Стаття 154. Права батьків по захисту дитини | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Стаття 154. Права батьків по захисту дитини

Стаття 154. Права батьків по захисту дитини

 Стаття 154. Права батьків по захисту дитини 
     1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх 
дочки та сина. 
     2. Батьки мають право звертатися до суду,  органів  державної 
влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій 
за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, 
дочки   як   їх   законні   представники  без  спеціальних  на  те 
повноважень. 
     3. Батьки  мають  право  звернутися  за  захистом   прав   та 
інтересів дітей і тоді,  коли відповідно до закону вони самі мають 
право звернутися за таким захистом. 
     Стаття 155.  Здійснення  батьківських   прав   та   виконання 
                  батьківських обов\’язків 
     1. Здійснення  батьками  своїх  прав  та виконання обов\’язків 
мають ґрунтуватися  на  повазі  до  прав  дитини  та  її  людської 
гідності. 
     2. Батьківські   права   не   можуть  здійснюватися  всупереч 
інтересам дитини. 
     3. Відмова батьків від дитини  є  неправозгідною,  суперечить 
моральним засадам суспільства. 
     4. Ухилення  батьків  від виконання батьківських обов\’язків є 
підставою для покладення  на  них  відповідальності,  встановленої 
законом. 
     Стаття 156. Права та обов\’язки неповнолітніх батьків 
     1. Неповнолітні  батьки  мають такі ж права та обов\’язки щодо 
дитини,  як  і  повнолітні  батьки,  і   можуть   їх   здійснювати 
самостійно. 
     2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають 
право на звернення до суду за захистом  прав  та  інтересів  своєї 
дитини. 
     3. Неповнолітні  батьки  у  суді  мають  право  на безоплатну 
правову допомогу. 
     Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини 
     1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. 
     2. Той  із  батьків,  хто   проживає   окремо   від   дитини, 
зобов\’язаний  брати  участь у її вихованні і має право на особисте 
спілкування з нею. 
     3. Той із батьків,  з  ким  проживає  дитина,  не  має  права 
перешкоджати тому з батьків,  хто проживає окремо,  спілкуватися з 
дитиною та брати участь у її вихованні,  якщо таке спілкування  не 
перешкоджає нормальному розвиткові дитини. 
     4. Батьки   мають   право  укласти  договір  щодо  здійснення 
батьківських прав та виконання обов\’язків тим з них,  хто проживає 
окремо  від  дитини.  Договір  укладається  у  письмовій  формі та 
підлягає   нотаріальному   посвідченню.  {  Абзац  перший  частини 
четвертої  статті  157  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом 
N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009 } 
     Той з батьків,  хто проживає з дитиною,  у разі його ухилення 
від виконання договору зобов\’язаний  відшкодувати  матеріальну  та 
моральну шкоду, завдану другому з батьків. 
     Стаття 158.  Вирішення органом опіки та піклування спору щодо 
                  участі у вихованні дитини того  з  батьків,  хто 
                  проживає окремо від неї 
     1. За заявою матері,  батька дитини орган опіки та піклування 
визначає способи участі у вихованні дитини та  спілкуванні  з  нею 
того з батьків, хто проживає окремо від неї. 
     Рішення про  це  орган  опіки  та  піклування  постановляє на 
підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, 
інших обставин, що мають істотне значення. 
     2. Рішення  органу  опіки  та  піклування  є  обов\’язковим до 
виконання.  Особа,  яка ухиляється від  виконання  рішення  органу 
опіки  та  піклування,  зобов\’язана  відшкодувати  матеріальну  та 
моральну шкоду,  завдану тому з батьків,  хто проживає окремо  від 
дитини. 
     Стаття 159.  Вирішення  судом  спору  щодо участі у вихованні 
                  дитини того з батьків,  хто проживає окремо  від 
                  неї 
     1. Якщо  той  із  батьків,  з  ким  проживає  дитина,  чинить 
перешкоди тому з батьків,  хто проживає окремо,  у  спілкуванні  з 
дитиною  та  у  її  вихованні,  зокрема  якщо  він  ухиляється від 
виконання рішення органу опіки та піклування,  другий  із  батьків 
має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. 
