Науково-практичний коментар до ст. 83 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 83 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 83 Сімейного кодексу України

Стаття 83. Позбавлення права на утримання
або обмеження

його строком

 

1. Рішенням суду може бути позбавлено
одного з по-

дружжя права на утримання або обмежено його
строком,

якщо:

 

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах
нетри-

валий час;

 

2) непрацездатність того з подружжя, хто
потребує ма-

теріальної допомоги, виникла в результаті
вчинення ним

умисного злочину;

 

3) непрацездатність або тяжка хвороба того
з подруж-

жя, хто потребує матеріальної допомоги,
була прихована

від другого з подружжя при реєстрації
шлюбу;

 

4) одержувач аліментів свідомо поставив
себе у стано-

вище такого, що потребує матеріальної
допомоги.

 

2. Положення цієї статті поширюються і на
осіб, у яких

право на аліменти виникло після розірвання
шлюбу.

 

1. На відміну від статті 82 СК, норма
статті 83 СК стосуєть-

ся ситуацій, коли обставини, які спричинили
виникнення

права на аліменти у одного з подружжя,
продовжують існува-

ти. Один з подружжя й надалі залишається
непрацездатним і

таким, що потребує матеріальної допомоги,
не змінився й ма-

теріальний стан другого з подружжя –
платника аліментів.

 

Проблема, охоплена статтею 83 СК,
стосується морально-

етичного аналізу відносин між подружжям. Це
зобов\’язує суд

постановити рішення, яке б оцінило їхні
відносини з точки

зору справедливості, моралі, сприяло би
утвердженню добро-

совісності.

 

Чи морально присуджувати аліменти тому, хто
вів розгу-

льний спосіб життя і постраждав у бійці з
такими, як він сам?

 

Чи морально присуджувати аліменти тому, хто
перебував у

шлюбних відносинах лише один рік?

 

Чи морально присуджувати аліменти тому, хто
приховав

свою важку хворобу, наприклад, ВІЛ-інфекцію
чи туберкульоз?

 

Відповідь на ці питання вимагатиме від суду
не лише де-

тального з\’ясування всіх обставин справи, а
й глибоких знань

людської психології, проникнення потребою \”милості до пад-

ших\”, до чого він мав би своїм рішенням
закликати дружину

чи чоловіка.

 

У статті 83 суду надана можливість
постановити одне із

трьох можливих рішень:

 

1) позбавити дружину чи чоловіка права на
утримання;

 

2) обмежити строком право дружини чи
чоловіка на утри-

мання;

 

3) відмовити в позові про позбавлення права
дружини чи

чоловіка на аліменти чи в позові про
обмеження цього права

строком.

 

2. Обставини, визначені у частині першій
статті 83 СК, мо-

жуть бути підставою для позбавлення права
на аліменти од-

ного з подружжя або обмеження тривалості
цього права пев-

ним строком. Тому суд може відмовити у
задоволенні позову

про позбавлення права на аліменти або про
обмеження його

строком навіть якщо одна із підстав для
цього була належним

чином підтверджена.

 

3. Якщо позивач вимагає позбавлення другого
з подружжя

права на аліменти, суд не має права вийти
за межі позовної

вимоги і постановити рішення про стягнення
аліментів про-

тягом визначеного ним строку.

Як уже зазначалося, поняття \”перебування у
шлюбі\” і

\”перебування у шлюбних відносинах\” не є
тотожними, вони

можуть не збігатися у часі. Тому, якщо
формально перебува-

ючи у шлюбі двадцять років, дружина і
чоловік проживали

однією сім\’єю лише п\’ять років, можна
стверджувати, що їх-

нє перебування у шлюбних відносинах було
нетривалим.

 

\”Нетривалий час\” – оцінювальна категорія.
Обов\’язок

оцінити, чи були шлюбні відносини
тривалими, покладено на

суд. Орієнтиром для цього могла би
прислужитися части-

на третя статті 76 СК, у якій як
мінімальний закріплено

10-річний строк спільного проживання у
шлюбі.

 

4. Відповідно до частини п\’ятої статті 75
СК, у того з по-

дружжя, хто став непрацездатним у зв\’язку з
вчиненням ним

умисного злочину, право на аліменти взагалі
не виникає. Від-

повідно до пункту другого статті 83 СК ця
обставина може бу-

ти підставою для позбавлення права на
аліменти, тобто того

права, яке існує.

 

Ця колізія може бути знята таким
поясненням. Правило,

що є у пункті другому статті 83 СК,
стосується тих випадків,

які виникли до введення в дію Сімейного
кодексу України.

Це викликане тим, що Кодекс про шлюб та
сім\’ю 1969 р. не

містив норми, яка виключала би виникнення
права на алі-

менти у особи, непрацездатність якої стала
наслідком вчинен-

ня нею злочину.

 

5. Порівняно зі статтею 35 КпШС правило
пункту 2 статті

83 СК дещо поліпшує становище того, хто
потребує мате-

ріальної допомоги, оскільки можливість
позбавлення його

права на аліменти або обмеження дії цього
права строком по-

в\’язується лише з умисним злочином. Отже,
втрата працездат-

ності через вчинення ненавмисного злочину
не братиметься

до уваги.

 

До підстав позбавлення права на аліменти не
включено

зловживання алкогольними напоями та
наркотичними засо-

бами. Правова охорона інтересів такої
непрацездатної особи

за рахунок певного ущемлення інтересів
другого з подружжя

стимулюватиме останнього до створення в
сім\’ї такого кліма-

ту, який виключав би цю згубну пристрасть.
Тому якщо один

із подружжя розпочне зловживати алкоголем,
другий з по-

дружжя повинен відповідним чином
зреагувати, оскільки над

ним тяжітиме не лише небезпека розірвання
шлюбу, втрата

батька для дітей, а й небезпека виникнення
обов\’язку по його

утриманню.

 

В той же час втрата працездатності у
зв\’язку із зловживан-

ням алкогольними напоями або наркотичними
засобами буде

обставиною, яка матиме істотне значення при
визначенні роз-

міру аліментів (частина друга статті 80
СК).

 

6. Відповідно до частини другої статті ЗО
СК приховання тяж-

кої хвороби при реєстрації шлюбу може бути
підставою для

визнання шлюбу недійсним. Якщо така вимога
до суду

пред\’явлена не була або суд відмовив у її
задоволенні, то при-

ховання непрацездатності або важкої хвороби
може бути під-

ставою для позбавлення винного права на
аліменти.

 

7. Виникнення у одного з подружжя права на
аліменти зу-

мовлене тим, що потреба матеріальної
допомоги є результа-

том об\’єктивного розвитку подій, не
пов\’язаних з його волею.

Якщо матеріальна скрута є результатом
свідомих, наперед

спланованих власних дій особи (наприклад,
продаж майна,

внесення виручених сум до благодійного
фонду), ця обставина

може бути підставою для позбавлення права
на аліменти або

обмеження цього права строком.

 

8. Закон не визначає ні мінімальної, ні
максимальної три-

валості строку, яким може бути обмежено
право на аліменти.

Цей строк має визначити суд, беручи до
уваги вік дружини та

чоловіка, тривалість перебування у шлюбних
відносинах,

якість шлюбних відносин та інші обставини,
які можуть мати

істотне значення.

 

9. Перелік підстав для позбавлення права на
утримання

або обмеження його строком є вичерпним.
Тому будь-яка ін-

ша обставина (наприклад, перебування одного
з подружжя у

будинку інвалідів чи у будинку для осіб
літнього віку) не мо-

же братися до уваги.