Науково-практичний коментар до ст. 110 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 110 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 110 Сімейного кодексу України

Стаття 110. Право на пред\’явлення позову
про розірвання

шлюбу

 

1. Позов про розірвання шлюбу може бути
пред\’явлений

одним із подружжя.

 

2. Позов про розірвання шлюбу не може бути
пред\’явле-

ний протягом вагітності дружини та протягом
одного року

після народження дитини, крім випадків,
коли один із по-

дружжя вчинив протиправну поведінку, яка
містить озна-

ки злочину, щодо другого з подружжя або
дитини.

 

3. Чоловік, дружина мають право пред\’явити
позов про

розірвання шлюбу протягом вагітності
дружини, якщо ба-

тьківство зачатої дитини визнане іншою
особою.

 

4. Чоловік, дружина мають право пред\’явити
позов про

розірвання шлюбу до досягнення дитиною
одного року, як-

що батьківство щодо неї визнане іншою
особою або за

рішенням суду відомості про чоловіка як
батька дитини

виключено із актового запису про народження
дитини.

 

5. Опікун має право пред\’явити позов про
розірвання

шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з
подружжя,

хто визнаний недієздатним.

 

1. Стаття 110 СК стосується випадків, коли
один із по-

дружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у
зв\’язку з чим

полегшений спосіб розірвання шлюбу є
неможливим, або ко-

ли він не заперечує проти розірвання шлюбу,
але ухиляється

від подання відповідної спільної заяви до
органу РАЦСу або

до суду.

 

Позов про розірвання шлюбу може бути
пред\’явлено одним

із подружжя у будь-який час, навіть на
другий день після ре-

єстрації шлюбу.

 

С. подав позов про розірвання шлюбу. У
позовній заяві причи-

ною розладу сімейних відносин була названа
зрада дружини М.

 

Не погоджуючись з таким обгрунтуванням
позову, М.

пред\’явила зустрічний позов про розірвання
шлюбу, у якому

причиною припинення шлюбних відносин
назвала зловжи-

вання С. алкоголем та фізичне насильство.

 

Чи може бути такий зустрічний позов
прийнятий судом?

 

Цивільний процесуальний кодекс 1963 р. не
містить спе-

ціальних вимог до змісту зустрічного
позову.

 

До загальних вимог позовної, а отже, і
зустрічної позовної

заяви належить розкриття змісту позовної
вимоги.

 

Позовні вимоги у заявах С. та М.
співпадали, кожен з них

бажав одного і того ж – розірвання шлюбу.
Різниця полягала

лише у формулюванні причин розладу
сімейного життя.

 

З цих міркувань випливає, що заява М. не є
зустрічною, а

тому була прийнята судом помилково. М. має
право спросто-

вувати аргументи свого чоловіка, подавати
докази на підтвер-

дження справжньої причини розлучення. І
цього цілком до-

статньо для охорони її інтересу.

 

2. Частина перша статті 110 СК не може
трактуватися як ви-

мога одночасного подання із позовом про
розірвання шлюбу

документа, який би засвідчував, що другий
із подружжя відмо-

вився від можливостей, передбачених
статтями 106, 109 СК.

 

Водночас, якщо після пред\’явлення позову
другий з по-

дружжя виявить бажання таку заяву подати,
суд мав би від-

класти слухання справи до її подання.

 

3. Другий із подружжя – відповідач у справі
може запере-

чувати проти розірвання шлюбу, просити
вибачення за помил-

ки, робити кроки до виправлення ситуації,
вживати інших

заходів щодо примирення. Натомість
ультимативні заяви на

зразок \”я не дам розлучення\” можуть лише
відтермінувати

розірвання шлюбу, але не в змозі виправити
ситуацію, що

склалася.

 

Для поваги до права дружини чи чоловіка на
пред\’явлення

вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв
другим з по-

дружжя власної гідності, поваги до себе.

 

Життєві приклади свідчать, що коли дружина
чи чоловік

спокійно \”відпускає\” один другого, є менше
підстав для ду-

шевного травмування дітей, більше підстав для
збереження у

їхньому житті батька чи матері як
рівновеликих цінностей, і

навіть до майбутнього відновлення шлюбу між
ними.

 

Розпачливі вигуки одного з подружжя,
звернені до дітей,

\”він покинув не лише мене, а й вас\”, – є
свідченням знецінен-

ня власної особистості, спробою негативно
настроїти дітей що-

до одного з батьків, виявом неусвідомленого
заподіяння шкоди

не лише дітям, а й самій (самому) собі.

 

4. За статтею 38 КпШС чоловік не мав права
без згоди дру-

жини порушувати справу про розірвання шлюбу
під час вагіт-

ності дружини і протягом одного року після
народження ди-

тини. Натомість дружина мала беззастережне
право на звер-

нення до суду, незалежно від жодних
обставин.

