Науково-практичний коментар до ст. 89 Сімейного кодексу України

Стаття 89. Припинення права на утримання за
домовле-

ністю подружжя

 

1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими
було ро-

зірвано, мають право укласти договір про
припинення

права на утримання взамін набуття права
власності на

житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме
майно або

одержання одноразової грошової виплати.

 

Договір, за яким передається у власність
нерухоме май-

но, має бути нотаріально посвідчений і
підлягає державній

реєстрації.

 

2. Якщо особи домовилися про припинення
права на

утримання у зв\’язку з одержанням
одноразової грошової

виплати, обумовлена грошова сума має бути
внесена на де-

позитний рахунок нотаріальної контори до
посвідчення до-

говору.

 

3. На майно, одержане на підставі договору
про припи-

нення права на утримання, не може бути
звернене стяг-

нення.

 

1. Можливість припинення права на аліменти
за домовле-

ністю сторін радянська правова доктрина
виключала за будь-

яких умов.

 

Норма статті 89 СК є відповіддю на запити
життя. Вона,

звичайно, не є закликом чи пропозицією до
саме такого ви-

рішення проблеми, а лише підказує подружжю
можливий ва-

ріант поведінки.

 

2. Стаття 89 СК визначає один із способів
здійснення дру-

жиною, чоловіком, а також тим, на кого
поширюється дія

статті 91 СК, свого права на утримання.

 

Принцип диспозитивності у здійсненні права
на утримання

може бути реалізований й шляхом специфічної
відмови від

цього права. Принцип же диспозитивності у
здійсненні права

власності дає можливість власникові укласти
щодо належно-

го йому майна будь-які договори, не
заборонені законом. От-

же, тому, хто має право на утримання, і
тому, хто має відпо-

відний обов\’язок, надається можливість
визначити для себе

пріоритети.

 

Для того, хто має право на утримання,
укладення такого

договору може бути вигідним, оскільки
робить його власни-

ком нерухомості. Отже, замість права на
аліменти, тривалість

якого наперед невідома, оскільки невідомо,
скільки житиме

зобов\’язана сторона і як довго вона буде
спроможна надавати

утримання, особа одержує реальне
матеріальне благо.

 

Наявність нерухомості, вартість якої, як
правило, постійно

зростає, є запорукою матеріальної стабільності.
Тому можна

вважати, що укладення договору про
припинення права на

аліменти у зв\’язку з набуттям права
власності на нерухомість

може бути для носія цього права економічно
вигідним.

 

Для особи, яка є носієм обов\’язку по
утриманню, укладен-

ня такого договору також є процедурно та
морально виграш-

ним – щодо нього скасовується виконавчий
лист про стяг-

нення аліментів.

 

3. При укладенні такого договору існують,
однак, елементи

ризику. Для того, хто мав право на
аліменти, таким ризиком

є знищення будинку, квартири в результаті
обвалу, пожежі,

повені тощо. Для того, хто передав у
власність нерухомість,

ризиком є відновлення працездатності
дружини чи чоловіка,

які мали право на утримання, значне
поліпшення їхнього ма-

теріального стану або різке погіршення
власного матеріально-

го стану.

 

М. та Г., шлюб між якими було розірвано,
уклали договір, за

яким у Г. як інваліда II групи припинилося
право на утри-

мання у зв\’язку з одержанням права
власності на двокімнат-

ну квартиру. Через два місяці М., потрапивши
в автомобіль-

ну катастрофу, став інвалідом І групи.

 

Ця обставина не може бути підставою для
визнання дого-

вору недійсним. Якщо інвалідність М.
наступила протягом

одного року з часу розірвання шлюбу, то у
Г. може виникну-

ти обов\’язок по утриманню свого колишнього
чоловіка за на-

явності підстав, визначених у статті 76 СК.

 

4. Предметом договору є насамперед
нерухомість, тобто

будинок, квартира, земельна ділянка,
будівля виробничого

призначення тощо. Не може бути предметом
такого договору

рухоме майно, незважаючи на його цінність,
зокрема автомо-

біль, вироби з дорогоцінних металів. Не
виключено, що з ча-

сом, відповідно до вимог життя, коло
предметів договору буде

законодавче розширене.

 

В даний час, коли можливість укладення
договору про

припинення права на аліменти вперше
дозволена законом,

звуження кола речей, які можуть бути
передані носієм алі-

ментного обов\’язку, є виправданим.

