Науково-практичний коментар до ст. 127 Сімейного кодексу України

Стаття 127. Визначення походження дитини за заявою чо-

ловіка, який вважає себе батьком дитини

1. Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір\’ю дити-

ни, може подати до державного органу реєстрації актів ци-

вільного стану заяву про визнання себе батьком дитини,

мати якої померла або оголошена померлою, визнана не-

дієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських

прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як

шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи

та піклування.

Умовою прийняття такої заяви є запис про батька дити-

ни у Книзі реєстрації народжень відповідно до частини

першої статті 135 цього Кодексу.

1. За звичайних умов, передбачених у статті 126 СК, заява

про визнання батьківства подається матір\’ю та тим, хто
ви-

знає себе батьком дитини.

У випадках, передбачених у статті 127 СК, згода матері на

визнання батьківства певної особи не може бути подана з
чо-

тирьох причин:

1) матері немає;

2) мати є, але не може через недієздатність висловити
свою

волю;

3) мати позбавлена батьківських прав, а тому не має права

брати участь у визначенні батьківства дитини, оскільки
пере-

стала бути її законним представником;

4) мати щонайменше півроку не проживає з дитиною і не

піклується про неї.

Кожна з цих підстав повинна бути підтверджена докумен-

тально.

На підтвердження факту окремого проживання матері та

дитини і невиконання нею своїх обов\’язків можуть бути
пода-

ні відповідні довідки, акти обстеження тощо. Враховуючи,

що визнання батьківства поліпшує правове становище дити-

ни і не суперечить інтересам її матері, встановлювати цей

факт судом немає потреби.

2. Умовою прийняття заяви від того, хто вважає себе бать-

ком дитини, є запис про батька за прізвищем матері, тобто
з

використанням юридичної фікції (стаття 135 СК).