Науково-практичний коментар до ст. 76 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 76 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 76 Сімейного кодексу України

Стаття 76. Право на утримання після
розірвання шлюбу

 

1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи
на утри-

мання, яке виникло у неї за час шлюбу.

 

2. Після розірвання шлюбу особа має право
на утриман-

ня, якщо вона стала непрацездатною до
розірвання шлюбу

або протягом одного року від дня розірвання
шлюбу і по-

требує матеріальної допомоги і якщо її
колишній чоловік,

колишня дружина може надавати матеріальну
допомогу.

 

Особа має право на утримання і тоді, коли
вона стала

інвалідом після спливу одного року від дня
розірвання

шлюбу, якщо її інвалідність була
результатом протиправ-

ної поведінки щодо неї колишнього чоловіка,
колишньої

дружини під час шлюбу.

 

3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці,
чоловікові

до досягнення встановленого законом
пенсійного віку за-

лишилося не більш як п\’ять років, вона, він
матимуть пра-

во на утримання після досягнення цього
пенсійного віку,

за умови, що у шлюбі вони спільно проживали
не менш як

десять років.

 

4. Якщо у зв\’язку з вихованням дитини,
веденням домаш-

нього господарства, піклуванням про членів
сім\’ї, хворо-

бою або іншими обставинами, що мають
істотне значення,

один із подружжя не мав можливості одержати
освіту, пра-

цювати, зайняти відповідну посаду, він має
право на утри-

мання у зв\’язку з розірванням шлюбу і тоді,
якщо є праце-

здатним, за умови, що потребує матеріальної
допомоги і

що колишній чоловік, колишня дружина може
надавати

матеріальну допомогу.

 

Право на утримання у цьому випадку триває
протягом

трьох років від дня розірвання шлюбу.

 

1. Розірвання шлюбу припиняє правовий
статус дружини

та чоловіка, однак не розриває правового
зв\’язку між ними

як власниками спільно набутого майна та як
батьками дитини.

 

Розірвання шлюбу не є підставою для
припинення права на

утримання, яке виникло у дружини чи у
чоловіка під час

шлюбу. Тому, якщо дружина стала інвалідом
під час шлюбу,

потребувала матеріальної допомоги і
одержувала її або навіть

не одержувала, але мала на це право,
розірвання шлюбу не

вплине на існування права на аліменти.

 

У цій нормі – велика життєва мудрість, яка
робить нас від-

повідальними за майбутнє того, з ким ми
перебували у шлюбі.

 

Право на утримання того з подружжя, хто є
неповнолітнім,

яке виникло відповідно до аналогії права,
існуватиме і після

розірвання шлюбу, але лише до досягнення
повноліття.

2. Норма абзацу першого частини другої
статті 76 СК по-

вторює, але в кращій редакції, положення,
яке містилося у

першому реченні частини другої статті 32
КпШС.

 

Після розірвання шлюбу О. вчинила спробу
покінчити жит-

тя самогубством, але залишилася живою,
ставши, однак, ін-

валідом І групи. Аліментний обов\’язок у
колишнього чоловіка

виник на підставі того, що О. стала
інвалідом до закінчення

одного року з моменту розірвання шлюбу,
потребує мате-

ріальної допомоги, а він має змогу її
надавати. Та обставина,

що О. стала інвалідом внаслідок своєї ж
поведінки, не впли-

ває на її право на аліменти.

 

Колишній чоловік (колишня дружина) може
бути зобов\’я-

заний утримувати колишню дружину
(колишнього чоловіка)

до тих пір, поки існуватимуть необхідні для
цього підстави

(стаття 75 СК), тобто навіть і пожиттєво.

 

3. Норма абзацу 2 частини другої статті 76
СК була зумов-

лена конкретною судовою справою.

 

П. була визнана недієздатною внаслідок
психічної хвороби

лише на третій рік після розірвання шлюбу,
її мати як

опікун пред\’явила позов про стягнення
аліментів з Ш. Пози-

вачка стверджувала, що психічна хвороба та
інвалідність П.

стали результатом систематичних побоїв,
яких завдавав доч-

ці її чоловік. Суд в позові про стягнення
аліментів відмовив

на тій підставі, що П. стала непрацездатною
після спливу од-

ного року з часу припинення шлюбу.

 

Новела статті 76 СК полягає в тому, що вона
передбачає

можливість виникнення права на аліменти і у
тієї особи, яка

стала непрацездатною після спливу одного
року з часу ро-

зірвання шлюбу, але за умови, що її
непрацездатність є на-

слідком протиправної поведінки щодо неї з
боку її чоловіка

або дружини під час шлюбу. Позивачеві або
його представни-

кові належить буде довести наявність
прямого причинового

зв\’язку між протиправною поведінкою одного
з подружжя та

інвалідністю другого з подружжя.

