Науково-практичний коментар до ст. 56 Сімейного кодексу України

Стаття 56. Право
дружини та чоловіка на свободу та

особисту недоторканність

1.
Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця

свого проживання.

2.
Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не

заборонені законом і не
суперечать моральним засадам суспільства,

щодо підтримання шлюбних відносин.

3.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних
відносин,

примушування до їх збереження, в тому числі
примушу-

вання до статевого зв\’язку за допомогою
фізичного або

психічного насильства, є порушенням права
дружини, чо-

ловіка на особисту свободу і може мати
наслідки, встанов-

лені законом.

 

1. Поняття права на особисту свободу
багатогранне. У цій

статті сконцентрована увага лише на окремих
аспектах.

 

2. Дружина давно уже перестала трактуватися
своєрідною

власністю чоловіка: куди чоловік – туди і
вона. Закон не

примушує дружину та чоловіка жити разом.
Спільне прожи-

вання дружини і чоловіка – це вияв
внутрішньої потреби бу-

ти разом, зовнішній прояв внутрішньої
злагоди подружжя.

 

Тимчасове окреме проживання посилює почуття
любові,

знижує вагомість кривд та непорозумінь: \”Велике бачиться

на віддалі\”. Затягнуте ж окреме проживання,
спричинене,

наприклад, роботою за кордоном чи
відбуванням покаран-

ня, може охолодити відносини, стати
причиною розірвання

шлюбу.

 

Примусом до спільного проживання може бути
лише усві-

домлена необхідність, викликана почуттям
обов\’язку.

 

3. Частина третя статті 56 СК стосується
насамперед благо-

получного періоду життя подружжя: шлюбні
відносини – як

квітка, яку належить поливати щодня.
Водночас вона стосу-

ється й періоду непорозумінь та конфліктів.
Для рятування

шлюбу дружина чи чоловік мають право
вживати найрізно-

манітніших заходів, та найперше, що слід
зробити: подивити-

ся у дзеркало на самого себе – може, в
тобі, а не в комусь ін-

шому причини сімейної кризи.

 

Елементом особистої свободи дружини та
чоловіка є ініцію-

вання розірвання шлюбу.

 

4. Норма частини четвертої статті 56 СК не
залишає підста-

ви для сумніву щодо можливої кримінальної
відповідальності

чоловіка за згвалтування своєї дружини.

 

Примушування до припинення шлюбних відносин
чи, нав-

паки, до їх збереження шляхом погроз,
шантажу або фізично-

го насильства може бути підставою для
кримінальної відпо-

відальності і до відшкодування заподіяної
матеріальної та мо-

ральної шкоди за нормами Цивільного кодексу
України.