Науково-практичний коментар до ст. 97 Сімейного кодексу України
Стаття 97. Визначення у шлюбному договорі
правового ре-
жиму майна
1. У шлюбному договорі може бути визначене
майно,
яке дружина, чоловік передає для використання
на спільні
потреби сім\’ї, а також правовий режим
майна, подарова-
ного подружжю у зв\’язку з реєстрацією
шлюбу.
2. Сторони можуть домовитися про
непоширення на
майно, набуте ними за час шлюбу, положень
статті 60 цьо-
го Кодексу і вважати його спільною
частковою власністю
або особистою приватною власністю кожного з
них.
3. Сторони можуть домовитися про можливий
порядок
поділу майна, у тому числі і в разі
розірвання шлюбу.
4. У шлюбному договорі сторони можуть
передбачити
використання належного їм обом або одному з
них майна
для забезпечення потреб їхніх дітей, а
також інших осіб.
5. Сторони можуть включити до шлюбного
договору
будь-які інші умови щодо правового режиму
майна, якщо
вони не суперечать моральним засадам
суспільства.
1. Частина перша цієї статті була зумовлена
потребами су-
дової практики. У численних спорах про
поділ майна, при-
дбаного за час шлюбу, фігурувала одна і та
ж обставина: одна
із сторін заявляла, що вклала у його
придбання свої кошти чи
кошти батьків, але не мала достатніх
доказів на підтверджен-
ня цієї обставини, або кошти, інші речі
були подаровані на ве-
сіллі не подружжю, а саме їй.
Для полегшення вирішення подібних
конфліктів у шлюб-
ному договорі може бути, наприклад,
зафіксовано, що дружи-
на передає на потреби сім\’ї певну грошову
суму. Ця обставина
може бути використана в майбутньому як
доказ при визна-
ченні частки кожного із подружжя у майні,
набутому за час
шлюбу.
2. Основне призначення шлюбного договору
дуже часто по-
лягає у нівелюванні (скасуванні,
пом\’якшенні) положення
статті 60 цього Кодексу, якою встановлене
загальне правило:
майно, набуте подружжям за час шлюбу, є
спільною сумісною
власністю подружжя. Беззастережна дія цього
правила часто
не відповідає інтересам підприємця, який є
суб\’єктом різно-
манітних ризиків.
За допомогою шлюбного договору може бути
знайдено
справедливе вирішення проблеми. Таких
рішень може бути
кілька: вважати майно спільною частковою
власністю, з ви-
значенням для чоловіка, наприклад, 3/4, а
для дружини –
1/4; вважати особистою власністю кожного
те, що набуте за
його доходи. Сторони можуть домовитися про
виплату дру-
жині грошової компенсації без виникнення у
неї права на
майно, придбане за час шлюбу за доход
чоловіка. Сторони мо-
жуть визначити наперед, яка частка у разі
поділу належати-
ме кожному з них і яка реальна річ кому
буде передана.
3. Цей кодекс надає можливість обумовити у
шлюбному до-
говорі, що у помешканні подружжя будуть
проживати батьки
одного з них чи дитина від попереднього
шлюбу.
4. Сторони можуть включити до договору
будь-які інші
умови щодо правового режиму майна, його
використання для
задоволення інтересів подружжя, дітей,
інших членів сім\’ї.
Leave a Reply