Науково-практичний коментар до ст. 30 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 30 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 30 Сімейного кодексу України

Стаття ЗО. Взаємна обізнаність осіб, які
подали заяву про

реєстрацію шлюбу, про стан здоров\’я

 

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію
шлюбу, по-

винні повідомити одна одну про стан свого
здоров\’я.

 

2. Держава забезпечує створення умов для
медичного

обстеження осіб, які подали заяву про
реєстрацію шлюбу.

 

3. Порядок здійснення медичного обстеження
осіб, які

подали заяву про реєстрацію шлюбу,
встановлює Кабінет

Міністрів України.

 

4. Результати медичного обстеження є
таємницею і по-

відомляються лише особам, які подали заяву
про реєстра-

цію шлюбу.

 

5. Приховання тяжкої хвороби, а також
хвороби, небез-

печної для другого з подружжя, їхніх
нащадків, може бути

підставою для визнання шлюбу недійсним.

 

1. Як було записано у статті 18 КпШС, \”особи, які одружу-

ються, мають бути взаємно обізнані про стан
здоров\’я один

одного\”. Стаття ЗО Сімейного кодексу дещо
змінює акценти:

кожен зобов\’язаний повідомити один одному
про свій стан

здоров\’я. Тобто таке повідомлення стає
юридичним обов\’яз-

ком, невиконання якого може мати серйозну
правову санк-

цію – визнання шлюбу недійсним.

 

2. У цій статті реалізовані численні
пропозиції про створен-

ня умов для медичного обстеження осіб, які
подали заяву про

розірвання шлюбу. Адже наречені часто не
мають щонаймен-

шої інформації про стан здоров\’я один
одного. Епідемія тубер-

кульозу, різке зростання венеричних
захворювань та кількос-

ті ВІЛ-інфікованих осіб (у 1995 р. в
Україні від СНІДу

померло 20 осіб, а у 2000 р. – 415) робить
медичне обстежен-

ня наречених особливо актуальним.

 

3. У першій редакції статті передбачалося
обов\’язкове про-

ведення медичного обстеження наречених.
Опоненти цієї норми

вважали таке обов\’язкове медичне обстеження
порушенням

прав людини. Під їхнім впливом було
передбачено виключно

добровільне медичне обстеження наречених.

 

Однак ідея встановлення обов\’язкового
медичного обсте-

ження наречених у віці, скажімо, до ЗО
років мала би сенс.

Україна зіштовхнулася із різким зниженням
рівня здоров\’я

нації взагалі і дітей особливо. Тому
встановлення обов\’язко-

вого медичного обстеження наречених у
репродуктивному

віці могло би бути однією із законодавчих
спроб оздоровлення

нації, створювало б можливість жінці та
чоловікові пройти

відповідну медичну корекцію до зачаття
дитини.

 

Тому встановлення певної вимоги не завжди
може тракту-

ватися як обмеження права на шлюб.

 

Держава повинна забезпечити нареченим
можливість ме-

дичного обстеження, яке має бути фінансово
і організаційно

доступним для кожного.

 

Однак питання про те, проходити чи не
проходити таке об-

стеження, є справою самих наречених. Тому
орган реєстрації

актів цивільного стану не може відкласти
реєстрацію шлюбу

до проведення такого обстеження, тобто не
має права приму-

шувати наречених до вчинення відповідних
дій.

 

4. Результати медичного обстеження нареченої
та нарече-

ного видаються персонально кожному з них.
Володіючи пра-

вом на таємницю про свій стан здоров\’я,
наречена чи нарече-

ний можуть відмовитись від надання один
одному інформації

про результати обстеження, що, звичайно,
може бути підста-

вою для відмови від реєстрації шлюбу.

 

Володіючи відомостями про стан здоров\’я
один одного, на-

речені вільні у вирішенні питання про те,
бути чи не бути їх-

ньому шлюбові.

 

5. Приховування стану свого здоров\’я могло
згідно з Кодек-

сом про шлюб та сім\’ю 1969 р. потягнути за
собою лише ро-

зірвання шлюбу.

 

Відповідно до частини п\’ятої статті ЗО СК України ця обставина мо-

же бути підставою для визнання шлюбу
недійсним за рішен-

ням суду.

 

6. Постановою Кабінету Міністрів України
від 16 листопа-

да 2002 р. затверджено Порядок здійснення
добровільного ме-

дичного обстеження осіб, які подали заяву
про реєстрацію

шлюбу, у якому підкреслено добровільність
такого медичного

обстеження. Питання про те, що буде
предметом обстеження,

віднесено до компетенції Міністерства
охорони здоров\’я

України.