Науково-практичний коментар до ст. 72 Сімейного кодексу України

Стаття 72. Застосування позовної давності
до вимог про по-

діл майна, що є об\’єктом права спільної
сумісної

власності подружжя

1. Позовна давність не застосовується до
вимог про по-

діл майна, що є об\’єктом права спільної
сумісної власності

подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

2. До вимоги про поділ майна, заявленої
після розірван-

ня шлюбу, застосовується позовна давність у
три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли
один із

співвласників дізнався або міг дізнатися
про порушення

свого права власності.

1. Стаття 29 КпШС (у першій редакції)
встановлювала

\”для захисту порушеного права відносно
спільного майна по-

дружжя\” трирічний строк позовної давності,
який обчислю-

вався не з моменту припинення шлюбних
відносин і не з мо-

менту розірвання шлюбу, а з моменту
порушення права, що

могло статися як під час шлюбу, так і після
його розірвання.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 1
вересня 1980 р.

ця норма була змінена: \”для вимоги про
поділ майна, яке є

спільною сумісною власністю розведеного
подружжя, встано-

влюється трирічний строк позовної
давності\”.

2. Можливість застосування позовної
давності до вимог про

поділ майна подружжя виписана у статті 72
СК більш точно і

повно. Незалежно від того, чи проживають
дружина та чоло-

вік спільно, а також від порушення одним із
подружжя май-

нових прав другого, позовна давність не
розпочнеться доти,

поки шлюб між ними не розірвано. Тому
першою умовою за-

стосування позовної давності до вимог про
поділ майна, що є

спільною сумісною власністю подружжя, є
розірвання шлюбу.

3. Другою умовою застосування позовної
давності є пору-

шення прав на майно одним із співвласників.
У зв\’язку з цим

позовна давність не розпочнеться, якщо
після розірвання

шлюбу права того, хто залишив свою частку у
спільному май-

ні за попереднім місцем проживання, не вимагаючи
його по-

ділу, не будуть порушені колишньою дружиною
або колишнім

чоловіком.

М. та Л. розлучилися ще у 1980 р.
Переїхавши до Києва, Л.

не вимагав поділу майна, не цікавився його
станом. І лише у

2003 р. Л. зажадав виділення йому із
спільного майна бібліо-

теки та колекції картин, які протягом цих
років залишалися

в будинку.

У цій ситуації позовна давність
розпочнеться лише з мо-

менту, коли б М. відмовила колишньому
чоловікові у виді-

ленні йому цих речей.

Якщо частка у спільному майні потребує
утримання, збе-

рігання, догляду, той із колишнього
подружжя, який продов-

жує володіти та користуватися цим майном,
має право вима-

гати від другого відповідної матеріальної
(грошової) компен-

сації понесених витрат, з урахуванням тієї
користі, яку він

мав від користуванням ним, і (або) право
зажадати від друго-

го з подружжя забрати свою частку.