Науково-практичний коментар до ст. 27 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 27 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 27 Сімейного кодексу України

Стаття 27. Значення державної реєстрації
шлюбу

 

1. Державна реєстрація шлюбу встановлена
для забез-

печення стабільності відносин між жінкою та
чоловіком,

охорони прав та інтересів подружжя, їхніх
дітей, а також в

інтересах держави та суспільства.

 

2. Державна реєстрація шлюбу проводиться
урочисто.

 

3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується
Свідоцт-

вом про шлюб, зразок якого затверджує
Кабінет Міністрів

України.

 

1. У Кодексі про шлюб та сім\’ю України було
використано

кілька понять: укладання шлюбу, реєстрація шлюбу,

одруження, а у статті 27 йшлося про осіб, які беруть

шлюб. Закон України \”Про органи реєстрації
актів грома-

дянського стану\” від 24 грудня 1993 р. відніс до актів гро-

мадянського стану одруження та розірвання
шлюбу і цим

зумовив ще більше термінологічне
різноголосся.

 

У Правилах реєстрації актів громадянського
стану в Украї-

ні, затверджених наказом Міністерства
юстиції України від

18 жовтня 2000 р., набір цих термінів був
розширений. Так,

У пункті 4.7 читаємо: \”Орган реєстрації
актів громадянського

стану, який прийняв заяву про реєстрацію одруження,
зобо-

в\’язаний ознайомити осіб, які вступають у
шлюб, з умовами

і порядком реєстрації шлюбу\” 

 

Сімейний кодекс використовує лише одне
поняття – ре-

єстрація шлюбу. Звичайно, такій реєстрації
передує домов-

леність нареченої та нареченого про
майбутнє сімейне життя,

тобто домовленість про шлюб. Однак така
домовленість є ли-

ше однією з ланок у ланцюжку обставин, які
зумовлюють по-

яву нової правової якості – шлюбу.

Прикро констатувати, але Міністерство
юстиції України не

зважило на цю обставину. У Правилах
реєстрації актів ци-

вільного стану в Україні, в редакції наказу
Міністерства юс-

тиції від 3 вересня 2002 р., як і в
попередній редакції, написа-

но і про реєстрацію одруження, і про реєстрацію шлюбу,

і про укладання шлюбу. У пункті 1.1 актом
цивільного ста-

ну названо не шлюб, а одруження. Відповідно
до цього параг-

раф 4 Правил мав назву \”Реєстрація
одруження\”. Оскільки

чимало статей Правил реєстрації актів
цивільного стану супере-

чать Сімейному кодексу України, вони мають
бути приведені

у відповідність до Кодексу як акта вищої
юридичної сили.

 

2. Державна реєстрація, як зазначалося, є
обов\’язковим

елементом шлюбу. Без неї шлюбу як правової
категорії немає.

Шлюб – це акт цивільного стану.

 

Термін \”акт цивільного стану\” використовувався у норма-

тивних актах в Україні до 1926 р.,
поступившись місцем тер-

міну \”акт громадянського стану\”.

 

Спроба відновити термін \”акт цивільного
стану\” була зроб-

лена у проекті Цивільного кодексу України.
Але вперше він

був повернений до української правничої
лексики в Сімейно-

му кодексі України.

 

Термін \”акт цивільного стану\”, тобто той
акт, який стосу-

ється приватного життя людини, повністю
узгоджується із

термінами \”цивільна посада\”, \”цивільне
право\”, \”цивільний

одяг\”. Російськомовні аналоги – \”Гражданская должность\”,

\”гражданское право, \”гражданская одежда\” –
не переклада-

ються українською як \”громадянське право\” чи \”громадянсь-

кий одяг\”. Отже, мусить бути термінологічна
узгодженість.

 

Відповідно до Закону України \”Про органи
реєстрації ак-

тів громадянського стану\” реєстрація шлюбу
(\”одруження\”)

проводиться відділами реєстрації актів
цивільного стану (но-

ва назва) районних, районних у містах,
міських (місто облас-

ного значення) управлінь юстиції, а також
виконавчими орга-

нами (сільських, селищних, міських (крім
міст обласного

значення) рад.

 

Статтею 70 Кодексу торговельного
мореплавства України

передбачено складання капітаном судна акта
про шлюб. На

підставі цього акта про шлюб орган
реєстрації актів цивільно-

го стану, як зазначено у пункті 4.16 Правил
реєстрації актів

цивільного стану, проводить \”реєстрацію
одруження\” із ви-

дачею свідоцтва про одруження. Датою
одруження є дата

складання капітаном акта про шлюб.

 

Державна реєстрація шлюбу засвідчує
створення сім\’ї, є

правоутворюючим юридичним фактом.

 

За допомогою державної реєстрації
забезпечується стабіль-

ність шлюбу. Однак відповідний запис у
спеціальній Книзі,

видача свідоцтва про шлюб та відмітка в
паспорті не є, на

жаль, достатньою гарантією довговічності
шлюбу, запорукою

щастя.

 

3. Державна реєстрація шлюбу створює
презумпцію права

спільної сумісної власності на майно,
набуте у шлюбі, та пре-

зумпцію батьківства щодо дитини, яка була
зачата і (або) на-

роджена у шлюбі.

 

4. Шлюбна форма організації сімейного життя
завжди була

і продовжує залишатися основною, бажаною,
домінуючою.

Притягальна сила державної реєстрації шлюбу
– правова,

психологічна, морально-етична – зберігає
свою силу. За до-

помогою державної реєстрації шлюбу
перевіряється дотри-

мання нареченими законів шлюбу. Статистика
шлюбів дає

можливість спостерігати демографічні
процеси, виробляти

засоби впливу на них з боку держави.

 

5. Шлюб – радісний, етапний, доленосний акт
цивільного

стану. Зважаючи на важливість шлюбу, його
реєстрація має

проводитись урочисто. Урочистість не
вимагає музики, співу

чи спеціального приміщення.

 

Стаття 12 КпШС містила два поняття: \”урочисте укладен-

ня шлюбу\” та \”урочиста обстановка
реєстрації шлюбу\”. Пер-

ше мало мати місце завжди, друге – при
згоді на це осіб, які

одружуються. Хоча використовувалися різні
терміни (\”укла-

дення\” шлюбу та \”реєстрація\” шлюбу), зміст
цієї статті був

зрозумілий.

 

Службова особа, яка реєструє (саме
реєструє, а не укладає)

шлюб, зобов\’язана забезпечити урочистість
цієї події: мати

відповідний одяг (можливо, згодом мантію),
привітати по-

дружжя від імені держави зі створенням
сім\’ї. На жаль, у

правилах реєстрації актів цивільного стану
немає про це

навіть згадки.

 

Музика, спів, спеціальні урочисті сценарії
– все це еле-

менти реєстрації шлюбу в урочистій
обстановці. Для реєстра-

ції шлюбу в урочистій обстановці потрібна
згода наречених.

Урочиста ж реєстрація шлюбу – це неодмінний
елемент дер-

жавної його реєстрації, який не залежить
від волі жінки та

чоловіка.

 

6. Документом, який засвідчує державну
реєстрацію шлюбу,

є свідоцтво про шлюб, а не свідоцтво про
одруження, як зазна-

чено у Правилах. Свідоцтво про шлюб має
видаватися в мо-

мент державної реєстрації шлюбу. Затримка з
видачею свідо-

цтва після державної реєстрації шлюбу
(відсутність бланків

чи їх пошкодження) не є підставою для
визнання реєстрації

шлюбу нечинною. Тому свідоцтво про шлюб є
лише правопід-

тверджуючим, а не правовстановлюючим
документом.