Науково-практичний коментар до ст. 18 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 18 Сімейного кодексу України

Стаття 18. Захист сімейних прав та
інтересів

 

1. Кожен учасник сімейних відносин, який
досяг чотир-

надцяти років, має право на безпосереднє
звернення до су-

ду за захистом свого права або інтересу.

 

2. Суд застосовує способи захисту, які
встановлені зако-

ном або домовленістю (договором) сторін.

 

Способами захисту сімейних прав та
інтересів зокрема є:

 

1) встановлення правовідношення;

 

2) примусове виконання добровільно не виконаного
обо-

в\’язку;

 

3) припинення правовідношення, а також його
анулю-

вання;

 

4) припинення дій, які порушують сімейні
права;

 

5) відновлення правовідношення, яке
існувало до пору-

шення права;

 

6) відшкодування матеріальної та моральної
шкоди, як-

що це передбачено цим Кодексом або
договором.

 

1. Захистом є застосування міри державного
примусу до

особи, яка порушила чуже право або чужий
інтерес. Органа-

ми захисту сімейних прав є суди, органи опіки
та піклування,

нотаріуси.

 

Відповідно до статті 7 Європейської
конвенції про здійс-

нення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996
р.) у справах, що

стосуються дитини, судовий орган має діяти
швидко, уника-

ючи будь-яких невиправданих зволікань. У
термінових випад-

ках суд повинен мати повноваження
ухвалювати рішення,

які підлягають негайному виконанню.

 

2. Основною новелою цієї статті є надання
дитині, якій ви-

повнилося чотирнадцять років, цивільної
процесуальної діє-

здатності. Така дитина має право самостійно
подати позовну

заяву на захист свого права або інтересу,
зокрема позовну за-

яву про розірвання шлюбу чи визнання шлюбу
недійсним, ви-

знання батьківства, стягнення аліментів,
скасування усинов-

лення чи визнання усиновлення недійсним.

 

Така дитина має й усі процесуальні права
позивача у про-

цесі. Вона може бути і відповідачем
(наприклад, у справі про

визнання батьківства чи стягнення
аліментів). Дитина, якій

виповнилося чотирнадцять років, може сама
звернутися до

суду з заявою про надання їй права на шлюб
(стаття 23 СК).

 

3. Способи захисту сімейних умов та
інтересів можуть бути

визначені не лише законом, а й договором.

 

4. Стаття 18 СК містить перелік основних
способів захисту

сімейних прав та інтересів, а саме:

 

1) встановлення правовідношення – цим
способом захис-

ту є визнання батьківства, встановлення
факту батьківства,

материнства. На підставі відповідного
рішення суду виника-

ють права та обов\’язки батька, матері щодо
дитини. Тобто у

цій ситуації рішення суду як акт захисту є
правовстановлюю-

чим документом;

 

2) примусове виконання добровільно
невиконаного обов\’яз-

ку – таким буде стягнення аліментів;

 

3) анулювання сімейного правовідношення
(точніше, ква-

зіправовідношення) матиме місце у разі
визнання недійсним

шлюбу, визнання недійсним усиновлення, а
також виключен-

ня імені особи як матері, батька з актового
запису про наро-

дження дитини;

 

4) припинення сімейного правовідношення –
цим способом

захисту є розірвання шлюбу, скасування
усиновлення, при-

пинення права на аліменти, поділ майна, яке
було спільною

власністю подружжя. Підставою для
припинення значного

обсягу правовідносин між матір\’ю, батьком
та дитиною є по-

збавлення батьківських прав;

 

5) припинення дій, які порушують сімейні
права, – про це

може йти мова у разі повернення викраденої
дитини, усунен-

ня перешкод, які чинилися одному із батьків
у здійсненні йо-

го права на особисте виховання дитини;

 

6) відновлення правовідношення, яке
існувало до пору-

шення права, – цей спосіб захисту
застосовується, як пра-

вило, одночасно із припиненням дій, які
порушували сімей-

ні права, в той час як припинення таких дій
може як спосіб

захисту бути застосоване окремо.
Відновленням правовід-

ношення слід вважати поновлення
батьківських прав, повер-

нення дитини, яка була відібрана від
батьків без позбавлен-

ня їх батьківських прав;

 

7) новелою Сімейного кодексу є можливість
відшкодування

матеріальної шкоди (збитків) та моральної
шкоди тим, хто

порушив сімейні права особи. Однак таке
відшкодування мож-

ливе не завжди, а лише в окремих випадках,
передбачених

цим Кодексом або договором. У зв\’язку з цим
відшкодування

матеріальної та моральної шкоди не є
загальним способом за-

хисту в сімейному праві. Відшкодування
матеріальної і мо-

ральної шкоди передбачено у статтях 157,
159 цього Кодексу.

При визначенні підстав виникнення права на
таке відшкоду-

вання та розміру відшкодування мають
застосовуватися від-

повідні норми Цивільного кодексу України.

 

У статті 31 СК передбачена можливість
відшкодування ма-

теріальної шкоди у зв\’язку зі зривом заручин. Відмова від

шлюбу не є протиправною поведінкою, тому
обов\’язок від-

шкодовувати збитки не пов\’язаний з виною, а
отже, не може

вважатися відповідальністю;

 

8) способом захисту є й стягнення
неустойки, передбачене

у статті 196 СК, за прострочення сплати
аліментів.

 

5. Орган опіки та піклування виконує
функцію захисту то-

ді, коли розглядає спір між батьками про
прізвище, ім\’я ди-

тини або про участь того, хто проживає
окремо від дитини,

у її вихованні.

 

6. Нотаріус є органом захисту сімейних прав
тоді, коли ро-

бить виконавчий напис на договорі, у якому
встановлений на-

лежний до сплати розмір аліментів на дитину
(стаття 189 СК)

чи на одного з подружжя (стаття 78 СК).

 

7. Органом захисту сімейних прав та
інтересів можна на-

звати і органи реєстрації актів цивільного
стану, які відповід-

но до статті 39 СК анулюють актовий запис
про шлюб, зареєс-

трований з порушенням вимог закону.

 

8. Відповідно до статті 55 Конституції України,
кожен має

право будь-якими не забороненими законом
засобами захи-

щати свої права і свободи від порушень і
протиправних пося-

гань. Тобто кожному, в тому числі і тому,
хто є учасником

сімейних відносин, надано право на
самозахист.

 

Самозахистом є вчинення самою особою, право
якої пору-

шено, дій, спрямованих на відновлення свого
права.

 

Засобами самозахисту не можуть бути дії,
заборонені зако-

ном.

 

У разі викрадення дитини батьки мають право
на погоню

за злочинцем, на відібрання у нього дитини
за допомогою

сили.

 

Проте, якщо матір, з якою проживає дитина,
перешкоджає

батькові бачитися з нею, батько не має
права ламати двері,

щоби відстояти своє право на особисте
виховання дитини.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code