 

Ця норма мала таке пояснення: \”На вагітну
жінку або на

матір, яка годує немовля, може негативно
вплинути така по-

дія, як розлучення. Тому закон забороняє
пред\’явлення позо-

ву про розлучення без згоди дружини\”. Але
в кожному ви-

падку, незважаючи на те, хто є позивачем,
розірвання шлюбу

має негативний вплив. \”Бруд шлюбно-розвідного
процесу\”

неодмінно викличе психологічні стреси, від
яких дружину, а

через неї і дитину слід уберегти.

 

Беззастережне право дружини пред\’явити
позов про розір-

вання шлюбу трактувалося як один із явних
проявів тендер-

ної асиметрії.

 

5. Основою при формулюванні загального
(тобто і для дру-

жини, і для чоловіка) мораторію на
пред\’явлення позову про

розірвання шлюбу протягом вагітності та
протягом одного ро-

ку після народження дитини була інша
психолого-правова

концепція.

У цій тимчасовій забороні розірвання шлюбу
закладені народні муд-

рості – \”час лікує\”, або \”ранок вечора мудріший\”, які

спрямовані на
збереження шлюбу,

надаючи подружжю шанс спокійно оцінити
конфлікт з точки

зору спільних інтересів та інтересів
дитини. Мораторій на

пред\’явлення позову про розірвання шлюбу
забезпечує дру-

жині психологічний захист не лише від дій
свого чоловіка, а

й від власних поспішних рішень, агресії
проти самої себе.

 

Запропоноване рішення проблеми забезпечує
конституцій-

ний принцип рівності жінки і чоловіка у
шлюбі та державної

охорони сім\’ї.

 

6. Як і у статті 38 КпШС, у статті 110 СК
йдеться про один

рік \”після народження дитини\”, а \”не до
досягнення дити-

ною одного року\”. Тому заборона
пред\’явлення позову про ро-

зірвання шлюбу буде чинною і в разі смерті
дитини та трива-

тиме до закінчення одного року після
пологів.

 

7. У статті 110 СК визначені обставини, які
дають право од-

ному з подружжя пред\’явити позов про
розірвання шлюбу

під час вагітності дружини та протягом
одного року після на-

родження дитини. Ними є, насамперед,
вчинення протиправ-

ної поведінки, яка містить ознаки злочину,
щодо другого з

подружжя або дитини. Слід звернути увагу,
що йдеться не

про злочин, а про протиправну поведінку,
яка має ознаки зло-

чину. Це значить, що право на розірвання
шлюбу не пов\’язу-

ється із винесенням судом обвинувального
вироку.

 

Право на розірвання шлюбу пов\’язується із
вчиненням

будь-якої протиправної поведінки, яка має
ознаки злочину,

незалежно від важкості її наслідків.
Протиправна поведінка

має бути спрямована проти другого з
подружжя або дитини,

тобто бути умисною.

 

8. Для припинення мораторію на пред\’явлення
позову про

розірвання шлюбу під час вагітності дружини
достатньо пись-

мового визнання іншою особою свого
батьківства із засвідчен-

ням його підпису нотаріусом.

 

9. Частина четверта статті 110 СК
передбачає підстави при-

пинення мораторію після народження дитини,
однією з яких

є також визнання іншою особою свого
батьківства, а друга –

пов\’язана із рішенням суду, яким
спростовується батьківство

чоловіка, тобто \”шлюбне батьківство\”.

 

10. У частині п\’ятій статті 110 СК
закріплено положення,

вироблене судовою практикою. Якщо,
перебуваючи у шлюбі,

недієздатна особа зазнає утисків або
дієздатний чоловік (дру-

жина) проживає окремо, позов про розірвання
шлюбу може

бути пред\’явлений її опікуном. Такий позов
може бути

пред\’явлений і прокурором, відповідно до
статті 121 Консти-

туції України.

 

11. Одночасно з позовом про розірвання
шлюбу можуть бу-

ти заявлені вимоги про визначення (зміну)
місця проживання

дитини, надання утримання дитині чи одному
з подружжя,

про поділ майна, що є спільною сумісною
власністю подруж-

жя, витребування речі, яка є особистою
власністю одного з

подружжя, виконання обов\’язку за шлюбним
договором.

 

12. Якщо у задоволенні позову про
розірвання шлюбу від-

мовлено, новий позов не може бути
пред\’явлено з тих же під-

став. Підставою для пред\’явлення нового
позову про розірван-

ня шлюбу можуть бути обставини, які виникли
чи продовжу-

вали існувати після постановлення рішення
про відмову в

позові, наприклад, продовження зловживання
алкоголем, за-

подіяння шкоди, відмова від примирення
тощо.

 

13. У Сімейному кодексі не вирішено питання
щодо держав-

ного мита. Хто, коли, в якому розмірі має
сплачувати державне

мито належить визначити у спеціальному
законі. Вважаємо, що

державне мито має сплачувати лише позивач,
без перекладення

цього обов\’язку на відповідача, і лише один
раз – при пред\’яв-

ленні позовної заяви про розірвання шлюбу.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code