Науково-практичний коментар до ст. 9 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 9 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 9 Сімейного кодексу України

Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за
домовленістю

(договором) сторін

 

1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти,
інші члени

сім\’ї та родичі, відносини між якими
регулює цей Кодекс,

можуть врегулювати свої відносини за
домовленістю (дого-

вором), якщо це не суперечить вимогам цього
Кодексу, ін-

ших законів та моральним засадам
суспільства.

 

2. Особи, які проживають однією сім\’єю, а
також родичі

за походженням, відносини яких не
врегульовані цим Ко-

дексом, можуть врегулювати свої сімейні
(родинні) відно-

сини за договором, який має бути укладений
у письмовій

формі. Такий договір є обов\’язковим до
виконання, якщо

він не суперечить вимогам цього Кодексу,
інших законів

України та моральним засадам суспільства.

 

1. Правове регулювання шлюбних і сімейних
відносин в

Україні здійснюється тільки державою, –
так було записа-

но у частині першій статті 6 КпШС.

 

У зв\’язку з тим, що правове регулювання розумілося ли-

ше як встановлення загальних для всіх
правил поведінки, та-

ка норма вважалася незаперечною. Вона мала
одночасно за-

свідчити секуляризацію шлюбних відносин,
тобто вивільнен-

ня їх від регулювання церквою, нормами
канонічного права.

 

У Кодексі законів про сім\’ю, опіку, шлюб і
акти громадян-

ського стану УСРР 1926 р. було чимало
статей, які дозволяли

подружжю – матері та батькові дитини – порозумітися

щодо конкретних питань сімейних відносин.
Так, за стат-

тею 23 цього Кодексу всіх заходів щодо
дітей вживають ба-

тьки за спільним порозуміння, а за
статтею 26 – батьки,

які не проживали спільно, мали
порозумітися, при кому ма-

ють перебувати неповнолітні діти. У
Кодексі про шлюб та

сім\’ю УРСР 1969 р. для терміна порозуміння місця не

знайшлося, з\’явилися натомість інші – досягнення згоди,

за згодою, дійти згоди.

 

Порозуміння, згода – це домовленість
про щось, а до-

мовленість – це договір, тому можна з
повним правом ствер-

джувати, що, оскільки така домовленість
мала правове зна-

чення, вона була і є засобом
індивідуального, локального, а

не загальнообов\’язкового правового
регулювання. Отже, дого-

вірне регулювання сімейних відносин відоме
здавна. У стат-

ті 9 Сімейного кодексу вперше офіційно
визнано цей незапе-

речний факт.

 

Порозуміння, згода, домовленість – це
щоденні

дрібні сімейні договори про те, що купити
для сім\’ї, для дити-

ни, пустити чи не пустити дитину на
небезпечне видовище,

як поповнювати сімейний бюджет, як його
витрачати, хто

сьогодні веде дитину до дитячого садка, а хто
заслужив на

відпочинок. І до таких сімейних договорів
термін порозумін-

ня підходив якнайкраще. Духовне
порозуміння – засада

сімейної гармонії.

 

Термін договіры асоціюється з письмовою
формою, часто є

результатом зміни якості сімейних відносин
або правовим за-

хистом на випадок її настання.

 

2. Критерієм правозгідності сімейного
договору є відсут-

ність суперечностей між його змістом та
вимогами закону,

тобто відповідність договору імперативним
його приписам.

Слідом за Цивільним кодексом України
правозгідність сімей-

ного договору поставлена у залежність від
дотримання вимог

моральних засад суспільства.

 

3. До числа серйозних, а не буденних
сімейних договорів

майнового характеру, окрім шлюбного
договору, віднесено:

 

– договір дружини та чоловіка про те, з ким
із них після

розірвання шлюбу будуть проживати діти, яку
участь у забез-

печенні їхнього життя братиме той, хто буде
проживати

окремо, тобто так званий договір про
розірвання шлюбу

(стаття 109);

 

– договір дружини і чоловіка про надання
утримання

(стаття 78);

 

– договір дружини і чоловіка про припинення
права на

аліменти у зв\’язку з набуттям права
власності на нерухомість

(стаття 89);

 

– договір матері та батька дитини про
сплату аліментів на

дитину (стаття 189);

 

– договір матері та батька дитини про
припинення права

дитини на аліменти у зв\’язку з набуттям
права власності на

нерухомість (стаття 190);

 

– договір дружини і чоловіка про визначення
порядку ко-

ристування нерухомістю (стаття 66);

 

– договір про поділ нерухомого майна
(стаття 68);

 

– договори, які можуть бути укладені жінкою
та чоло-

віком, які проживають однією сім\’єю, але
без реєстрації

шлюбу.

 

4. Відповідно до частини першої статті 9 СК
сімейні догово-

ри можуть бути укладені:

 

а) між дружиною та чоловіком;

 

б) між матір\’ю та батьком;

 

в) між батьками та дитиною;

 

г) між іншими родичами та членами сім\’ї,
відносини між

якими регулює Сімейний кодекс (наприклад,
між матір\’ю ди-

тини та бабусею, між рідним братом та
сестрою, між батьком

 

40

 

ХХ_____________________________Стаття 10

 

та мачухою дитини, між жінкою та чоловіком,
які прожива-

ють однією сім\’єю, але без реєстрації
шлюбу).

 

5. Сімейні відносини можуть існувати не
лише між близь-

кими родичами, а й між тими, хто перебуває
у дальших сту-

пенях побічного кровного споріднення
(наприклад, між трою-

рідними сестрами чи тіткою та племінницею).

 

Проявом демократизації сімейного
законодавства є визнан-

ня юридичного значення за сімейними
договорами, укладени-

ми між тими особами, які не названі у
Сімейному кодексі учас-

никами сімейних відносин, що регулюються
ним. Не буде жод-

них перешкод для визнання правозгідним
договору між дядь-

ком і племінником про надання йому
утримання протягом

навчання, за яким зворотно племінник буде
зобов\’язаний на-

давати матеріальну допомогу дядькові у разі
його непрацездат-

ності. Якщо такий договір укладено
письмово, він буде обо-

в\’язковим до виконання.

 

6. Сімейний договір може бути визнаний
недійсним, якщо

він суперечить вимогам закону, моральним
засадам суспільс-

тва, не узгоджується з принципами
розумності, добросовісно-

сті та справедливості.

 

Сімейний договір може бути розірваний за
домовленістю

сторін або за рішенням суду, на підставі
вимоги однієї із них.