Науково-практичний коментар до ст. 75 Сімейного кодексу України

Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання

 

1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати

один одного.

 

2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя,

який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги,

за умови, що другий Із подружжя може надавати мате-

ріальну допомогу.

 

3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який

досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інва-

лідом І, II чи III групи.

 

4. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної

допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від вико-

ристання його майна, інші доходи не забезпечують йому

прожиткового мінімуму, встановленого законом.

 

5. Права на утримання не має той із подружжя, хто не-

гідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто

став непрацездатним у зв\’язку із вчиненням ним умисного

злочину, якщо це встановлено судом.

 

6. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв\’язку з

протиправною поведінкою другого з подружжя, має право

на утримання незалежно від права на відшкодування шко-

ди відповідно до Цивільного кодексу України.

 

1. Стабільність шлюбу значною мірою залежить від рівня

взаємної турботи з боку кожного з подружжя. З цієї незапереч-

ної істини починалася стаття 32 КпШС: \”Подружжя повин-

но матеріально підтримувати одне одного\”. Дія цього обов\’яз-

ку не пов\’язувалася ні з віком, ні зі станом здоров\’я чи

матеріальним станом, що робило його морально-етичним обо-

в\’язком, внутрішнім поштовхом до дії. Однак за цим йшло ін-

ше, вже суто юридичне правило поведінки: \”В разі відмови в

такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і по-

требує матеріальної допомоги,… має право по суду одержува-

ти утримання (аліменти)…\”

 

Неточність такого формулювання (\”у разі відмови…\”) до-

зволила окремим вченим дійти висновку про те, що юридич-

ний обов\’язок по утриманню виникає лише у разі невиконан-

ня морального обов\’язку. Однак з цим не можна погодитися:

моральний обов\’язок дружини, чоловіка матеріально підтри-

мувати одне одного виникає від першого дня шлюбу, а юридич-

ний обов\’язок – лише від часу настання умов, визначених у

частині другій статті 75 СК.

 

2. Стаття 75 СК позбавлена цілого ряду неточностей, які

містилися у статті 32 КпШС, зокрема разючих недоліків зако-

нодавчої техніки. Одним з основних таких недоліків було ви-

значення умов виникнення загального аліментного обов\’язку

подружжя і спеціального аліментного обов\’язку чоловіка що-

до вагітної дружини та дружини-матері в одному реченні, а

це викликало, у свою чергу, чимало непорозумінь.

 

3. У Сімейному кодексі у жодній статті не вжиті терміни

\”аліментні права\”, \”аліментні обов\’язки\”. Вживаються лише

терміни \”право на утримання\”, \”обов\’язок по утриманню\”.

Термін \”аліменти\” як такий, що міцно увійшов у наше жит-

тя, не виключений із правничої лексики, але сфера його вико-

ристання значно звужена: вживається він лише стосовно си-

туації, коли втрачені нормальні сімейні відносини.

 

У Сімейному кодексі \”аліменти\” – це здебільшого грошо-

ва сума або продукти харчування, які особа має сплатити (пе-

редати) відповідно до рішення суду. Однак з теоретичної точ-

ки зору обов\’язок по отриманню і аліментний обов\’язок – ка-

тегорії тотожні за змістом.

 

4. У частині другій статті 75 СК визначені підстави виник-

нення права одного з подружжя на утримання.

 

Право на утримання має той з подружжя, хто є непраце-

здатним. Йдеться про непрацездатність за віком (55 років для

жінок, 60 – для чоловіків), а також про непрацездатність за

інвалідністю. Право на аліменти у інвалідів І та II груп ніко-

ли ніким не заперечувалося. Інваліди III групи були визнані

непрацездатними після тривалих наукових спорів та хитань

судової практики. У частині третій статті 75 СК законодавче

закріплено право на утримання цієї категорії інвалідів. Та об-

ставина, що у інвалідів III групи зберігся значний відсоток за-

гальної працездатності, є підставою для врахування її судом

при визначенні розміру аліментів.

