ОБОВ\'ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

ОБОВ\’ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

ОБОВ\’ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

 Глава 17 
           ОБОВ\’ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ 
                    БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ 
     Стаття 202.  Підстави виникнення обов\’язку повнолітніх дочки, 
                  сина утримувати батьків 
     1. Повнолітні дочка,  син зобов\’язані утримувати батьків, які 
є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. 
     2. Якщо мати,  батько були позбавлені батьківських прав і  ці 
права  не  були  поновлені,  обов\’язок утримувати матір,  батька у 
дочки,  сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не 
виникає. 
     Стаття 203.  Обов\’язок дочки,  сина брати участь у додаткових 
                  витратах на батьків 
     1. Дочка,  син крім сплати аліментів зобов\’язані брати участь 
у  додаткових  витратах  на  батьків,  викликаних тяжкою хворобою, 
інвалідністю або немічністю. 
     Стаття 204.  Звільнення дочки,  сина від обов\’язку утримувати 
                  матір, батька 
     1. Дочка,  син  можуть  бути  звільнені  судом  від обов\’язку 
утримувати матір,  батька та обов\’язку брати участь  у  додаткових 
витратах,  якщо  буде встановлено,  що мати,  батько ухилялися від 
виконання своїх батьківських обов\’язків. 
     У виняткових  випадках  суд  може  присудити  з  дочки,  сина 
аліменти на строк не більш як три роки. 
     Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків 
     1. Суд   визначає  розмір  аліментів  на  батьків  у  твердій 
грошовій  сумі  і  (або)  у  частці  від  заробітку   (доходу)   з 
урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. 
     2. При  визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд 
бере до уваги можливість одержання утримання від інших  дітей,  до 
яких  не  пред\’явлено  позову  про  стягнення аліментів,  дружини, 
чоловіка та своїх батьків. 
     Стаття 206.  Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування 
                  батьків 
     1. У виняткових випадках,  якщо мати, батько є тяжко хворими, 
інвалідами,  а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід 
(заробіток),  суд  може  постановити  рішення  про стягнення з неї 
одноразово або протягом певного строку коштів на покриття  витрат, 
пов\’язаних з лікуванням та доглядом за ними. 
                            Розділ IV 
           ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ 
                     БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ 
{  Назва  розділу  IV  в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 ) від 
23.02.2006 } 
                             Глава 18 
                           УСИНОВЛЕННЯ 
     Стаття 207. Поняття усиновлення 
     1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім\’ю  особи 
на  правах  дочки чи сина,  що здійснене на підставі рішення суду, 
крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. 
     2. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для 
забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. 
     Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою 
     1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу). 
     2. У  виняткових  випадках  суд  може постановити рішення про 
усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була 
позбавлена їхнього піклування. 
     У цьому  разі  суд  бере до уваги сімейний стан усиновлювача, 
зокрема відсутність у нього своїх дітей,  та  інші  обставини,  що 
мають істотне значення. 
     Стаття 209.  Усиновлення дитини,  яку не забрали з пологового 
                  будинку чи підкинули, або яка була знайдена 
{  Назва  статті  209  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом 
N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 } 
     1. Дитина,  покинута в  пологовому  будинку,  іншому  закладі 
охорони  здоров\’я  або яку відмовилися забрати з них батьки,  інші 
родичі,  може бути усиновлена після  досягнення  нею  двомісячного 
віку. 
     2. Дитина,   яку   було  підкинуто  чи  знайдено,  може  бути 
усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення. 
     Стаття 210. Усиновлення братів та сестер 
     1. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні 
брати   та   сестри,   вони  не  можуть  бути  роз\’єднані  при  їх 
усиновленні. 
     За наявності обставин,  що мають  істотне  значення,  суд  за 
згодою  органу  опіки  та  піклування може постановити рішення про 
усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. 
     2. Якщо усиновлення для дитини не є таємним,  брат та  сестра 
мають право знати про нове місце її проживання. 
     Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами 
     1.  Усиновлювачем  дитини  може бути дієздатна особа віком не 
молодша  двадцяти  одного  року,  за  винятком, коли усиновлювач є 
