Стаття 265. Обов\'язок баби, діда утримувати внуків | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Стаття 265. Обов\’язок баби, діда утримувати внуків

Стаття 265. Обов\’язок баби, діда утримувати внуків

 Глава 22 
                   ОБОВ\’ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ ІНШИХ 
                     ЧЛЕНІВ СІМ\’Ї ТА РОДИЧІВ 
     Стаття 265. Обов\’язок баби, діда утримувати внуків 
     1. Баба,   дід   зобов\’язані   утримувати  своїх  малолітніх, 
неповнолітніх внуків,  якщо у них немає матері,  батька  або  якщо 
батьки   не   можуть  з  поважних  причин  надавати  їм  належного 
утримання,  за умови,  що баба,  дід можуть  надавати  матеріальну 
допомогу. 
     Стаття 266.  Обов\’язок  внуків,  правнуків  утримувати  бабу, 
                  діда, прабабу, прадіда 
     1. Повнолітні   внуки,   правнуки   зобов\’язані    утримувати 
непрацездатних   бабу,  діда,  прабабу,  прадіда,  які  потребують 
матеріальної допомоги  і  якщо  у  них  немає  чоловіка,  дружини, 
повнолітніх  дочки,  сина або ці особи з поважних причин не можуть 
надавати їм належного утримання,  за умови,  що повнолітні  внуки, 
правнуки можуть надавати матеріальну допомогу. 
     Стаття 267. Обов\’язок по утриманню братів та сестер 
     1. Повнолітні    брати,    сестри    зобов\’язані   утримувати 
малолітніх,  неповнолітніх  братів  та  сестер,   які   потребують 
матеріальної  допомоги  і  якщо  вони не мають батьків,  чоловіка, 
дружини або ці особи з  поважних  причин  не  можуть  надавати  їм 
належного  утримання,  за  умови,  що  повнолітні  брати та сестри 
можуть надавати матеріальну допомогу. 
     2. Повнолітні   брати   і   сестри   зобов\’язані   утримувати 
непрацездатних   повнолітніх   братів  і  сестер,  які  потребують 
матеріальної допомоги,  якщо  вони  не  мають  чоловіка,  дружини, 
батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати 
та сестри можуть надавати матеріальну допомогу. 
     Стаття 268.  Обов\’язок мачухи,  вітчима утримувати  падчерку, 
                  пасинка 
     1. Мачуха,    вітчим   зобов\’язані   утримувати   малолітніх, 
неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них 
немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або 
ці особи  з  поважних  причин  не  можуть  надавати  їм  належного 
утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну 
допомогу. 
     2. Суд  може  звільнити  вітчима,  мачуху  від  обов\’язку  по 
утриманню  падчерки,  пасинка  або  обмежити  його певним строком, 
зокрема у разі: 
     1) нетривалого проживання з їхнім матір\’ю, батьком; 
     2) негідної поведінки у  шлюбних  відносинах  матері,  батька 
дитини. 
     Стаття 269. Обов\’язок інших осіб утримувати дитину 
     1. Особи,  у  сім\’ї  яких  виховувалася  дитина,  зобов\’язані 
надавати їй матеріальну допомогу,  якщо у неї немає батьків, баби, 
діда,  повнолітніх братів та сестер,  за умови, що ці особи можуть 
надавати матеріальну допомогу. 
     Стаття 270.  Обов\’язок падчерки,  пасинка утримувати  мачуху, 
                  вітчима 
     1. Повнолітні   падчерка,   пасинок   зобов\’язані  утримувати 
непрацездатних мачуху,  вітчима, якщо вони потребують матеріальної 
допомоги  і  якщо  вони надавали падчерці,  пасинкові систематичну 
матеріальну  допомогу  не  менш  як  п\’ять  років,  за  умови,  що 
падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу. 
     2. Обов\’язок падчерки,  пасинка по утриманню мачухи,  вітчима 
виникає,  якщо  у  мачухи,  вітчима   немає   чоловіка,   дружини, 
повнолітніх  дочки,  сина,  братів  та  сестер або якщо ці особи з 
поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. 
     Стаття 271.  Обов\’язок  особи  утримувати  тих,  з  ким  вона 
                  проживала однією сім\’єю до досягнення повноліття 
     1. Якщо  особа  до досягнення повноліття проживала з родичами 
або іншими особами  однією  сім\’єю,  вона  зобов\’язана  утримувати 
непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як 
п\’ять років,  за умови,  що ця  особа  може  надавати  матеріальну 
допомогу. 
     Цей обов\’язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної 
допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів 
та  сестер  або  ці  особи з поважних причин не можуть надавати їм 
належного утримання. 
