  іншими  особами на 
особисте виховання дитини. 
     2. Батьки мають право  залучати  до  виховання  дитини  інших 
осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. 
     3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім 
тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. 
     Стаття 152.  Забезпечення права дитини на належне батьківське 
                  виховання 
     1. Право    дитини    на    належне   батьківське   виховання 
забезпечується  системою  державного  контролю,   що   встановлена 
законом. 
     2. Дитина   має   право   противитися  неналежному  виконанню 
батьками своїх обов\’язків щодо неї. 
     3. Дитина має право звернутися  за  захистом  своїх  прав  та 
інтересів  до органу опіки та піклування,  інших органів державної 
влади,   органів   місцевого   самоврядування    та    громадських 
організацій. 
     4. Дитина  має  право  звернутися  за  захистом своїх прав та 
інтересів безпосередньо до суду,  якщо вона  досягла  чотирнадцяти 
років. 
     Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування 
     1. Мати,  батько  та  дитина  мають  право  на  безперешкодне 
спілкування  між  собою,  крім випадків,  коли таке право обмежене 
законом.