родичем дитини.
{  Частина  перша статті 211 в редакції Закону N 257-VI ( 257-17 ) 
від 10.04.2008 } 
     2. Усиновлювачем  може бути особа,  що старша за дитину,  яку 
вона  бажає  усиновити,  не  менш як на п\’ятнадцять років. { Абзац 
перший  частини  другої статті 211 із змінами, внесеними згідно із 
Законами N 257-VI ( 257-17 ) від 10.04.2008, N 3738-VI ( 3738-17 ) 
від 09.09.2011 } 
     У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не  може 
бути меншою, ніж вісімнадцять років. 
     3. Усиновлювачами   можуть  бути  подружжя,  а  також  особи, 
зазначені у частинах п\’ятій та шостій цієї статті. 
     Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. 
     4. Особи,  які не перебувають у шлюбі між  собою,  не  можуть 
усиновити одну і ту ж дитину. 
     Якщо такі   особи   проживають   однією   сім\’єю,   суд  може 
постановити рішення про усиновлення ними дитини. 
     5. Якщо дитина має лише матір,  вона не може бути  усиновлена 
чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. 
     Якщо дитина  має  лише  батька,  вона не може бути усиновлена 
жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. 
     Якщо такі  особи   проживають   однією   сім\’єю,   суд   може 
постановити рішення про усиновлення ними дитини. 
     6. Якщо дитина має лише матір або лише батька,  які у зв\’язку 
з усиновленням втрачають правовий  зв\’язок  з  нею,  усиновлювачем 
дитини може бути один чоловік або одна жінка. 
     7. Кількість дітей,  яку може усиновити один усиновлювач,  не 
обмежується. 
     Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами 
     1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які: 
     1) обмежені у дієздатності; 
     2) визнані недієздатними; 
     3) позбавлені  батьківських  прав,  якщо  ці  права  не  були 
поновлені; 
     4) були     усиновлювачами    (опікунами,    піклувальниками, 
прийомними  батьками,  батьками-вихователями)  іншої  дитини,  але 
усиновлення  було  скасовано або визнано недійсним (було припинено 
опіку,  піклування чи  діяльність  прийомної  сім\’ї  або  дитячого 
будинку сімейного типу) з їхньої вини; 
     5) перебувають    на    обліку    або    на    лікуванні    у 
психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 
     6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 
     7) не  мають  постійного  місця  проживання   та   постійного 
заробітку (доходу); 
     8) страждають   на   хвороби,   перелік   яких   затверджений 
центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування 
державної політики у сфері охорони здоров\’я;
{  Пункт  8 частини першої статті 212 із змінами, внесеними згідно 
із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     9) є іноземцями,  які не перебувають у шлюбі,  крім випадків, 
коли іноземець є родичем дитини; 
     10) були  засуджені за злочини проти життя і здоров\’я,  волі, 
честі та гідності,  статевої свободи  та  статевої  недоторканості 
особи,   проти   громадської   безпеки,  громадського  порядку  та 
моральності,  у  сфері  обігу  наркотичних  засобів,  психотропних 
речовин,   їх  аналогів  або  прекурсорів,  а  також  за  злочини, 
передбачені статтями 148,  150,  150-1,  164,  166, 167, 169, 181, 
187, 324, 442 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), або мають 
непогашену  чи  не зняту в установленому законом порядку судимість 
за вчинення інших злочинів; 
     11)  за  станом  здоров\’я  потребують  постійного стороннього 
догляду;
{  Частину першу статті 212 доповнено пунктом 11 згідно із Законом 
N 3381-VI ( 3381-17 ) від 19.05.2011 } 
     12) є особами без громадянства;
{  Частину першу статті 212 доповнено пунктом 12 згідно із Законом 
N 3381-VI ( 3381-17 ) від 19.05.2011 } 
     13) перебувають  у шлюбі з особою,  яка відповідно до пунктів 
3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
{  Частину першу статті 212 доповнено пунктом 13 згідно із Законом 
N 3381-VI ( 3381-17 ) від 19.05.2011 } 
{ Частина перша статті 212 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N  257-VI  (  257-17 ) від 10.04.2008; в редакції Закону N 1452-VI 
( 1452-17 ) від 04.06.2009 } 
     2. Крім  осіб,  зазначених  у частині першій цієї статті,  не 
можуть бути усиновлювачами інші особи,  інтереси  яких  суперечать 
інтересам дитини. 
     Стаття 213.  Особи, які мають переважне перед іншими право на 
                  усиновлення дитини 
     1. За наявності кількох осіб,  які виявили бажання  усиновити 
одну  і  ту  ж  дитину,  переважне  право  на  її  усиновлення має 
громадянин України: 
     1) в сім\’ї якого виховується дитина; 
     2) який є  чоловіком  матері,  дружиною  батька  дитини,  яка 
усиновлюється; 
     3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами; 
     4) який є родичем дитини. 
     2. Крім  осіб,  зазначених  у  частині  першій  цієї  статті, 
переважне право на усиновлення дитини має подружжя.