     Стаття 272.  Розмір аліментів,  що стягуються з інших  членів 
                  сім\’ї та родичів, і строки їх стягнення 
     1. Розмір  аліментів,  що  стягуються з інших членів сім\’ї та 
родичів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують 
матеріальної   допомоги,   визначається  у  частці  від  заробітку 
(доходу) або у твердій грошовій сумі. 
     При визначенні  розміру   аліментів   суд   бере   до   уваги 
матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів. 
     2. Якщо  позов  пред\’явлений не до всіх зобов\’язаних осіб,  а 
лише до деяких з них,  розмір аліментів визначається з урахуванням 
обов\’язку  всіх  зобов\’язаних  осіб  надавати утримання. При цьому 
сукупний  розмір  аліментів,  що  підлягає стягненню, не може бути 
меншим,   ніж   30  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  дитини 
відповідного   віку.  (  Частина  друга  статті  272  із  змінами, 
внесеними згідно із Законом N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005 ) 
     3. Суд   може   визначити   строк,   протягом   якого  будуть 
стягуватися аліменти. 
      Стаття 273.  Зміна розміру аліментів та  звільнення  від  їх 
                   сплати 
     1. Якщо  матеріальний  або  сімейний стан особи,  яка сплачує 
аліменти,  чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом 
будь-кого   з   них  змінити  встановлений  розмір  аліментів  або 
звільнити від їх сплати. 
     Суд може звільнити від сплати аліментів  осіб,  зазначених  у 
статтях  267-271  цього  Кодексу,  за наявності інших обставин, що 
мають істотне значення. 
     Стаття 274.  Визначення  заборгованості  за  аліментами,   що 
                  стягуються  з  інших  членів  сім\’ї  та родичів. 
                  Повне або часткове звільнення від заборгованості 
                  за аліментами 
     1. Визначення  заборгованості за аліментами,  що стягуються з 
інших  членів  сім\’ї  та  родичів,  а  також  повне  або  часткове 
звільнення  їх від сплати заборгованості провадяться відповідно до 
положень, встановлених статтями 194-197 цього Кодексу. 
                            Розділ VI 
        ОСОБЛИВОСТІ УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ, 
            ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ЗА ЇЇ МЕЖАМИ, ТА ІНОЗЕМЦЯМИ 
{  Назва  розділу  VI в редакції Законів N 2709-IV ( 2709-15 ) від 
23.06.2005, N 3381-VI ( 3381-17 ) від 19.05.2011 } 
 
     ( Статтю   275   виключено  на  підставі  Закону   N  2709-IV 
( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 
     ( Статтю   276   виключено  на  підставі  Закону   N  2709-IV 
( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 
     ( Статтю   277   виключено  на  підставі  Закону   N  2709-IV 
( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 
     ( Статтю   278   виключено  на  підставі  Закону   N  2709-IV 
( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 
     ( Статтю   279   виключено  на  підставі  Закону   N  2709-IV 
( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 
     ( Статтю   280   виключено  на  підставі  Закону   N  2709-IV 
( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 
     ( Статтю   281   виключено  на  підставі  Закону   N  2709-IV 
( 2709-15 ) від 23.06.2005 ) 
 
     Стаття 282.  Усиновлення дитини,  яка є громадянином України, 
                  але проживає за межами України 
     1. Усиновлення   громадянином   України   дитини,    яка    є 
громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється 
в консульській установі або дипломатичному представництві України. 
     Якщо усиновлювач не є громадянином України,  для  усиновлення 
дитини,  яка  є громадянином України, потрібен дозвіл центрального 
органу  виконавчої  влади,  що  реалізує державну політику у сфері 
усиновлення  та  захисту прав дітей. { Абзац другий частини першої 
статті  282  із  змінами,  внесеними  згідно із Законами N 3097-IV 
( 3097-15 ) від 16.11.2005, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     Усиновлення іноземцем дитини,  яка  є  громадянином  України, 
здійснене   у  відповідних  органах  держави,  на  території  якої 
проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу 
центрального   органу   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну 
політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. { Абзац третій 
частини першої статті 282 із змінами, внесеними згідно із Законами 
N  3097-IV  (  3097-15 ) від 16.11.2005, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 
16.10.2012 } 
     Стаття 283.  Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином 
                  України 
     1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином 
України,  здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 
18 цього Кодексу. 
     2.  Дитина,  яка є громадянином України, може бути усиновлена 
іноземцем,  якщо вона перебуває не менш як один рік  на  обліку  в 
центральному   органі   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну 
політику  у  сфері  усиновлення  та  захисту прав дітей, і досягла 
п\’яти років. 
