Науково-практичний коментар до ст. 105 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 105 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 105 Сімейного кодексу України

Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його
розірвання

 

1. Шлюб припиняється Внаслідок його
розірвання за

спільною заявою подружжя або одного з них
на підставі

постанови державного органу реєстрації
актів цивільного

стану, відповідно до статей 106 та 107
цього Кодексу.

 

2. Шлюб припиняється внаслідок його
розірвання за

спільною заявою подружжя на підставі
рішення суду, від-

повідно до статті 109 цього Кодексу.

 

3. Шлюб припиняється внаслідок його
розірвання за по-

зовом одного з подружжя на підставі рішення
суду, відпо-

відно до статті 110 цього Кодексу.

 

1. Оскільки шлюб грунтується на вільній
згоді жінки та

чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися
за їхньою спіль-

ною заявою або за заявою когось із них.

 

Стаття 105 СК містить перелік
процесуально-правових під-

став для розірвання шлюбу, якими можуть
бути: заява про це

одного із подружжя, спільна заява подружжя,
позов дружини

чи чоловіка.

 

2. У статті 105 СК перераховані органи, які
здійснюють ро-

зірвання шлюбу. Ними є орган реєстрації
актів цивільного

стану та суд.

 

Розірвання шлюбу адміністративним органом
має давню

історію. Започатковане воно було в Кодексі
законів про сім\’ю,

опіку, шлюб і акти громадянського стану
УСРР 1926 р.

 

Розірвання шлюбу могло відбутися за
письмовою або на-

віть усною заявою одного із подружжя, про
що другий міг і не

знати.

 

На підставі Постанови ЦВК і РНК СРСР від 27
червня

1936 р. була видана Постанова ЦВК та РНК
УСРР від 4 серп-

ня 1936 р., відповідно до якої запис про
розірвання шлюбу

міг проводитися лише після виклику в орган
ЗАГСу, а також

сплати за реєстрацію першого розлучення –
50 крб., другого –

150 крб., третього і наступного розлучень –
300 крб.

 

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8
липня 1944 р.

була встановлена виключно судова процедура
розірвання

шлюбу.

 

Розірвання шлюбу органом реєстрації актів
громадянсько-

го стану було відновлено Основами законодавства
Союзу РСР

та союзних республік про шлюб та сім\’ю 1968
р. \”Про безспір-

не – не спорять!\” – такою була теоретична
підстава для пе-

редання значної кількості справ про
розірвання шлюбу від су-

ду до органу виконавчої влади.

 

3. У проекті Сімейного кодексу, поданому до
першого чи-

тання, передбачалося виключити розірвання
шлюбу із компе-

тенції органів реєстрації актів цивільного
стану і передати до

виключної компетенції суду. Така точка зору
мала відповідне

обЄрунтування: саме суд має перевірити
наявність відповід-

них підстав для розірвання шлюбу, саме він
має переконати-

ся у дійсному волевиявленні тих, хто подав
заяву про розірван-

ня шлюбу. І це має робитися не нашвидкуруч,
а за відповід-

ною процедурою. Крім того, сама назва
адміністративного

органу – орган реєстрації актів цивільного
стану – давала

ще одну підставу для виключення розірвання
шлюбу із його

компетенції.

 

Судді, на реакції яких випробовувалася ця
новела, схваль-

но сприйняли її. Пересторога стосувалася
лише неодмінного

збільшення навантаження на і так
перевантажені суди. Під

тиском цього аргументу при підготовці
проекту Сімейного

кодексу до другого читання несудова
процедура розірвання

шлюбу була збережена.

 

4. У статті 105 СК визначені процесуальні
документи, які

є завершальною ланкою у процесі розірвання
шлюбу. Орган

реєстрації актів цивільного стану вперше
зобов\’язано вино-

сити спеціальну постанову про розірвання
шлюбу, а не лише

робити відповідний запис у Книзі реєстрації
розірвання

шлюбу.