Науково-практичний коментар до ст. 49 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 49 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 49 Сімейного кодексу України

Стаття 49. Право на материнство

 

1. Дружина має право на материнство.

 

2. Небажання чоловіка мати дитину або
нездатність йо-

го до зачаття дитини може бути причиною
розірвання

шлюбу.

 

3. Позбавлення жінки можливості народити
дитину (ре-

продуктивної функції) у зв\’язку з
виконанням нею консти-

туційних, службових, трудових обов\’язків
або в результаті

протиправної поведінки щодо неї є підставою
для відшко-

дування завданої їй моральної шкоди.

 

4. Вагітній дружині мають бути створені у
сім\’ї умови

для збереження її здоров\’я та народження
здорової дити-

ни.

 

5. Дружині-матері мають бути створені у
сім\’ї умови для

поєднання материнства із здійсненням нею
інших прав та

обов\’язків.

 

1. Народження дитини є природною і водночас
найважли-

вішою соціальною функцією жінки, яку, крім
неї, ніхто здій-

снити не може. Відповідно право на
материнство є одним із

фундаментальних природних прав жінки
взагалі і жінки, яка

перебуває у шлюбі, зокрема. Право на материнство
поміщено

у главу б не для того, щоб заперечити право
на материнство

жінки, яка не перебуває у шлюбі, а лише для
того, щоб під-

креслити це право жінки, яка перебуває у
шлюбі, і цим ще раз

наголосити на важливості шлюбу, в тому
числі і для дітей.

 

У контексті особистих прав подружжя право
на материнст-

во і кореспондуюче йому право на
батьківство має стояти на

першому місці. Реалізація цих прав – начало
всіх начал.

Підкреслення важливості цих прав є
одночасним законодав-

чим визнанням природного права жінки та
чоловіка на ста-

теве життя.

 

Право дружини на материнство означає як
право народити

дитину, так і право утриматися від цього.
Конституційне пра-

во на особисту свободу виключає
присилування до інтимних

відносин, материнства чи аборту.

 

У контексті права на материнство
розглядається проблема

аборту, тобто штучного переривання
вагітності.

 

Основи законодавства України про охорону
здоров\’я до-

зволяють проведення аборту протягом 12
тижнів вагітності

(стаття 50).

 

В останні роки повсюдно пропагується нове
трактування

аборту, відповідно до якого аборт – це не
просто припинення

прогресування в організмі жінки змін,
викликаних розвит-

ком ембріону, а вбивство дитини, яка гине
жахливою смертю

під скальпелем хірурга, а тому є великим
гріхом, який жінці

доведеться спокутувати усе життя.

 

Визнання ембріону людиною, особою означає,
що, даючи

згоду на аборт, жінка розпоряджається не
своїм тілом, а ін-

шою людиною.

 

Відповідно до статті 4 Хартії прав сім\’ї
аборт є прямим по-

рушенням основного права людини на життя.

 

2. Оскільки право дружини на материнство
може бути, за

нормальних обставин, реалізоване завдяки
статевим стосун-

кам з її чоловіком, небажання чоловіка мати
дитину або його

нездатність до зачаття дитини може
спричинити розірвання

шлюбу.

 

3. Право на материнство може бути
реалізоване багатьма

жінками завдяки розвитку медичної науки,
зокрема зачаттю

дитини за межами організму жінки. Правове
забезпечення

таких нових можливостей здійснюється
статтею 123 СК.

 

4. За радянських часів попри певні
законодавчі заборони

жінки масово працювали на хімічних та інших
об\’єктах, не-

безпечних для їхнього здоров\’я та здоров\’я
потомства. Втрата

жінкою можливості мати дитину не вважалося
трудовим ка-

ліцтвом. Настав час для вжиття
різноманітних правових за-

ходів запобігання втрати жінками
репродуктивної функції.

Відшкодування моральної шкоди – один з них.
За допомо-

гою цієї норми власники підприємств будуть
стимулюватися

до створення жінкам сприятливих та
безпечних умов праці.

 

Жінка може втратити здатність народити
дитину у зв\’язку

з виконанням конституційного обов\’язку по
захисту Вітчизни

(стаття 65 Конституції України). У цьому
разі позов про від-

шкодування моральної шкоди мав би
подаватися до Міністерст-

ва оборони України, допоки не буде
визначено єдину держав-

ну інституцію, уповноважену бути
відповідачем по всіх вимо-

гах до держави.

 

Якщо жінка втратила репродуктивну функцію
при вико-

нанні своїх трудових, службових обов\’язків,
відповідальним

є відповідна юридична особа, суб\’єкт
трудового договору.

 

5. Якщо згвалтована жінка зробила аборт і в
результаті

втратила здатність народити дитину, вона
матиме право на

відшкодування моральної шкоди за двома
підставами: як по-

терпіла від злочину і як жінка, позбавлена
репродуктивної

функції.

 

6. Норма частини четвертої статті 49 СК
містить законодав-

чу підказку щодо поведінки чоловіка в
період вагітності дру-

жини. Вагітність – особливий період в житті
дружини, який

вимагає встановлення для неї в сім\’ї такого
сприятливого ре-

жиму, який забезпечив би збереження
здоров\’я майбутньої

матері та дитини. І зробити це має
насамперед чоловік.

 

7. Здійснення права на материнство
пов\’язане із цілою низ-

кою ризиків, найстрашнішим з яких є
можливість материн-

ської смерті. Так, у 1999 р. на 10 тис.
живонароджених дітей

в Україні було 26 смертей, у той час як в
Австрії – 10, Анг-

лії – 9, Іспанії – 7, Швейцарії – 6. Це є
наслідком загострен-

ня екологічної ситуації, зниженням доступності
медичної допо-

моги, погіршенням загального стану
здоров\’я.

 

Все це вимагає від держави вжиття
надзвичайних заходів

порятунку нації.