     Усиновлення може  бути  здійснено  до  закінчення зазначеного 
строку, а також до досягнення дитиною п\’яти років, якщо: 
     1) усиновлювач є родичем дитини; 
     2) дитина страждає на хворобу,  що  внесена  до  спеціального 
переліку  хвороб,  затвердженого  центральним  органом  виконавчої 
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони 
здоров\’я;
{  Пункт  2 частини другої статті 283 із змінами, внесеними згідно 
із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 
     3) здійснюється усиновлення усіх рідних  братів  і  сестер  в 
одну  сім\’ю,  якщо  один  з  них  досяг п\’яти років і перебуває на 
обліку   в  центральному  органі  виконавчої  влади,  що  реалізує 
державну  політику  у  сфері усиновлення та захисту прав дітей, не 
менш як один рік; 
     4) іноземці виявили бажання усиновити дитину,  яка  є  братом 
або сестрою раніше усиновленої ними дитини.
{ Частина друга статті 283 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N  3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005; в редакції Закону N 3381-VI 
( 3381-17 ) від 19.05.2011 } 
     3.  Дитина  може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося 
громадянина України,  який бажав би  її  усиновити  або  взяти  на 
виховання  до себе в сім\’ю. { Абзац перший частиниа третьої статті 
283 в редакції Закону N 3381-VI ( 3381-17 ) від 19.05.2011 } 
     Переважне  право  на усиновлення дитини – громадянина України 
мають іноземці, які є: 
     1) родичами дитини; 
     2) громадянами  держав,  з  якими  Україна уклала договір про 
надання правової допомоги.
( Частина третя статті 283 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005 ) 
     4.   На   усиновлення   дитини   іноземцем   потрібна   згода 
центрального   органу   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну 
політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. 
     Центральний  орган  виконавчої  влади,  що  реалізує державну 
політику  у  сфері  усиновлення та захисту прав дітей, направляє в 
порядку,  встановленому  Кабінетом  Міністрів  України,  запит  до 
Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що 
усиновлюють  дитину,  яка є громадянином України, на наявність або 
відсутність  інформації компрометуючого характеру в правоохоронних 
органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу.
{  Частина  четверта  статті  283  із змінами, внесеними згідно із 
Законами   N  3097-IV  (  3097-15  )  від  16.11.2005,  N  1452-VI 
(   1452-17   )  від  04.06.2009;  в  редакції  Закону  N  3381-VI 
( 3381-17 ) від 19.05.2011 } 
     5. Усиновлення  іноземцями  провадиться за умови забезпечення 
дитині прав в обсязі  не  меншому,  ніж  це  встановлено  законами 
України. 
     6. За  усиновленою  дитиною зберігається громадянство України 
до досягнення нею вісімнадцяти років. 
     Усиновлена дитина має право на збереження своєї  національної 
ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини ( 995_021 ), 
інших міжнародних договорів. 
     Стаття 284.  Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в 
                  Україні 
     1. Усиновлення дитини,  яка є іноземцем і проживає в Україні, 
здійснюється громадянами України або іноземцями,  які проживають в 
Україні, на загальних підставах. 
     Стаття 285.  Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення 
                  дитини, яка є громадянином України 
     1. Усиновлення дитини,  яка є громадянином  України,  особою, 
яка  є  громадянином  держави,  з якою Україна не має договору про 
надання правової допомоги,  не є таємним,  якщо у державі,  в якій 
усиновлювач  постійно  проживає  і  в  яку  має  переїхати дитина, 
усиновлення не є таємним. 
     2. Усиновлення дитини,  яка є громадянином  України,  особою, 
яка  є  громадянином  держави,  з якою Україна не має договору про 
надання правової допомоги,  і якщо ця особа в Україні постійно  не 
проживає, не є таємним. 
     Стаття 286.  Усиновлення  в  Україні іноземцем дитини,  яка є 
                  іноземцем або особою без громадянства 
     1.  Усиновлення  іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою 
без громадянства,  здійснюється в Україні  відповідно  до  законів 
України,   якщо   інше   не  встановлено  міжнародними  договорами 
України.
{  Текст  статті  286  в редакції Закону N 3381-VI ( 3381-17 ) від 
19.05.2011 } 
     Стаття 287.  Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені 
                  іноземцями 
     1. Якщо діти усиновлені іноземцями  і  проживають  за  межами 
України,    відповідна    консульська   установа   за   дорученням 
Міністерства закордонних справ України  веде  облік  цих  дітей  і 
здійснює  нагляд  за  дотриманням  їхніх  прав  до досягнення ними 
вісімнадцяти років. 
     Порядок ( 905-2008-п ) здійснення нагляду за дотриманням прав 
дітей,  які  усиновлені іноземцями і проживають за межами України, 
встановлюється Кабінетом Міністрів України.