Науково-практичний коментар до ст. 128 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 128 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 128 Сімейного кодексу України

Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду

 

1. За відсутності заяв, право на подання яких встанов-

лено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо

дитини може бути визнане за рішенням суду.

 

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відо-

мості, що засвідчують походження дитини від певної осо-

би, зібрані відповідно до Цивільного процесуального ко-

дексу України.

 

3. Позов про визнання батьківства може бути пред\’яв-

лений матір\’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою,

яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною,

яка досягла повноліття.

 

Позов про визнання батьківства може бути пред\’явле-

ний особою, яка вважає себе батьком дитини.

 

4. Позов про визнання батьківства приймається судом,

якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації наро-

джень вчинено відповідно до частини першої статті 135

цього Кодексу.

 

1. В останні періоди нашої історії підстави визначення
по-

ходження дитини від особи, яка не подала заяви про
визнан-

ня себе батьком, неодноразово змінювалися. Так, за
Кодексом

законів про акти громадянського стану, про сім\’ю та опіку

УСРР 1919 р. існували несудова і судова процедури
встанов-

лення батьківства. Кодекс законів про сім\’ю, опіку, шлюб
і

акти громадянського стану УСРР 1926 р. допускав можли-

вість встановлення батьківства судом на підставі
різноманіт-

них доказів.

 

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р.

скасував можливість судового встановлення батьківства. На

підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15
вересня

1945 р. стаття 2 Кодексу законів про сім\’ю, опіку, шлюб і
ак-

ти громадянського стану зазнала істотних змін: \”При
реєст-

рації в органах запису актів громадянського стану
народжен-

ня дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому

шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєн-

ням їй по батькові за вказівкою матері\”. Отже, заповнення

графи \”Батько\” у актовому запису про народження дитини не

передбачалося.

 

Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік про

шлюб та сім\’ю 1968 р. відновили судове встановлення бать-

ківства, але на інших засадах.

 

2. За статтею 53 КпШС суд міг встановити батьківство ли-

ше у разі доведення однієї із чотирьох обставин:

 

1) спільного проживання і ведення спільного господарства

матір\’ю і особою, яка припускається батьком дитини;

 

2) участі його у вихованні дитини;

 

3) участі його в утриманні дитини;

 

4) письмового, усного або в інший спосіб визнання тим,
хто

припускається батьком, свого батьківства.

 

Якщо жодна з цих обставин доведена не була, навіть при

великій схожості відповідача та дитини чи визнанні дитини

(внука) батьками відповідача, позов не міг бути
задоволений.

У судовій практиці був випадок, коли позивачка привела на

судове засідання двох хлопчиків-близнюків, разюче схожих

на відповідача, проте суд в позові відмовив.

 

Як зазначалося у частині третій статті 13 постанови Пле-

нуму Верховного Суду України \”Про застосування судами

деяких норм Кодексу про шлюб та сім\’ю України\” від 12

червня 1998 р. № 116, підставою встановлення батьківства

(факту батьківства) може бути не сам по собі факт
біологіч-

ного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджу-

ють спільне проживання матері й особи, яку та вважає
бать-

ком дитини, ведення ними спільного господарства до наро-

дження останньої, або спільне її виховання чи утримання,

або ж докази, що достовірно підтверджують визнання осо-

бою батьківства.

 

3. Конституційна норма про захист материнства та дитинс-

тва була стимулом для пошуку більш справедливого рішення.

Шукати його було нескладно, оскільки законодавству держав

Західної та Центральної Європи воно відоме віддавна.

 

У статті 128 СК насамперед дещо змінена термінологія:

йдеться про \”визнання\”, а не \”встановлення\” батьківства.

Адже визнання правовідношення як спосіб захисту грунту-

ється на встановленні певних обставин. Відповідно до
цього

визнання батьківства судом можливе лише завдяки встанов-

ленню кровного споріднення між дитиною і певним чоло-

віком.

 

Доречі, для довідки, У 2001 р. у суди України надійшло 1496 позовів про

встановлення батьківства, а у першому півріччі 2002 р. –
546

таких позовів.

 

4. У цивільному процесі доказом можуть бути будь-які фак-

тичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або

відсутність обставин, що обЄрунтовують вимоги та
заперечен-

ня сторін, та інші обставини, що мають значення для
правиль-

ного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом,

у частині другій статті 128 СК допускаються будь-які
докази

(відомості), які засвідчують походження дитини.

 

У сучасних умовах основним доказом батьківства буде ви-

сновок судово-генетичної експертизи.

 

А. пред\’явила позов до Т. про визнання батьківства щодо
си-

на.

