Науково-практичний коментар до ст. 120 Сімейного кодексу України

Стаття 120. Правові наслідки встановлення
режиму окремо-

го проживання подружжя

 

1. Встановлення режиму окремого проживання
не при-

пиняє прав та обов\’язків подружжя, які
встановлені цим

Кодексом і які дружина та чоловік мали до
встановлення

цього режиму, а також прав та обов\’язків,
які встановлені

шлюбним договором.

 

2. У разі встановлення режиму окремого
проживання:

 

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та
чоло-

віком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

 

2) дитина, народжена дружиною після спливу
десяти

місяців, не вважатиметься такою, що
походить від її чоло-

віка;

 

3) дружина, чоловік можуть усиновлювати
дитину без

згоди другого з подружжя.

 

1. Режим окремого проживання не припиняє
шлюбу, а

отже, не дає права на реєстрацію шлюбу з
іншою особою.

 

2. Режим окремого проживання не стосується
тих прав та

обов\’язків, які виникли до його
встановлення.

 

Встановлення режиму окремого проживання не
припиняє

права спільної сумісної власності подружжя
на майно, яке бу-

ло набуте до цього. А це значить, що для
розпорядження цим

майном одним із подружжя згода другого з
подружжя у ви-

падках, встановлених у статті 65 СК, є
обов\’язковою.

 

3. Режим окремого проживання не є
перешкодою для ви-

никнення у одного з подружжя права на
утримання.

 

Але та обставина, що подружжя у шлюбних
відносинах пе-

ребувало нетривалий час, зокрема у зв\’язку
із сепарацією, мо-

же, відповідно до частини першої статті 83
СК, бути підста-

вою для позбавлення одного з них права на
утримання.

 

4. Режим окремого проживання не є підставою
для припи-

нення дії шлюбного договору. Водночас
заінтересована сторо-

на може вимагати внесення до шлюбного
договору змін, обу-

мовлених сепарацією.

 

5. Основний сенс режиму окремого проживання
полягає у

паралізації дії двох презумпцій: презумпції
спільної сумісної

власності на майно, придбане у шлюбі, та
презумпції батьків-

ства. Тому те майно, яке було набуте
дружиною та чоловіком

після встановлення сепарації, вважається
особистою власніс-

тю кожного з них. Щоправда, спір між ними
може виникнути

відносно часу його придбання, у зв\’язку з
чим відповідні до-

кументи слід зберігати.

 

6. Після встановлення сепарації презумпція
батьківства

триватиме ще десять місяців. Дитина, зачата
після цього, не

вважається такою, що походить від батьків,
які перебувають

у шлюбі. Батьківство щодо неї буде
визначене відповідно до

статті 125 СК.

 

Якщо дружина завагітніла після закінчення
дії презумпції

батьківства свого чоловіка, вона не має
права на аліменти за

статтею 84 СК.

 

7. Режим окремого проживання нейтралізує
вимогу стат-

ті 220 СК щодо необхідності згоди на
усиновлення від дружи-

ни чи чоловіка усиновлювача дитини.