 

5. Крім нерухомості, за договором може бути
передана од-

норазово відповідна грошова сума. У цьому
разі можна гово-

рити про специфічну форму відступного.

 

Щоб уникнути обману з боку одного з
подружжя, умовою

нотаріального посвідчення договору є
попереднє внесення від-

повідної грошової суми на депозитний
рахунок нотаріальної

контори.

 

6. У абзаці другому частини першої статті
89 СК визначена

форма договору, за яким передається
нерухомість – письмо-

ва, з обов\’язковим нотаріальним
посвідченням та державною

реєстрацією. У цьому разі договір
вважається укладеним з

моменту його державної реєстрації. З цього
моменту припи-

няється право на аліменти однієї сторони і
право власності на

нерухомість другої сторони.

 

Норму частини другої статті 89 СК слід
тлумачити у тому

сенсі, що й в разі передачі грошової суми
договір має бу-

ти посвідчений нотаріально. Отже, кожний
договір про при-

пинення права на аліменти підлягає
нотаріальному посвід-

ченню.

 

Якщо грошова сума передана другому з
подружжя за пись-

мовим договором, який не посвідчений
нотаріально, то такий

договір може бути визнаний дійсним судом відповідно
до

норм Цивільного кодексу України.

 

7. Оскільки йдеться про договір про
припинення права на

аліменти повнолітньої особи, а не дитини,
закон не вимагає

згоди органу опіки та піклування на його
укладення.

 

8. Час смерті дружини чи чоловіка після
укладення такого

договору (один місяць чи десять років)
юридичного значення

не має.

 

Непрацездатна дружина, приховавши від
чоловіка факт своєї

серйозної невиліковної хвороби, невдовзі
після укладення до-

говору померла. Чоловік, який в результаті
цього договору

позбувся права власності на квартиру, може
оспорити цей до-

говір як укладений під впливом обману щодо
особи. Тягар до-

казування цієї обставини лежатиме на ньому
як позивачеві.

 

9. Майно, одержане за договором, е своєрідним
еквівален-

том утримання, яке особа могла б
одержувати, тому воно му-

сить мати особливий правовий режим.
Особливістю цього ре-

жиму є неможливість накладення стягнення на
одержану

нерухомість за боргами нового її власника,
тобто колишнього

носія права на аліменти. Цей особливий
правовий режим що-

до нерухомості припиняється у разі її
відчуження новим влас-

ником або у разі його смерті.

 

10. Цивільний кодекс України передбачає
можливість від-

мови від договору, який уже виконано, на
підставі домовлено-

сті між його сторонами. На підставі такої
відмови відбуваєть-

ся двостороння реституція , тобто кожному
повертається те,

що у свій час було передано за договором.

 

Ця правова конструкція може бути повною
мірою застосо-

вана і до договору про припинення права на
утримання. Тому

через певний проміжок часу після укладення
такого договору

сторони можуть укласти новий договір про
відмову від попе-

реднього договору. Цей новий договір має
бути нотаріально

посвідчений, якщо його предметом була
нерухомість. В ре-

зультаті такого договору у чоловіка,
наприклад, відновиться

право власності на нерухомість і заодно
обов\’язок по утриман-

ню дружини, а у дружини припиниться право
власності на

нерухомість і відновиться право на
утримання.

Зразок:

 

ДОГОВІР

ПРО ПРИПИНЕННЯ ПРАВА НА АЛІМЕНТИ

 

м.

 

201__ р.

 

Сторони: Мартиненко Оксана Омелянівна

(адреса)

 

Мартиненко Роман Дмитрович

(адреса)

 

Зміст договору

 

Ми, Мартиненко О. О. та Мартиненко Р. Д.
домовились про те, що:

 

1. Я, Мартиненко Р. Д. передаю Мартиненко О. О.
у власність одно-

кімнатну квартиру № 21 по вул. Хрещатик,
34 у м. Києві вартістю

300 тис. грн.

 

2. З моменту державної реєстрації цього
договору у Мартиненко О. О.

припиниться право на утримання, яке вона
мала за статтею 88 Сі-

мейного кодексу України, відповідно у
Мартиненка Р. Д. припини-

ться обов\’язок по її утриманню.

 

(підписи сторін)