 

На підтвердження дружніх стосунків з Т. позивачка пред-

ставила суду фотографії, коли вони разом відпочивали на
морі.

За свідченням В. та С., позивачка і відповідач
зустрічалися

протягом двох років, їхні зустрічі припинилися після того,

як А. оголосила про свою вагітність.

 

За статтею 153 КпШС цих доказів було би замало для задо-

волення позову, навіть якщо за висновком
судово-біологічної

експертизи батьківство Т. не виключалося.

 

За статтею 128 СК у наведеній ситуації позов підлягатиме

задоволенню.

 

О. та Я. познайомились випадково, на другий день вступили

в інтимні відносини, але після цього більше не
зустрічалися.

 

Про народження дитини Я. дізнався від матері О.

 

Я. заперечував своє батьківство, посилаючись на легку

поведінку О., а також на те, що не мав серйозних намірів
що-

до неї.

 

За клопотанням О. суд призначив судово-генетичну екс-

пертизу. Однак від проведення відповідного дослідження Я.

категорично відмовився.

 

Відбір матеріалів для судово-генетичної експертизи може

проводитись лише у присутності матері, дитини та
відповіда-

ча. Оскільки примусовий привід відповідача законом поки
не

передбачений, він може бути лише притягнутий до відпо-

відальності за неповагу до суду. Якщо і це не дасть
бажаного

результату, суд матиме право визнати батьківство
відповідача

на підставі його поведінки, яка може бути розцінена як
під-

твердження його батьківства.

 

5. Спосіб законодавчого вирішення проблеми нешлюбного

батьківства, сформульований у статті 128 СК, є не лише
засо-

бом охорони материнства і дитинства, а й дієвим засобом
під-

тримування рівня суспільної моралі. Опинившись під
абсолют-

ною загрозою встановлення батьківства, чоловіки будуть
на-

багато серйозніше ставитися до організації свого
особистого

життя, адже навіть один випадковий статевий зв\’язок може

призвести до небажаних для них юридичних наслідків.

 

Абсолютна, нічим формально не обмежена правова можли-

вість визнання батьківства неминуче призведе до зменшення

кількості абортів, кількість яких в Україні сягнула 1
млн.

Адже відомо, що значна частина жінок зважилася на припи-

нення вагітності саме через неможливість визнання
батьківст-

ва. У свою чергу, зменшення кількості абортів – це не
лише

зміцнення здоров\’я жінок, а й збільшення кількості
дітей.

 

Отже, новела частини другої статті 128 СК матиме дуже

широкий і вагомий суспільний резонанс, поступово сприяючи

виробленню нових стандартів у стосунках між жінкою та чо-

ловіком, заснованих на взаємній повазі та відповідальності.

 

6. Частина третя статті 128 СК містить перелік осіб, які
мо-

жуть пред\’явити позов про визнання батьківства.

 

До цього переліку не включено прокурора. Приклади
пред\’яв-

лення таких позовів прокурорами невідомі, але, можливо,
во-

ни є. Проте ініціатива прокурора щодо пред\’явлення такого
по-

зову буде безрезультатною, якщо мати дитини
заперечуватиме

проти цього.

 

Водночас, в окремих випадках (наприклад, у разі заляку-

вання негативними наслідками) пред\’явлення прокурором та-

кого позову мало би сенс, тому така можливість не може
запе-

речуватися.

 

7. Позов про визнання батьківства може бути пред\’явлений

тим, хто вважає себе батьком позашлюбної дитини. У цьому

випадку відповідачем у справі буде мати дитини або та
особа,

з якою дитина проживає.

 

8. Умовою прийняття судом позовної заяви про визнання

батьківства є реєстрація народження дитини із записом
бать-

ка відповідно до частини першої статті 135 СК, тобто за

прізвищем матері. Така вимога пов\’язана з необхідністю
пе-

ресвідчитися у тому, чи не зареєстрована інша особа
батьком

дитини.

 

Якщо батьком дитини відповідно до статей 126, 127 СК за-

реєстрована інша, конкретна особа, спір про батьківство
між

нею та претендентом на статус батька розглядатиметься су-

дом за статтею 129 СК на підставі аналогії закону.

 

Сумна
статистика: на одне народження припадає 1,2 аборта, а на

1 тис. жінок дітородного віку – 36,7 аборта. Це
предвісник націо-

нальної катастрофи!

 

9. Одночасно з вимогою про визнання батьківства може

бути пред\’явлена вимога про стягнення аліментів. У разі
ви-

знання батьківства аліменти будуть присуджені з дня
подан-

ня позовної заяви до суду.