 

За допомогою цієї норми утверджуватиметься
добросовіс-

ність у відносинах між дружиною та
чоловіком. Вона сприя-

тиме зменшенню проявів сімейного насильства
і водночас

охоронятиме майнові інтереси того, хто став
його жертвою.

 

Відповідно до другого речення частини
другої статті 32

КпШС, якщо подружжя перебувало довгий час
у шлюбних

відносинах, суд міг стягнути аліменти на
користь колишньої

дружини або колишнього чоловіка і в тому разі,
коли він до-

сяг пенсійного віку не пізніше п\’яти років
з моменту ро-

зірвання шлюбу.

 

Норма частини третьої статті 76 СК охороняє
матеріальні

інтереси осіб, шлюб з якими був розірваний \”на порозі пен-

сійного віку\”, більш чітко регулюючи
передумови виникнен-

ня права на аліменти цієї категорії осіб.

 

За позовом М. було розірвано його шлюб з Б.
На момент ро-

зірвання шлюбу Б. виповнилося 52 роки.
Отже, вона не є не-

працездатною, а тому відповідно до статті
75 СК права на

утримання від свого колишнього чоловіка ще
не має. Але во-

на одержить це право через три роки, адже
саме стільки їй

залишилося до досягнення загального
пенсійного віку.

 

Якби на момент розірвання шлюбу Б. було б,
скажімо, 49

років і 11 місяців, правило частини третьої
на неї б не поши-

рювалося.

 

За статтею 32 КпШС право на утримання у
колишньої дру-

жини (у колишнього чоловіка) було зумовлено \”довгим ча-

сом\” перебування у шлюбних відносинах. У
частині третій

статті 76 СК цей невизначений оцінювальний
термін замінено

на чітку часову межу – не менш як десять
років, що сприя-

тиме визначеності у відносинах подружжя у
разі розірвання

шлюбу.

 

Слід звернути увагу на те, що йдеться не
про формальне пе-

ребування у шлюбі, а саме про реальні
шлюбні відносини.

Тобто, якщо дружина та чоловік десять років
спільно не про-

живають, вони залишаються такими, що
перебувають у шлю-

бі, але говорити про наявність шлюбних
відносин між ними

немає підстав.

 

4. Норма частини четвертої статті 76 СК
вперше передбачи-

ла право на аліменти того, хто є працездатним,
запозичивши

досвід законодавчого регулювання цієї
проблеми у інших дер-

жавах Європи.

 

Н. одружилася з А., який був офіцером
Збройних Сил СРСР.

Проживаючи у військових містечках та
постійно переїжджа-

ючи з місця на місце, вона не мала змоги
працювати за фа-

хом, тому повністю віддала себе піклуванню
про сім\’ю. Коли

їй виповнилося 45 років, шлюб між нею та А.
було розірвано.

Довелося починати життя спочатку: здобувати
освіту, шука-

ти місце роботи.

 

Оскільки Н. була працездатною, її колишній
чоловік за

Кодексом про шлюб та сім\’ю України 1969 р.
не мав жодного

юридичного обов\’язку щодо неї.

 

Працездатній особі надано право на аліменти
лише за умови

розірвання шлюбу. Не виключено, що в
результаті подальшо-

го розвитку сімейного законодавства це
право не буде обумов-

лене розірванням шлюбу, але перший крок на
шляху охорони

інтересів таких осіб зроблено.

 

Аліменти, які будуть стягуватися на
підставі частини чет-

вертої статті 76 СК, забезпечать тією чи
іншою мірою соці-

альну реабілітацію особи, шлюб з якою
розірвано, полегшив-

ши їй можливість пристосування до нових
умов життя.

 

Працездатні колишня дружина, колишній
чоловік мають

право на аліменти лише протягом трьох років
від дня ро-

зірвання шлюбу. Тому для одержання
аліментів протягом

всього цього періоду дружині, чоловікові,
до кого пред\’явлено

позов про розірвання шлюбу, бажано
невідкладно пред\’явити

позов про стягнення аліментів. Якщо ж з
моменту розірвання

шлюбу до дня пред\’явлення вимоги про
стягнення аліментів

минуло, наприклад, два роки, аліменти
будуть присуджені

лише на один рік.

 

5. Право на аліменти у колишньої дружини чи
у колиш-

нього чоловіка може виникнути незалежно від
того, за чиєю

ініціативою (позовом) було розірвано шлюб.

 

Однак суд може застосувати принцип справедливості
та

Добросовісності і відмовити в позові тому,
хто негідно поводив

себе у шлюбних відносинах.

 

6. Можливість стягнення аліментів після
розірвання шлю-

бу є засобом, що гальмує поспішне вирішення
питання про

розлучення. У всіх випадках, передбачених у
частинах дру-

гій-четвертій цієї статті, умовою
виникнення права на алі-

менти у колишньої дружини (чоловіка) є
можливість колиш-

нього чоловіка (дружини) надавати
утримання.