Науково-практичний коментар до ст. 152 Сімейного кодексу України

Стаття 152. Забезпечення права дитини на
належне батьків-

ське виховання

 

1. Право дитини на належне батьківське
виховання за-

безпечується системою державного контролю,
що встанов-

лена законом.

 

2. Дитина має право противитися неналежному
вико-

нанню батьками своїх обов\’язків щодо неї.

 

3. Дитина має право звернутися за захистом
своїх прав

та інтересів до органу опіки та піклування,
інших органів

державної влади, органів місцевого
самоврядування та

громадських організацій.

 

4. Дитина має право звернутися за захистом
своїх прав

та інтересів безпосередньо до суду, якщо
вона досягла чо-

тирнадцяти років.

 

1. Наявність матері та батька, спільне
проживання з ними –

найкраще середовище для розвитку дитини.
Проте в окремих

випадках таке проживання є небезпечним для
неї, оскільки

поганий життєвий приклад (пияцтво, дебоші,
проституція)

стає на перешкоді права дитини на належне
батьківське вихо-

вання.

 

2. Державний контроль за належним
виконанням батька-

ми своїх обов\’язків має здійснюватися
різними органами. На-

самперед, це обов\’язок органів опіки та
піклування. Відповід-

но до Правил опіки та піклування,
затверджених спільним

наказом Державного комітету України у
справах сім\’ї та мо-

лоді, Міністерства праці та соціальної
політики України,

Міністерства освіти України, Міністерства
охорони здоров\’я

України від 26 травня 1999 р. , органи
освіти мають виявля-

ти дітей, позбавлених батьківського
піклування, а органи у

справах сім\’ї та молоді, служби у справах
неповнолітніх –

виявляти безпритульних дітей.

 

Однак цими діями не вичерпується функція
державного

контролю за виконанням батьками своїх
обов\’язків по вихо-

ванню дитини. Тому є підстави стверджувати,
що єдина сис-

тема державного контролю з узгодженими
діями різних дер-

жавних органів ще має бути створена.

 

3. Право дитини на власну думку, на її
висловлення зумов-

лює право дитини критично оцінювати
поведінку своїх бать-

ків, відкрито заявити про свої права і
добиватися зміни ситуа-

ції.

 

Теза \”батьки завжди праві\” має відійти в
минуле. Батьки,

як і всі люди, помиляються, і, зокрема, у
стосунках з дітьми.

Треба лише мати мужність визнати помилку і
попросити ви-

бачення у дитини.

 

Народна мудрість \”дитина моя, а розум свій\” засвідчує пра-

во дитини на власну позицію, на яку батькам
слід зважати.

 

4. У частині третій статті 152 СК дитині,
незалежно від її

віку, надано право звернутися за захистом
своїх прав та ін-

тересів до різних державних та громадських
інституцій, зо-

крема до органу опіки та піклування.

 

Як зазначено у пункті 17 Правил опіки та
піклування, ор-

гани опіки та піклування розглядають
звернення дітей щодо

неналежного виконання батьками або одним із
них обов\’язків

по вихованню або щодо зловживання батьками
своїми права-

ми. Таке звернення може бути усним або
письмовим.

 

Хоча цивільною процесуальною дієздатністю
наділена ли-

ше дитина, якій виповнилося чотирнадцять
років, це не ви-

ключає права й семирічної дитини прийти до
суду, рятуючись

від п\’яного батька. І суддя не може закрити
перед нею двері.

 

5. Цивільна процесуальна дієздатність дає
право неповно-

літній дитині звернутися до суду з позовом
про стягнення

аліментів, про розірвання шлюбу або
визнання його недійс-

ним, про відібрання дитини тощо.

 

І лише у частині третій статті 128 СК
міститься виняток з

цього загального правила: позов про
визнання батьківства ди-

тина подати не може. Це може зробити її
піклувальник. От-

же, цивільна процесуальна дієздатність
чотирнадцятирічної

дитини є неповною.