Науково-практичний коментар до ст. 71 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 71 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 71 Сімейного кодексу України

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна,
що є об\’єктом

права спільної сумісної власності подружжя

 

1. Майно, що є об\’єктом права спільної
сумісної власно-

сті подружжя, ділиться між ними в натурі.

 

Якщо дружина та чоловік не домовилися про
порядок

поділу майна, спір може бути вирішений
судом. При цьому

суд бере до уваги інтереси дружини,
чоловіка, дітей та інші

обставини, що мають істотне значення.

 

2. Неподільні речі присуджуються одному з
подружжя,

якщо інше не визначено домовленістю між
ними.

 

3. Речі для професійних занять
присуджуються тому з

подружжя, хто використовував їх у своїй
професійній дія-

льності. Вартість цих речей враховується
при присудженні

іншого майна другому з подружжя.

 

4. Присудження одному з подружжя грошової
компенса-

ції замість його частки у праві спільної
сумісної власності

на майно, зокрема на житловий будинок,
квартиру, земе-

льну ділянку, допускається лише за його
згодою, крім ви-

падків, передбачених Цивільним кодексом
України.

 

5. Присудження одному з подружжя грошової
компенса-

ції можливе за умови попереднього внесення
другим із по-

дружжя відповідної грошової суми на
депозитний рахунок

суду.

 

1. Визначення часток дружини та чоловіка у
спільному май-

ні, чи, точніше, у праві спільної сумісної
власності, це перший

етап у вирішенні майнової сфери подружнього
конфлікту. За

ним, як правило, наступає другий – реальний
розподіл,

тобто розподіл (поділ) в натурі. Хоча не
виключено, що один з

подружжя чи колишнього подружжя вимагатиме
лише ви-

значення його частки.

 

2. У абзаці другому частини першої статті
71 СК перевага

віддана добровільному порядку поділу
спільного майна.

 

Один із співвласників може звернутися з
вимогою про по-

діл майна безпосередньо до суду, не
спробувавши добровільно

урегулювати питання. Однак у цьому випадку
ще немає спо-

ру, тому немає підстави стверджувати про
порушення права.

Правовою реакцією на подібні ситуації могло
б бути стягнен-

ня державного мита з позивача без
перекладення його, у разі

задоволення позову, на відповідача.

 

3. Якщо поділ майна здійснюється судом, то
при виборі

способів поділу (кому, що і скільки) мають
бути враховані

різні обставини, що мають істотне значення.
Так, якщо у влас-

ності подружжя є квартира і будинок, суд
може присудити

дружині, з якою проживає дитина-інвалід,
саме будинок. Та-

кий спосіб поділу має відповідати інтересам
не лише дружи-

ни, а й дитини.

 

При поділі майна не можуть братися до уваги
речі, придба-

ні для дитини, які відповідно до статті 174
СК, є її власністю.

 

Якщо майно подружжя складається головним
чином з ре-

чей побутового призначення (холодильника,
пральної маши-

ни, меблів), поділ майна мав би проводитися
таким чином,

щоб не позбавити дітей того, що є вкрай
необхідним для задо-

волення їхніх потреб.

 

4. Неподільною є річ, яка у разі її
фізичного поділу втрачає

свою цінність та призначення, перестаючи
існувати як первіс-

на річ. Неподільною річчю є, зокрема,
автомобіль. Якщо його

подробити, матимемо іншу якість: запасні
частини. У частині

другій статті 71 СК сформульоване загальне
правило: не-

подільна річ може бути присуджена одному з
подружжя.

 

Не дійшовши згоди про те, кому ця річ має
бути передана,

подружжя може домовитися про її продаж
іншій особі та по-

діл вирученої суми.

 

Комплекси речей, тобто складні речі (меблі,
бібліотека,

столові набори, колекції картин), які
загалом вважаються не-

подільними, можуть бути подрібнені за
домовленістю спів-

власників.

 

У разі присудження одному з подружжя однієї
неподільної

речі, другий з подружжя може претендувати
на іншу непо-

дільну річ чи на інші речі із числа
об\’єктів права спільної су-

місної власності.

 

5. При поділі майна береться до уваги його
вартість на мо-

мент розгляду справи судом, а не на момент
його придбання.

 

На момент розгляду справи річ може
знецінитися або, нав-

паки, зрости в ціні. Ця обставина має бути
врахована. Має бу-

ти взята до уваги й амортизація речі, яка
була в користуванні.

 

6. Речі для професійних занять, як
зазначено у частині тре-

тій статті 71 СК, присуджуються тому, хто
використовував їх

у своїй професійній діяльності.

 

Не виключено, що за взаємною згодою ці речі
будуть при-

суджені другому з подружжя. Однак передати
йому ці речі

всупереч волі того, для кого вони були
придбані, неможливо.

Та обставина, що чоловік, наприклад, у
зв\’язку з припинен-

ням медичної практики уже не використовує
медичне облад-

нання, не виключає присудження цих речей
його дружині,

якщо вона займається або бажає займатися
відповідною за

профілем професійною діяльністю.

 

7. Оскільки майно подружжя складається, як
правило, з

різних за призначенням та вартістю речей,
розподіл здійсню-

ється за правилом: \”Це – мені, це – тобі\”,
щоб в остаточно-

му підсумку кожен одержав в натурі таку
кількість речей,

вартість яких була би тотожна величині
частки дружини та

чоловіка. Іноді такої натуральної точності
досягти неможли-

во, тому виходом із ситуації є доплата
одному із подружжя

грошової компенсації.

