Науково-практичний коментар до ст. 40 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 40 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 40 Сімейного кодексу України

Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним
за рішенням

суду

 

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням
суду, якщо

він був зареєстрований без вільної згоди
жінки або чоло-

віка.

 

Згода особи не вважається вільною, зокрема,
тоді, коли

в момент реєстрації шлюбу вона страждала
тяжким пси-

хічним розладом, перебувала у стані
алкогольного, нарко-

тичного, токсичного сп\’яніння, в результаті
чого не усвідом-

лювала сповна значення своїх дій і (або) не
могла керува-

ти ними, або якщо шлюб було зареєстровано в
результаті

фізичного чи психічного насильства.

 

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням
суду у разі

його фіктивності.

 

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою
та чо-

ловіком або одним із них без наміру
створення сім\’ї та на-

буття прав та обов\’язків подружжя.

 

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним,
якщо на мо-

мент розгляду справи судом відпали
обставини, які засвід-

чували відсутність згоди особи на шлюб або
її небажання

створити сім\’ю.

 

1. Недійсність шлюбу у ситуаціях,
викладених у частинах

першій та другій статті 40 СК, пов\’язується
з рішенням суду.

Якщо буде встановлена відсутність вільної
згоди жінки або

чоловіка, позов про визнання шлюбу
недійсним підлягати-

ме задоволенню. Відсутність вільної згоди
на шлюб може бу-

ти результатом позбавлення особи свободи,
застосування до

неї інших засобів психічного насильства
(погроза самогубства

у разі відмови другої особи від шлюбу чи
погроза її вбивства

тощо).

 

Непоодинокими є випадки реєстрації шлюбу з
особою, яка

страждає на тяжкий психічний розлад
здоров\’я. Оскільки та-

ка особа не визнана судом недієздатною,
формально вона має

право на шлюб. Однак, якщо на час
реєстрації шлюбу особа

проходила курс стаціонарного або
амбулаторного лікування,

тобто перебувала у стані загострення
хвороби, ця обставина

може бути підставою для припущення про те,
що вона не ус-

відомлювала повною мірою значення
реєстрації шлюбу та її

правових наслідків, не могла сповна
керувати своїми діями,

отже, діяла не вільно.

 

2. В останні роки частково зникли
соціально-економічні

передумови для фіктивних шлюбів, але як
явище вони про-

довжують існувати. Одним із доказів
фіктивності шлюбу мо-

же бути нетривале спільне проживання,
приховання наміру

виїхати за кордон, відмова від інтимних
стосунків, підтри-

мання інтимних відносин з іншими особами
тощо. Водночас

велика вікова різниця або матеріальний
розрахунок, задля

досягнення якого особа одружується, чи
небажання мати

дітей не можуть трактуватися як достатній
доказ відсутності

наміру створити сім\’ю.

 

Позови про визнання шлюбу недійсним у
зв\’язку з його

фіктивністю пред\’являли найчастіше
прокурори. Однак при

запереченні проти позову дружини чи
чоловіка довести фік-

тивність шлюбу практично неможливо.

 

3. Якщо на момент реєстрації шлюбу істинної
волі особи до

шлюбу не було, шлюб може згодом одержати
фактичну, внут-

рішню законність, якщо вона бажатиме надалі
перебувати у

цьому шлюбі.

 

Отже, конвалідація шлюбу відбувається тут
за волею осо-

би, яка у свій час була позбавлена
можливості діяти вільно,

а також у разі наступного спільного
проживання тих, хто не

мав наміру до створення сім\’ї. Тобто
наступне реальне спільне

проживання реабілітує порушення законів
шлюбу, яке відбу-

валося раніше.

 

4. Законодавчий імператив \”шлюб визнається
недійсним\”

означає, що у разі доведення відповідної
обставини суд не має

альтернативи. За вимогою позивача він буде
змушений ви-

знати шлюб недійсним.

 

5. Позов про визнання шлюбу недійсним з
підстав, зазначе-

них у статті 40 СК, підлягає задоволенню
незалежно від часу

реєстрації шлюбу.