 

При застосуванні статті 32 КпШС проблемним було існу-

вання права на аліменти у зв\’язку з тимчасовою непрацездат-

ністю. Зараз право на аліменти у зв\’язку з хворобою закріпле-

но у статті 90 СК.

 

Той з подружжя, хто є неповнолітнім, має право на утри-

мання відповідно до принципу верховенства права, справед-

ливості та розумності.

5. Право на утримання має непрацездатна дружина, непра-

цездатний чоловік, якщо вона, він потребують матеріальної

допомоги. В сучасних умовах, коли пенсія, інші доходи дуже

далекі від прожиткового мінімуму, матеріальної допомоги ре-

ально потребує майже кожна непрацездатна особа. Зауважи-

мо, що другий з подружжя, навіть якщо він є працездатним,

не завжди отримує заробітну платню, яка є більшою за про-

житковий мінімум, який на 2002 р. становив 342 грн. У по-

дібних ситуаціях від суду вимагатиметься серйозна аналітич-

на робота, аби визначити міру потреби одного з подружжя і

міру можливості другого з подружжя.

 

А. отримує пенсію 250 грн., її чоловік, з яким вона тривалий

час не проживає, – 430 грн. Оскільки вони спільно прожили

ЗО років, вона не лише працювала в установі, а й вела домаш-

нє господарство, А. вважає, що їхній матеріальний стан має

бути однаковим, а тому просила присудити їй аліменти у роз-

мірі 90 грн.

 

Закон не передбачає урівнення матеріального стану дру-

жини та чоловіка. Та обставина, що А. вела домашнє госпо-

дарство, не є достатньою підставою для стягнення аліментів

на її користь саме у такому розмірі.

 

6. Перебування одного з подружжя у будинках для людей

літнього віку, інвалідів не означає припинення потреби мате-

ріальної допомоги.

 

7. У частині п\’ятій статті 75 СК сформульована ще одна

умова виникнення права на утримання, але зроблено це у

формі заперечення. Отже, право на утримання має той з по-

дружжя, хто гідно поводився у шлюбних відносинах, а також

той, чия непрацездатність не була результатом вчинення ним

умисного злочину.

 

1). М., перебуваючи у нетверезому стані, став жертвою наїзду

автомобіля, водій якого з місця аварії зник. При розгляді йо-

го позовної заяви про стягнення аліментів з дружини було

встановлено систематичне зловживання ним алкогольними

напоями, постійне влаштування скандалів та бійок, витра-

чання спільного майна на придбання алкоголю. За таких об-

ставин можна стверджувати, що право на утримання від дру-

жини у М. не виникло у зв\’язку з його негідною поведінкою

у шлюбі.

 

2). В. при спробі втекти з місця вчинення ним важкого

злочину був поранений працівником міліції. Ця обставина

була встановлена судом в обвинувальному вироку. Оскільки

інвалідність стала наслідком вчинення умисного злочину, то

у разі потреби у матеріальній допомозі він не матиме права

на утримання від своєї дружини.

 

8. У правничій літературі предметом дискусії була можли-

вість поєднання права одного з подружжя на утримання і

права на відшкодування шкоди, яка була заподіяна другим з

подружжя.

 

У результаті заподіяння каліцтва своїм чоловіком, який пе-

ребував у нетверезому стані, Г. стала інвалідом II групи.

Оскільки до каліцтва заробітна плата Г. становила 350 грн.,

то чоловіка було присуджено до щомісячної сплати відшко-

дування шкоди, яка становила різницю між заробітною пла-

тою та призначеною їй пенсією.

 

Чи має Г. одночасно і право на аліменти від чоловіка?

 

У частині шостій статті 75 СК міститься норма, яка запов-

нила існуючу прогалину. Отже, якщо, наприклад, дружина

отримувала аліменти від чоловіка, а згодом потерпіла від йо-

го злочинного нападу, стягнення аліментів буде продовжено,

незалежно від виплат відшкодування у зв\’язку із заподіян-

ням шкоди.

 

І навпаки, відшкодування шкоди, заподіяної чоловіком, не

виключає права дружини на пред\’явлення вимоги про стяг-

нення аліментів.