 

Після поділу майна чоловік одержав
автомобіль, гараж і да-

чу, а дружина – будинок зі всім хатнім
майном, що на 10 тис.

грн. перевищує вартість того, що дісталося
чоловікові. У

зв\’язку з цим він має право на відповідну
доплату. Якщо чо-

ловік сплачує аліменти на дитину, то
договір між ним та дру-

жиною про погашення суми боргу у 10 тис.
грн. за рахунок

припинення права дитини на аліменти буде
незаконним,

оскільки суперечить її інтересам.

 

8. Частина четверта статті 71 СК стосується
ситуацій, коли

один із подружжя виявляє бажання стати
власником певного

майна в натурі зі сплатою другому грошової
компенсації.

Так, якщо у власності подружжя є квартира і
домашнє май-

но, присудження одному з них квартири, а
другому проти йо-

го волі лише домашнього майна було б
несправедливим. Якщо

особливо цінне майно (будинок, квартира,
земельна ділянка)

може бути поділене і кожен із подружжя
бажає усього, воно

має бути поділене між ними.

 

Подружжя приватизувало 3-кімнатну квартиру
у м. Києві

та побудувало житловий будинок у м. Фастові. Чоловік од-

ружився вдруге і проживає у будинку другої
дружини.

 

Та обставина, що чоловік забезпечений
житлом, не позбав-

ляє його права вимагати поділу і квартири,
і житлового бу-

динку, і земельної ділянки.

 

У статті 381 Цивільного кодексу України
законодавче за-

кріплено термін \”садиба\”, під яким
розуміється житловий бу-

динок, господарські будівлі та земельна
ділянка, на якій вони

розміщені, і та, яка призначена для їх
обслуговування. У

зв\’язку з цим предметом поділу може бути
уся садиба.

 

Присудження одному з подружжя проти його
бажання гро-

шової компенсації за це майно, як правило,
не допускається.

У постанові Пленуму Верховного Суду України \”Про практи-

ку застосування судами законодавства, що
регулює право

власності громадян на жилий будинок\” від 4
жовтня 1991 р..

зазначено, що при неможливості поділу
будинку в натурі та

за відсутності згоди подружжя щодо способів
поділу спільно-

го майна суд з урахуванням інтересів
неповнолітніх дітей та

одного із подружжя, забезпеченості житлом в
іншому місці

другого із подружжя може залишити будинок у
власності од-

ного з подружжя, зобов\’язавши його
компенсувати чоловікові

або дружині право на частину будинку за
рахунок іншого

спільного майна або грошима.

 

Можливість реального поділу будинку має
бути підтвер-

джена висновком експерта. Висновок експерта
про можли-

вість поділу будинку може бути обумовлений
необхідністю

його переобладнання (добудова додаткового
входу, перетво-

рення житлової кімнати у коридор спільного
користування

тощо).

 

По справі за позовом Т. суд відмовив у
задоволенні його ви-

моги про поділ 4-поверхового будинку, бо,
за висновком екс-

перта, поділити його в натурі неможливо.
Згодом рішення

суду було скасоване, оскільки суд не оцінив
висновок експер-

та в сукупності з іншими доказами по
справі, не з\’ясував

можливості перепланування будинку для
забезпечення ізо-

льованого користування його частинами.

 

Цивільний кодекс України законодавче
закріпив позицію

судової практики: суд має право відмовити у
виділенні частки

будинку одному із співвласників з урахуванням
неможливос-

ті поділу його в натурі.

 

9. Відмова у поділі житлового будинку і
виселення з нього –

це різні речі.

 

Будинок був побудований за час шлюбу і
складається із трьох

житлових кімнат та підсобних приміщень. У
зв\’язку з ро-

зірванням шлюбу частка чоловіка у праві
спільної сумісної

власності з урахуванням його поведінки у
шлюбі визначена

була як 1/6. За бажанням чоловіка йому було
виділено авто-

мобіль і деякі домашні речі. Будинок був
виділений дружині.

 

Позбавившись права власності на житловий
будинок як

складової частини спільного майна, колишній
чоловік не мо-

же бути виселений з нього, оскільки як
колишній член сім\’ї

власника має особистий сервітут на
проживання в будинку.

Власник може лише переселити його до іншої
кімнати, вима-

гати плати за проживання, але не може
позбавити його права

на житло.

 

10. Житловий будинок не може бути предметом
поділу у

разі його самовільного будівництва,
оскільки не є об\’єктом

права власності до тих пір, поки це
будівництво не буде лега-

лізоване.

 

11. Норма частини п\’ятої статті 71 СК є
відповіддю на чис-

ленні випадки несплати одному з подружжя
грошової ком-

пенсації за частку у спільному майні
взагалі або коли період

компенсування затягувався на роки.

 

Той, хто бажає одержати певне майно в
натурі, повинен

внести відповідну грошову суму на
депозитний рахунок суду.

Якщо питання грошової компенсації виникне
під час судово-

го засідання, розгляд справи має бути
відкладений до внесен-

ня відповідної суми. Не виключено, що
сторони можуть домо-

витися про відстрочення чи розстрочення
внесення цієї гро-

шової суми або про заставу як спосіб
забезпечення своєчасної

виплати грошової компенсації.