Науково-практичний коментар до ст. 15 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 15 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 15 Сімейного кодексу України

Стаття 15. Виконання сімейних обов\’язків

 

1. Сімейні обов\’язки є такими, що тісно
пов\’язані з осо-

бою, а тому не можуть бути перекладені на
іншу особу.

 

2. Якщо особа визнана недієздатною, її
сімейний обов\’я-

зок особистого немайнового характеру
припиняється у

зв\’язку з неможливістю його виконання.

 

Майновий обов\’язок недієздатної особи за її
рахунок ви-

конує опікун.

 

3. Якщо в результаті психічного розладу,
тяжкої хворо-

би або іншої поважної причини особа не може
виконувати

сімейного обов\’язку, вона не вважається
такою, що ухиля-

ється від його виконання.

 

4. Невиконання або ухилення від виконання
сімейного

обов\’язку може бути підставою для
застосування наслід-

ків, встановлених цим Кодексом або
домовленістю (дого-

вором) сторін.

 

1. Сімейні обов\’язки особистого або
майнового характеру є

обов\’язками конкретної особи – дружини,
чоловіка, матері,

батька, сина, дочки, баби чи діда. Вони не
можуть бути пере-

дані добровільно або перекладені на іншого
за законом або до-

говором. Тому смерть, наприклад, батька є
підставою для

припинення його обов\’язку утримувати
дитину. Цей обов\’я-

зок не може бути перекладений на
спадкоємців за заповітом

або законом.

 

Якщо за заповітом спадкоємець зобов\’язаний
систематич-

но виплачувати дитині спадкодавця певну
грошову суму, –

це не перекладення на нього обов\’язку по
утриманню дитини,

а заповідальний відказ.

 

2. Правило частини другої статті 15 СК є
відповіддю на

спори, які велися в літературі щодо долі
сімейних обов\’язків

особи, яка визнана недієздатною. Професор
Є. М. Ворожейкін

вважав, що визнання особи недієздатною є
підставою для

припинення її аліментного обов\’язку, який
виник до такого

визнання, і перешкодою до виникнення
аліментного обов\’язку

в майбутньому.

 

Висловлювалася думка, що визнання батька
недієздатним

не припиняє його обов\’язку щодо виховання
дитини, а лише

звільняє від його виконання. Однак
обов\’язок, від виконання

якого особа звільнена, вже не є обов\’язком.
Судовій практиці

відомі непоодинокі випадки продовження
стягнення алімен-

тів з особи після визнання її недієздатною,
а також задоволен-

ня позовів про стягнення аліментів, які
подавалися до опіку-

на недієздатного батька. У таких ситуаціях
опікун не стає

носієм обов\’язку по утриманню, він лише як
законний пред-

ставник недієздатної особи здійснює цей
обов\’язок за рахунок

її пенсії чи інших доходів.

 

Здійснення обов\’язку по утриманню не
вимагає особистих,

усвідомлених, тобто вольових рішень носія
цього обов\’язку.

Тому існування та здійснення цього
обов\’язку не залежать від

дієздатності особи. Інша справа, коли
йдеться про обов\’язки

особистого, немайнового характеру:
турбуватися про сім\’ю,

забрати дитину з пологового будинку, виховувати
її, піклува-

тися про фізичний, духовний та моральний
розвиток її.

 

Виконання цих обов\’язків вимагає
усвідомлених, цілеспря-

мованих дій. Якщо особа об\’єктивно не
здатна до вчинення

цих вольових дій, її обов\’язки щодо
вчинення цих дій не мо-

жуть існувати.

 

Юридичним фарисейством було би формальне
збереження

у недієздатного батька обов\’язку виховувати
дитину, тобто

обов\’язку, якого він не усвідомлює і який
не може бути з ньо-

го перекладений на іншого. Якщо над
дитиною, батько якої

недієздатний, встановлена опіка, то опікун
не стає носієм обо-

в\’язків цього батька. Він набуває
обов\’язків опікуна на під-

ставі рішення про призначення його опікуном
відповідно до

статті 249 цього Кодексу.

 

3. Правило частини третьої статті 15 СК має
на меті забез-

печити однакове тлумачення поняття ухилення від вико-

нання обов\’язку і цим застерегти суди від
незаконних, не-

обгрунтованих рішень.

 

Суд відмовив у позові Н. про стягнення
аліментів з двох до-

чок, оскільки вона, на думку суду,
ухилялася від виховання

дітей, які у зв\’язку з цим тривалий час
перебували у дитя-

чих закладах і з матір\’ю не проживали.
Рішення суду було

скасоване, оскільки Н. страждала на тяжку
психічну хворо-

бу, постійно перебувала на стаціонарному
лікуванні.

 

Невиконання сімейного обов\’язку та ухилення
від його ви-

конання – нетотожні правові категорії, а
тому можуть мати

різні юридичні наслідки.