Науково-практичний коментар до ст. 122 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 122 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 122 Сімейного кодексу України

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та

батька, які перебувають у шлюбі між собою

 

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, похо-

дить від подружжя.

 

Походження дитини від подружжя визначається на під-

ставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони

здоров\’я про народження дружиною дитини.

 

2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців піс-

ля припинення шлюбу або визнання його недійсним, похо-

дить від подружжя, крім випадку, передбаченого стат-

тею 124 цього Кодексу.

 

З- Дружина і чоловік мають право подати до державно-

го органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву

про невизнання чоловіка батьком дитини.

 

У цьому разі походження дитини визначається відпо-

відно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

 

1. Вагітність дружини, народження дитини – це законо-

мірний, закладений природою результат шлюбних відносин.

 

Статева любов, заснована на вірності, яка є будівельним

матеріалом шлюбу, зумовила законодавче правило: дитина,

зачата у шлюбі і народжена у шлюбі, а також дитина, яка
бу-

ла зачата до шлюбу, але народжена у шлюбі, вважаються та-

кими, що походять від подружжя.

 

Реєстрація шлюбу між Т. та А. відбулася в суботу зранку,
а

ввечері того ж дня народилася дитина. Перед працівником

органу РАЦСу виникло питання, як визначити її походжен-

ня: як дитини, народженої особами, які перебувають у шлю-

бі, чи як дитини, народженої особами, які не перебувають
у

шлюбі між собою.

 

Те, що дитина народилася в той же день, у який відбулася

реєстрація шлюбу, дає підстави стверджувати, що дитина

народилася у шлюбі, зі всіма правовими наслідками, які з

цього випливають.

 

250

 

Стаття 122

 

2. Частина перша статті 122 СК встановлює презумпцію

шлюбного походження дитини, яка складається з двох час-

тин: презумпції материнства дружини та презумпції
батьківс-

тва чоловіка.

 

3. Проблеми, хто є матір\’ю дитини, як правило, не існує,

хоча унікальні випадки час від часу виникають.

 

Презумпція шлюбного материнства стверджує: саме дру-

жина народила дитину і саме ту дитину, яку вона забрала з

пологового медичного закладу.

 

1. З метою помсти чоловікові, який переїхав на постійне
про-

живання в інше місто, О. на підставі свідоцтва про шлюб
за-

реєструвала дитину, народжену її сестрою, яка не
перебувала

у шлюбі, в результаті чого О. та її чоловік були записані
ба-

тьками дитини.

 

2. Для збереження шлюбу С., яка страждала на безпліддя,

повідомила чоловіка про свою вагітність і необхідність
гос-

піталізації для збереження дитини. Імітація вагітності їй

вдалася. Через деякий час С. повернулася додому з
дитиною.

А ще через певний проміжок часу обман було викрито.

 

V

 

4. Відповідно до презумпції батьківства чоловіка, саме
він

є батьком дитини, народженої його дружиною. У зв\’язку з

цим дружина не має обов\’язку доводити, хто є батьком її

дитини. Ця презумпція заснована на повазі до дружини як

жінки і є законодавчим відбитком моральності її поведінки
у

шлюбі як морально-етичного стандарту.

 

Презумпція батьківства чоловіка (шлюбного батьківства)

поширюється на три групи дітей:

 

1) тих, які були зачаті і народжені у шлюбі;

 

2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені у шлюбі;

 

3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його

припинення або визнання недійсним.

 

Презумпція шлюбного батьківства стосовно третьої групи

дітей діє протягом 10 місяців з моменту смерті батька,
ро-

зірвання шлюбу або визнання його недійсним. Десять міся-

ців, тобто 280 днів – це той граничний термін, протягом
яко-

го дитина може бути живою у лоні матері. У кодексах бага-

тьох держав в інтересах дитини додано до цього числа ще
20

або 22 дні. Тому в них презумпція батьківства діє
протягом

300 або 302 днів.

 

251

 

РОЗДІЛ III

 

Глава 12

 

К. народила дитину через 8 місяців і 24 дні після
розірвання

шлюбу. Оскільки зачаття відбулося протягом дії презумпції

батьківства її чоловіка, були підстави для запису його
бать-

ком дитини.

 

5. Презумпція батьківства не поширюється на дитину, яка

була народжена до шлюбу, навіть якщо батьком дитини є те-

перішній чоловік її матері. Запис його батьком дитини
може

бути здійснений відповідно до статей 125, 126 СК.

 

6. Презумпція батьківства чоловіка є не лише правовим ін-

струментом охорони інтересів матері та дитини, вона
слугує й

інтересам чоловіка матері дитини, надаючи йому право
вима-

гати реєстрації себе батьком дитини. Тому дружина не має

права заперечувати проти запису свого чоловіка батьком
ди-

тини, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі.

 

Одностороння заява про батьківство іншої особи не має до-

статнього правового значення, якщо чоловік наполягає на
ре-

єстрації себе батьком дитини.

 

7. Спільна заява дружини та чоловіка про невизнання його

батьком дитини може бути подана при реєстрації народження

дитини або у будь-який час після цього. У разі подання
такої

заяви вважається, що дитина народилася від батьків, які
не

перебувають у шлюбі між собою. У цьому разі в актовий за-

пис про народження дитини та у свідоцтво про її
народження

вносяться зміни: інформація про батька записується
відповід-

но до статті 135 СК.

 

8. Презумпція материнства дружини та презумпція батьків-

ства чоловіка мають не лише процесуальне значення, покла-

даючи тягар доказування протилежного на ініціатора спору.

Вони мають й матеріально-правове значення: права та обо-

в\’язки матері та батька дитини виникають з моменту наро-

дження і будь-якого документального підтвердження дружи-

ною чи чоловіком не потребують.