Науково-практичний коментар до ст. 97 Сімейного кодексу України

Стаття 97. Визначення у шлюбному договорі
правового ре-

жиму майна

 

1. У шлюбному договорі може бути визначене
майно,

яке дружина, чоловік передає для використання
на спільні

потреби сім\’ї, а також правовий режим
майна, подарова-

ного подружжю у зв\’язку з реєстрацією
шлюбу.

 

2. Сторони можуть домовитися про
непоширення на

майно, набуте ними за час шлюбу, положень
статті 60 цьо-

го Кодексу і вважати його спільною
частковою власністю

або особистою приватною власністю кожного з
них.

 

3. Сторони можуть домовитися про можливий
порядок

поділу майна, у тому числі і в разі
розірвання шлюбу.

 

4. У шлюбному договорі сторони можуть
передбачити

використання належного їм обом або одному з
них майна

для забезпечення потреб їхніх дітей, а
також інших осіб.

 

5. Сторони можуть включити до шлюбного
договору

будь-які інші умови щодо правового режиму
майна, якщо

вони не суперечать моральним засадам
суспільства.

 

1. Частина перша цієї статті була зумовлена
потребами су-

дової практики. У численних спорах про
поділ майна, при-

дбаного за час шлюбу, фігурувала одна і та
ж обставина: одна

із сторін заявляла, що вклала у його
придбання свої кошти чи

кошти батьків, але не мала достатніх
доказів на підтверджен-

ня цієї обставини, або кошти, інші речі
були подаровані на ве-

сіллі не подружжю, а саме їй.

 

Для полегшення вирішення подібних
конфліктів у шлюб-

ному договорі може бути, наприклад,
зафіксовано, що дружи-

на передає на потреби сім\’ї певну грошову
суму. Ця обставина

може бути використана в майбутньому як
доказ при визна-

ченні частки кожного із подружжя у майні,
набутому за час

шлюбу.

 

2. Основне призначення шлюбного договору
дуже часто по-

лягає у нівелюванні (скасуванні,
пом\’якшенні) положення

статті 60 цього Кодексу, якою встановлене
загальне правило:

майно, набуте подружжям за час шлюбу, є
спільною сумісною

власністю подружжя. Беззастережна дія цього
правила часто

не відповідає інтересам підприємця, який є
суб\’єктом різно-

манітних ризиків.

 

За допомогою шлюбного договору може бути
знайдено

справедливе вирішення проблеми. Таких
рішень може бути

кілька: вважати майно спільною частковою
власністю, з ви-

значенням для чоловіка, наприклад, 3/4, а
для дружини –

1/4; вважати особистою власністю кожного
те, що набуте за

його доходи. Сторони можуть домовитися про
виплату дру-

жині грошової компенсації без виникнення у
неї права на

майно, придбане за час шлюбу за доход
чоловіка. Сторони мо-

жуть визначити наперед, яка частка у разі
поділу належати-

ме кожному з них і яка реальна річ кому
буде передана.

 

3. Цей кодекс надає можливість обумовити у
шлюбному до-

говорі, що у помешканні подружжя будуть
проживати батьки

одного з них чи дитина від попереднього
шлюбу.

 

4. Сторони можуть включити до договору
будь-які інші

умови щодо правового режиму майна, його
використання для

задоволення інтересів подружжя, дітей,
інших членів сім\’ї.