     2. Суд  визначає  способи участі одного з батьків у вихованні 
дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного 
відпочинку,  відвідування  дитиною  місця  його  проживання тощо), 
місце  та  час  їхнього спілкування. { Абзац перший частини другої 
статті  159  із  змінами,  внесеними згідно із  Законом  N 1397-VI 
( 1397-17 ) від 21.05.2009 } 
     В окремих випадках,  якщо це викликано інтересами дитини, суд 
може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. 
     Під  час  вирішення  спору  щодо  участі  одного  з батьків у 
вихованні  дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання 
своїх  обов\’язків,  особиста прихильність дитини до кожного з них, 
вік  дитини,  стан її здоров\’я та інші обставини, що мають істотне 
значення,  в тому числі стан психічного здоров\’я одного з батьків, 
зловживання  ним  алкогольними  напоями або наркотичними засобами. 
{  Частину  другу  статті  159  доповнено абзацом третім згідно із 
Законом N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009 } 
     3. За   заявою  заінтересованої  сторони  суд  може  зупинити 
виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. 
     4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою,  з якою 
проживає  дитина,  суд  за  заявою  того  з батьків,  хто проживає 
окремо, може передати дитину для проживання з ним. 
     5. Особа,  яка  ухиляється  від   виконання   рішення   суду, 
зобов\’язана  відшкодувати  матеріальну та моральну шкоду,  завдану 
тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. 
     Стаття 160.  Право батьків  на  визначення  місця  проживання 
                  дитини 
     1. Місце  проживання  дитини,  яка  не  досягла десяти років, 
визначається за згодою батьків. 
     2. Місце  проживання  дитини,  яка  досягла   десяти   років, 
визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. 
     3. Якщо  батьки  проживають окремо,  місце проживання дитини, 
яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. 
     Стаття 161. Спір між матір\’ю та батьком щодо місця проживання 
                 малолітньої дитини 
     1.  Якщо  мати  та  батько,  які проживають окремо, не дійшли 
згоди  щодо  того,  з  ким із них буде проживати малолітня дитина, 
спір  між  ними  може вирішуватися органом опіки та піклування або 
судом. 
     Під час  вирішення  спору  щодо  місця проживання малолітньої 
дитини беруться до уваги  ставлення  батьків  до  виконання  своїх 
батьківських обов\’язків, особиста прихильність дитини до кожного з 
них,  вік дитини,  стан її здоров\’я та інші  обставини,  що  мають 
істотне значення. 
     2. Орган  опіки  та  піклування  або  суд  не можуть передати 
дитину для проживання з тим із батьків,  хто не  має  самостійного 
доходу,  зловживає  спиртними  напоями  або наркотичними засобами, 
своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. 
     3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із 
батьків  не  може  створити  дитині належних умов для виховання та 
розвитку,  на вимогу баби,  діда або інших родичів,  залучених  до 
участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. 
     Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб,  суд на 
вимогу органу опіки та піклування  може  постановити  рішення  про 
відібрання дитини від особи,  з якою вона проживає, і передання її 
для опікування органу опіки та піклування.
{  Текст  статті  161  в  редакції  Закону  N 524-V ( 524-16 ) від 
22.12.2006 } 
     Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одного з 
                 батьків  або  іншої  особи  при  визначенні місця 
                 проживання малолітньої дитини 
     1. Якщо один з батьків або інша особа  самочинно,  без  згоди 
другого  з  батьків чи інших осіб,  з якими на підставі закону або 
рішення  суду  проживала  малолітня  дитина,  або дитячого закладу 
(установи),  в  якому  за  рішенням органу опіки та піклування або 
суду  проживала  дитина, змінить її місце проживання, у тому числі 
способом  її  викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має 
право   негайно   постановити  рішення  про  відібрання  дитини  і 
повернення  її  за  попереднім  місцем  проживання. { Абзац перший 
частини  першої статті 162 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009 } 
     Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за 
попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її 
життя  та  здоров\’я  або  обставини  змінилися  так, що повернення 
суперечить  її інтересам. { Абзац другий частини першої статті 162 
із  змінами, внесеними згідно із Законом N 1397-VI ( 1397-17 ) від 
21.05.2009 } 
     2. Особа,  яка самочинно змінила місце проживання малолітньої 
дитини,  зобов\’язана відшкодувати матеріальну та  моральну  шкоду, 
завдану тому, з ким вона проживала.