Науково-практичний коментар до ст. 4 Сімейного кодексу України

Стаття 4. Право особи на сім\’ю

 

1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має
право на створення сім\’ї.

 

У випадках, передбачених частиною другою статті 23

цього Кодексу, сім\’ю може створити особа, яка не досягла

шлюбного віку.

 

2. Сім\’ю може створити особа, яка народила дитину, не-

залежно від віку.

 

3. Кожна особа має право на проживання в сім\’ї.

Особа може бути примусово ізольована від сім\’ї лише у

випадках і в порядку, встановлених законом.

 

4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного

життя.

 

1. Право особи на сім\’ю значиться в статті 291 Цивільного

кодексу України як одне із особистих, немайнових прав лю-

дини. І в цьому немає помилки. Водночас прийняття

Сімейного кодексу як окремого кодифікаційного акта зумови-

ло необхідність деякого дублювання.

 

Одним із елементів права на сім\’ю є право на створення

своєї, нової сім\’ї. Таке право надане особі, яка досягла шлюб-

ного віку. Ця норма пристосована до того усталеного поло-

ження, відповідно до якого шлюбна форма сім\’ї з усіх точок

зору займає домінуюче становище в суспільстві. Оскільки за

статтею 23 СК право на шлюб може бути надане судом тому,

хто не досяг шлюбного віку, але кому виповнилося чотирнад-

цять років, реалізація цього права засвідчуватиме створення

сім\’ї особою, яка не досягла шлюбного віку.

 

Із зрозумілих мотивів Сімейний кодекс мовчить щодо то-

го, чи можуть, наприклад, 16-річні жінка та чоловік спільно

проживати і вважатися сім\’єю. Але таке мовчання не означає

заборону.

 

2. Закон не може встановлювати мінімального вікового ба-

р\’єру для народження дитини, а отже, для започаткування

сім\’ї у зв\’язку з цією подією. Якщо особа, яка народила дити-

ну (наприклад, у 14 років), є членом однієї сім\’ї разом із свої-

ми батьками, то дитина дитини автоматично включається

до її складу.

 

Наступним елементом права на сім\’ю є право на проживан-

ня в ній, зокрема право дитини бути забраною з пологового

будинку чи іншого закладу охорони здоров\’я. Право дорослої

людини бути забраною із закладу охорони здоров\’я (хоча воно

і не записане в жодному законі) має також вважатися елемен-

том права на сім\’ю відповідно до принципу справедливості та

розумності. Відповідним цьому праву має бути обов\’язок

одного з подружжя, дочки чи сина забрати з лікарні хворих

мати чи батька, якщо вони мають для цього щонайменшу

змогу.

 

3. Право на сім\’ю надає особі можливість вживати заходів

щодо збереження сім\’ї (стаття 56 СК) ніхто із сторонніх осіб

не має права вимагати розірвання шлюбу чи встановлення ре-

жиму окремого проживання. Примусова ізоляція особи від

сім\’ї можлива, наприклад, у зв\’язку із затриманням, ареш-

том чи засудженням до позбавлення волі, виселенням, тобто в

результаті її протиправної поведінки чи звинувачення у вчиненні

злочину. Отже, йдеться про фізичну ізоляцію особи від сім\’ї.

 

Дружина чи чоловік має право припинити шлюбні відноси-

ни за власною волею. У цьому разі сім\’я може припинити своє

існування, хоча вони і залишаться проживати в одному по-

мешканні.

 

За статтею 72 Житлового кодексу УРСР 1983 р. (перша ре-

дакція) особа могла бути визнана такою, що втратила право

на житло, з підстав, визначених у статті 71 ЖК (зокрема, як-

що вона засуджена до позбавлення волі понад шість місяців

чи влаштована в будинок-інтернат або іншу установу соціаль-

ного захисту). Така людина позбавлялася сімейного гнізда,

оскільки не мала права на повернення до нього.

 

Законом України \”Про внесення змін до статті 71 Житло-

вого кодексу Української РСР\” від 2 березня 2000 р. ці поло-

ження були виключені. Однак повернення особи в помешкан-

ня, у якому вона раніше проживала, не означає відновлення з

нею сімейних відносин.

 

4. Зміст частини четвертої статті 4 СК запозичений із

статті 8 Конвенції про захист прав людини і основних сво-

бод 1950 р. Право на повагу до сімейного життя включає

насамперед право на вибір форми організації свого сімейного

життя.

 

Шлюб є основною, домінуючою, найбільш усталеною фор-

мою організації сімейного життя жінки та чоловіка. Бути в

шлюбі – престижно не лише для жінки, а й для чоловіка.

При цьому якість відносин при оцінці шлюбу відсувається на

другий план. Щоправда, у даний час ситуація в суспільстві

разюче змінилася: дуже часто потребує захисту у шлюбі саме

чоловік.

 

Шлюб – не єдина форма організації сімейного життя. Аль-

тернативою шлюбу стає конкубінат, тобто фактичне спільне

проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка

та чоловік мають на це право, і відповідно право на повагу до

свого вибору.

 

5. Право на повагу до сімейного життя охороняє особу від

зовнішнього втручання у сімейні справи, від розголошення

інформації про приватний бік її життя. Цивільний кодекс

України містить норму, за якою особисті папери (документи,

фотографії, щоденники, інші записи, архівні матеріали) фізич-

ної особи, зокрема ті, що стосуються її особистого життя, є її

власністю, ознайомлення з ними інших осіб допускається ли-

ше за її згодою. Обставини особистого життя можуть бути роз-

голошені, якщо вони містять склад правопорушення, встанов-

леного вироком чи рішенням суду або постановою адміністра-

тивного органу.

 

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України

особисте листування та особисті телеграфні повідомлення мо-

жуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні лише

за згодою тих, між якими це листування і телеграфні повідом-

лення відбувалися.

 

За статтею 63 Конституції України особа має право відмо-

витися давати свідчення або пояснення щодо себе, членів

сім\’ї чи близьких родичів. Це право стосується, безперечно, і

обставин сімейного життя.