Науково-практичний коментар до ст. 12 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 12 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 12 Сімейного кодексу України

Стаття 12. Обчислення строків, встановлених
у цьому Кодексі

 

1. Строки, встановлені у цьому Кодексі,
обчислюються

відповідно до Цивільного кодексу України.

 

1. Строком є певний відрізок часу, з
настанням (закінчен-

ням) якого виникають, змінюються,
припиняються права та

обов\’язки. У сімейних відносинах строки
можуть бути визна-

чені законом або договором. У випадках,
встановлених у

Сімейному кодексі, строк може бути
встановлений судом.

 

2. У Сімейному кодексі встановлені строки
різної тривалості:

1) 7 днів

 

– протягом цього строку має бути подана
інформація

 

про дитину, яка може бути усиновлена
(частина перша

 

статті 214);

 

2) 1 місяць

 

– після його спливу від дня подання заяви
реєстру-

ється шлюб (частина перша статті 32);

 

– після його спливу державний орган РАЦС
вино-

сить постанову про розірвання шлюбу
(частина друга

статті 106);

 

– після його спливу з моменту подання заяви
про ро-

зірвання шлюбу суд постановляє рішення про
розірван-

ня шлюбу (частина четверта статті 109);

 

– до спливу цього строку батьки зобов\’язані
зареєст-

рувати народження дитини (частина перша
статті 144);

 

3) 2 місяці

 

– мінімальний вік дитини, яка може бути
усиновлена;

 

– мінімальний строк, який має пройти від
моменту

знайдення (виявлення) дитини до її
усиновлення;

 

4) 3 місяці

 

– чинність заяви про реєстрацію шлюбу
(стаття 28);

 

– максимальний строк відкладення реєстрації
шлю-

бу (стаття 32);

 

5) 6 місяців

 

– мінімальний строк, після спливу якого
чоловік мо-

же подати до суду заяву про визнання
батьківства (час-

тина перша статті 127);

 

– мінімальний строк, протягом якого у разі
непро-

живання матері, батька з дитиною і
невиконання ними

своїх обов\’язків, вони можуть бути
позбавлені батьків-

ських прав (частина перша статті 154);

 

6) 10 місяців

 

– межа дії презумпції батьківства (пункт 2
частини

другої статті 120, частина друга статті
122, частина пер-

ша статті 124);

 

7) 1 рік

 

– право на аліменти після розірвання шлюбу
вини-

кає у того, хто став непрацездатним
протягом цього

строку (частина перша статті 76);

 

– можливий строк стягнення аліментів одному
з по-

дружжя за час, що передував зверненню з позовом
до су-

ду (стаття 79);

 

– позовна давність до вимог про визнання
батьківст-

ва (частина друга статті 129);

 

– мінімальний строк, який має пройти після
наро-

дження дитини, як умова пред\’явлення позову
про ро-

зірвання шлюбу (частина друга статті 110);

 

8) 3 роки

 

– позовна давність до вимог про поділ
майна, яке на-

лежить особам, шлюб між якими розірвано
(частина

перша статті 72);

 

– максимальний строк стягнення аліментів
праце-

здатній особі після розірвання шлюбу
(частина четверта

статті 76);

 

– час, протягом якого підлягають поверненню
гроші,

які були сплачені одному з подружжя після
припинення

його права на аліменти (частина друга
статті 82);

 

– позовна давність до вимог матері про
внесення змін

до актового запису про народження дитини
(частина

третя статті 138);

 

– позовна давність до вимог про визнання
материнст-

ва (частина третя статті 139);

 

– тривалість права на аліменти того з
батьків, з ким

проживає дитина (статті 84, 86);

 

– мінімальний строк засудження одного з
подружжя

до позбавлення волі як підстава для
розірвання шлюбу

органом РАЦС (стаття 107);

 

– максимальний строк присудження судом
аліментів

на дитину за минулий час (стаття 191);

 

– максимальний строк стягнення аліментів за
вико-

навчим листом за минулий час (стаття 194);

 

9) 6 років

 

– тривалість права на аліменти того з
батьків, з ким

проживає дитина з вадами фізичного або
психічного роз-

витку;

 

10) 10 років

 

– мінімальний строк спільного проживання як
умова

права на аліменти після розірвання шлюбу
(частина тре-

тя статті 76);

 

11) 14 років

 

– з досягненням цього віку дитина перестає
вважати-

ся малолітньою;

 

– з досягненням цього віку особа має право
подати

заяву про надання права на шлюб (стаття
23);

 

– з досягненням цього віку дитина бере
участь в

укладенні договору про припинення права на
аліменти у

зв\’язку з передачею права власності на
нерухомість

(стаття 190);

 

– з досягненням цього віку дитина має право
сама

звернутися до суду за захистом своїх
інтересів (частина

четверта статті 152);

 

– з досягненням цього віку дитина сама
визначає

своє місце проживання (частина третя статті
160);

 

12) 17 років

 

– шлюбний вік для жінки (стаття 22);

 

13) 18 років

 

– припинення правового статусу дитини (частина

перша статті 6);

 

– шлюбний вік для чоловіка (стаття 22);

 

14) 23 роки

 

– максимальний строк стягнення аліментів
дочці,

синові, які навчаються (стаття 199).

 

3. Строк може бути встановлений судом у
двох випадках,

відзначених у Сімейному кодексі, а саме:

 

1) суд у разі спору визначає строк, за який
особа, яка виїж-

джає на постійне місце проживання за
кордон, повинна спла-

тити аліменти своїй дружині, чоловікові,
дітям, батькам (час-

тина четверта статті 77);

 

2) суд має право встановити строк існування
права на

аліменти одного з подружжя (частина перша
статті 83).

 

4. Порядок обчислення строків визначений у
Цивільному

кодексі України.

 

Якщо строк визначений роками, то він
закінчиться в той

же місяць і число відповідного року. Тобто,
якщо суд прису-

див дружині аліменти, наприклад, з 10
листопада 2002 р. на

три роки, то останнім днем права на
аліменти буде 10 листо-

пада 2005 р. Якщо строк визначений
місяцями, він закінчу-

ється у той же день відповідного місяця.
Так, якщо місячний

строк розпочався 14 січня 2003 р., то він
закінчиться 14 люто-

го 2003 р.