Науково-практичний коментар до ст. 22 Сімейного кодексу України

Стаття 22. Шлюбний вік

 

1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у
сімнад-

цять, а для чоловіка – у вісімнадцять
років.

 

2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб,
мають досяг-

ти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

 

1. Шлюбний вік – складна правова категорія,
основою для

визначення якої є не лише і не стільки
здатність до статевого

життя і зачаття дитини. Шлюбний вік
визначається з ураху-

ванням статевої зрілості, завершення
фізичного росту організ-

му, стану психічного, розумового,
морального та соціального

розвитку людини, які в комплексі мають
забезпечити здат-

ність її до виконання нової суспільної ролі
– дружини, мате-

рі, чоловіка, батька.

 

Шлюбний вік навіть у сусідніх державах з
однаковим

кліматичним середовищем часто визначається
по-різному. На

це впливають національні законодавчі
традиції, демографіч-

на ситуація, інші суспільні процеси, які
відбуваються в дер-

жаві.

 

2. За статтею 106 Кодексу про сім\’ю, опіку,
шлюб і акти

громадянського стану 1926 р. шлюбний вік
був визначений

для жінки у 16 років, для чоловіка – у 18
років. На підставі

Закону від 27 червня 1927 р. окружним
органам ЗАГСу і го-

ловам районних виконавчих комітетів було
дозволено, з ура-

хуванням господарських і побутових умов
життя громадян,

особливо жителів сільської місцевості, давати дозволи на

шлюб з особами, які не дійшли цього віку,
якщо до досягнен-

ня цього віку лишається щонайбільше півроку
і якщо надано

посвідку лікаря про допустимість цього
шлюбу.

 

3. Основи законодавства про шлюб та сім\’ю
Союзу РСР та

союзних республік 1968 р. встановили
шлюбний вік для жін-

ки та чоловіка у 18 років. Водночас союзним
республікам бу-

ло надано право знизити шлюбний вік, але не
більш ніж на

два роки.

 

За статтею 16 КпШС 1969 р. шлюбний вік для
чоловіка був

встановлений у 18 років, а для жінки – у 17
років. Виконавчі

комітети міських, районних рад, а згодом
міські, районні дер-

жавні адміністрації мали право у виняткових
випадках зни-

жувати шлюбний вік для жінки та для
чоловіка не більш як

на один рік. Законом України від 23 червня
1992 р. таке об-

меження було знято. Отже, зниження шлюбного
віку стало

теоретично можливим і до 15, і до 13 років.
Проте існував й

другий бік справи. Якщо жінка не досягла 16
років, то чоло-

віка підстерігала небезпека кримінальної
відповідальності за

розбещення неповнолітньої.

 

4. При обговоренні питання про визначення
шлюбного віку

у Сімейному кодексі України пропонувалося
декілька варіан-

тів: залишити без змін норму статті 16
КпШС; встановити для

жінки та чоловіка шлюбний вік у 17 років;
встановити шлюб-

ний вік для жінки та чоловіка 18 років;
підняти шлюбний вік

для чоловіків до 21 року і навіть до 23
років. Остання пропо-

зиція була відразу ж відкинута як
неприйнятна.

 

Ідею однакового шлюбного віку для жінки і
чоловіка від-

стоювало Міністерство юстиції України, а на
встановленні

шлюбного віку у 18 років наполягало
Міністерство охорони

здоров\’я України. Міністерство науки та
освіти України про-

понувало залишити шлюбний вік для жінки і
чоловіка без

змін: тобто 17 і 18 років. Одним із
аргументів для залишення

без змін шлюбного віку була взята до уваги
і статистика шлю-

бів з неповнолітніми жінками. У 1999 р. їх
було зареєстрова-

но 24 923.

 

Встановлення різного шлюбного віку для
жінки та чоловіка

не є відступленням від конституційного
принципу рівностей

статей: воно – результат нетотожності
жіночого та чоловічо-

го організмів, тих фізіологічних процесів,
які відбуваються в

них. Саме цим пояснюється і розбіжність у
визначенні пен-

сійного віку для жінки та чоловіка,
обмеження ваги підняття

(пересування) вантажів для жінки тощо.

 

5. Питання про те, з якою дією має
пов\’язуватися досяг-

нення шлюбного віку, було спірним. Деякі
вважали, що особа

має досягти шлюбного віку на момент подання
заяви про ре-

єстрацію шлюбу: не може подати заяву про
реєстрацію шлю-

бу той, хто ще не має права на шлюб. Інші,
навпаки, наполя-

гали на тому, аби досягнення шлюбного віку
пов\’язувати з

днем реєстрації шлюбу.

 

Хоча аргументи прихильників першої позиції
були вагоми-

ми, законодавче закріплення одержала друга.
Отже, досяг-

нення шлюбного віку має пов\’язуватися з
днем реєстрації

шлюбу. У зв\’язку з цим заява про реєстрацію
шлюбу може бу-

ти подана особою, яка ще не досягла
шлюбного віку.

 

6. Закон не встановлює максимального
шлюбного віку. То-

му людина і у 80, і у 100 років має право
на шлюб.