Науково-практичний коментар до ст. 70 Сімейного кодексу України

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та
чоловіка при

поділі майна, що є об\’єктом права спільної
сумісної

власності подружжя

 

1. У разі поділу майна, що є об\’єктом права
спільної су-

місної власності подружжя, частки майна
дружини та чо-

ловіка є рівними, якщо інше не визначено
домовленістю

між ними або шлюбним договором.

 

2. При вирішенні спору про поділ майна суд
може від-

ступити від засади рівності часток подружжя
за обставин,

що мають істотне значення, зокрема якщо
один із них не

дбав про матеріальне забезпечення сім\’ї,
приховав, зни-

щив чи пошкодив спільне майно, витрачав його
на шкоду

інтересам сім\’ї.

 

3. За рішенням суду частка майна дружини,
чоловіка

може бути збільшена, якщо з нею, ним
проживають діти,

а також непрацездатні повнолітні син,
дочка, за умови, що

розмір аліментів, які вони одержують,
недостатній для за-

безпечення їхнього фізичного, духовного
розвитку та ліку-

вання.

 

1. Хоча у праві спільної сумісної власності
подружжя част-

ки кожного з них не виділені, дружина і
чоловік мають пра-

во сподіватися на те, що у разі заявлення
одним із них або

спадкоємцем вимоги про поділ частки кожного
будуть рівни-

ми. \”Тобі – половина й мені – половина\” –
такий закон по-

дружніх відносин, за допомогою якого
утверджується справ-

жня рівність у відносинах між дружиною та
чоловіком.

 

2. Частина перша статті 28 КпШС містила норму,
за якою

у разі поділу майна, що є спільною сумісною
власністю по-

дружжя, \”їх частки визнаються рівними\”. У
частині першій

статті 70 СК ця законодавча ідея
сформульована точніше:

\”частки майна дружини та чоловіка є
рівними\”.

 

3. Законний режим рівності часток може бути
змінений за

домовленістю сторін. Тобто дружина і
чоловік, розділяючи

між собою спільне майно, мають право самі
визначити як роз-

мір частки, так і те конкретне майно, яке
буде належати кож-

ному з них. Можливість відступлення від
засади рівності час-

ток може бути обумовлена ними у шлюбному
договорі.

 

4. Відступлення від рівності часток означає
зменшення част-

ки одного з подружжя і відповідно
збільшення частки другого

з подружжя. У разі збільшення частки того з
подружжя, з

ким проживає дитина, остання не стає
власником зробленої

\”надбавки\”.

 

5. Суд може присудити одному з подружжя
меншу частку

за обставин, що мають істотне значення. У
частині другій

статті 70 СК подано приблизний перелік цих
обставин, кожна

з яких пов\’язана з протиправною поведінкою
одного з по-

дружжя. Зменшення його частки у спільній
сумісній власнос-

ті – це санкція за невиконання обов\’язків
як дружини чи

чоловіка, зокрема обов\’язку дбати про
матеріальне забезпе-

чення сім\’ї, і, водночас, це санкція до
одного з них як спів-

власника.

 

Якщо, наприклад, чоловік систематично
витрачає свою

заробітну плату виключно для задоволення
своїх інтересів,

майно, набуте за час шлюбу, все одно
вважатиметься спіль-

ною сумісною власністю. Однак його частка,
відповідно до йо-

го участі у придбанні майна, може бути
мінімальною. Отже,

суть цієї правової санкції полягає у тому,
що особа не одер-

жить того, що вона за звичайних обставин
могла би одержа-

ти. Якщо один із подружжя зловживає
алкоголем, суд може

взагалі відмовити у виділенні йому
щонайменшої частки,

зваживши на шкоду матеріальним інтересам
сім\’ї, яка була

ним завдана.

 

Внаслідок порушення чоловіком правил
дорожнього руху бу-

ло повністю знищено автомобіль, який був
спільною суміс-

ною власністю подружжя. При поділі майна
має бути врахо-

вана ця обставина і частка дружини
відповідно збільшена.

 

Якби автоаварія сталася не з вини чоловіка,
а випадково,

подружжя як співвласники несли би спільний
ризик випад-

кового знищення майна, а це значить, що у
разі поділу май-

на вартість знищеного автомобіля не бралась
би до уваги.

 

6. У частині третій статті 70 СК підстави
для збільшення

частки одного з подружжя не пов\’язуються з
протиправною

поведінкою.

 

Відповідно до частини першої статті 28 КпШС
розмір част-

ки міг бути збільшений з урахуванням
інтересів дітей, які

заслуговували на увагу. Пленум Верховного
Суду України

неодноразово звертав увагу судів на те, що
самого факту про-

живання дитини з одним із подружжя
недостатньо для збіль-

шення його частки. Треба було обов\’язково
зазначити в рі-

шенні, який саме інтерес дитини був взятий
судом до уваги.

Проте суди вперто не зважали на таку
вимогу.

 

Позиція, сформульована у частині третій
статті 70 СК, має

істотні відмінності. Вона встановила прозорий
критерій для

задоволення вимоги про збільшення частки у
спільному май-

ні тому з подружжя, з ким проживає дитина
або непрацездат-

ні повнолітні син чи дочка.

 

Після розірвання шлюбу з матір\’ю залишилися
проживати

двоє дітей. Протягом одного року батько
ухилявся від сплати

аліментів. Сума аліментів, що стягувалася
за рішенням суду,

становила ЗО грн. щомісячно. Цієї суми було
явно недостат-

ньо для покриття половини затрат, які несла
мати на вихо-

вання та утримання дітей.

 

В іншому випадку з матір\’ю залишилася
проживати дити-

на, яка страждала на лейкемію. Розмір
аліментів на матір

(стаття 88 СК) становив 25 грн., а на
дитину – 50 грн.

 

У цих змодельованих життєвих ситуаціях
розмір алімен-

тів, які сплачує батько на двох дітей чи
дитину-інваліда, явно

недостатній для забезпечення їхнього
фізичного, духовного

розвитку та лікування. Тому за наявності
таких обставин при

розгляді справи про поділ спільного майна
подружжя, судом

має бути задоволена вимога того, з ким
проживає дитина, не-

працездатний син чи дочка, про присудження
йому більшої

частки.

 

Цінність такої правової новели
багатогранна. Насамперед

нею утверджується принцип справедливості та
добросовіснос-

ті у відносинах подружжя. Під загрозою
зменшення частки у

спільному майні один з подружжя, як
правило, чоловік сти-

мулюється до належного виконання своїх
батьківських обо-

в\’язків.

 

Водночас сфера чинності норми частини
третьої статті 70

СК може бути звужена або навіть зведена до
мінімуму, якщо

вимога про поділ майна заявлена другим з
подружжя одночас-

но із вимогою про розірвання шлюбу. Тобто,
коли ще невідо-

мо, наскільки сумлінно він виконуватиме
свій батьківський

обов\’язок.

 

Якщо після поділу майна на рівні частки
згодом виявить-

ся, що розмір аліментів дітям є недостатнім,
заінтересована

особа не позбавлена права на звернення до
суду. Відповідно до

Цивільного процесуального кодексу суд
відмовляє в прийнят-

ті заяви, якщо уже винесене рішення по
справі між тими ж

сторонами, про той же предмет і за тих же
обставин. За умови

появи інших, додаткових обставин спір про
той самий пред-

мет та між тими ж сторонами може бути
предметом судового

розгляду. А це означає, що поділене в
минулому майно може

бути перерозподілене.