Науково-практичний коментар до ст. 157 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 157 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 157 Сімейного кодексу України

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо
виховання ди-

тини

 

1. Питання виховання дитини вирішується
батьками

спільно.

 

2. Той із батьків, хто проживає окремо від
дитини, зобо-

в\’язаний брати участь у її вихованні і має
право на особис-

те спілкування з нею.

 

3. Той із батьків, з ким проживає дитина,
не має права

перешкоджати тому з батьків, хто проживає
окремо, спіл-

куватися з дитиною та брати участь у її
вихованні, якщо

таке спілкування не перешкоджає нормальному
розвитко-

ві дитини.

 

4. Батьки мають право укласти договір щодо
здійснення

батьківських прав та виконання обов\’язків
тим з них, хто

проживає окремо від дитини.

 

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у
разі його ухи-

лення від виконання договору зобов\’язаний
відшкодувати

матеріальну та моральну шкоду, завдану
другому з бать-

ків.

 

1. Виховання дитини відноситься до
найважливіших пи-

тань життя сім\’ї, тому має вирішуватися
матір\’ю та батьком

спільно. Це загальне законодавче правило
відповідає консти-

туційним засадам рівності прав та
обов\’язків жінки і чоло-

віка.

 

Паритетність у виборі форм, методів виховання,
виборі нав-

чального закладу, визначенні конфесійної
належності зумов-

лює необхідність порозуміння між матір\’ю та
батьком дити-

ни. На жаль, численними є випадки
самоусунення, найчас-

тіше саме з боку батька, від участі у
вихованні дитини. Ця

обставина зумовлює покладення обов\’язку по
вихованню ди-

тини фактично на плечі одного з батьків, як
правило, матері.

 

Відсутність батьківської лінії виховання,
особливо щодо

хлопчиків, справляє на них негативний
вплив, а брак мате-

ринської любові є психологічною травмою на
все життя.

 

Якщо батьком є той, хто з матір\’ю дитини не
перебуває в

шлюбі, участі у вихованні дитини він,
здебільшого, не бере.

Найчастіше це є наслідком затяжного
судового процесу про

визнання батьківства, який остаточно
віддаляє близьких лю-

дей.

 

Відповідно до частини третьої статті 9
Конвенції про права

дитини, дитина, яка не проживає з одним чи
обома батьками,

має право підтримувати на регулярній основі
особисті і прямі

контакти з обома батьками, за винятком
випадків, коли це

суперечить інтересам дитини.

 

Життєва порада: дитина має природну потребу
і право спіл-

куватися з батьком. Треба стерпіти образу,
пов\’язану з не-

шлюбним материнством і відмовою від шлюбу
чи з розірван-

ням шлюбу, і, застерігаючи себе від
майбутніх докорів

сумління, не перешкоджати його особистим
контактам з ди-

тиною. В інтересах дитини треба зробити
все, щоб батько у

неї був не лише як запис у свідоцтві про
народження.

 

Р. тричі добивався зустрічі з дитиною, але
кожен раз дитину

ховали від нього. Після четвертої невдалої
спроби він уже

ніколи до дитини не приходив.

 

2. Правило частини другої статті 157 СК
додатково підкрес-

лює обов\’язок того з батьків, хто проживає
окремо від дити-

ни, брати участь у її вихованні, хоча
збереження у нього цьо-

го обов\’язку прямо випливає зі статті 141
СК.

 

Брати участь у вихованні дитини можна
по-різному: через

листування, телефонні розмови тощо. У цій
статті наголошу-

ється на прямих контактах з дитиною, тобто
на побаченні з

нею, що є основною формою особистого
спілкування.

 

3. Праву того з батьків, хто проживає
окремо від дитини,

кореспондує обов\’язок того, з ким проживає
дитина, не чини-

ти йому перешкод у здійсненні свого права.

 

Л. поїхала в Італію на заробітки, семирічна
дочка залишила-

ся з батьком, бабусею та дідусем. Л.
систематично телефону-

вала, передавала гроші. Коли через три роки
повернулася до

Києва, її не допустили до дитини, дівчинці
було заборонено

спілкуватися з матір\’ю навіть по телефону.

 

Тривала відсутність матері не звільняє її
від обов\’язку ви-

ховувати дитину і не позбавляє її права на
особисте спілку-

вання з нею.

 

Щоб не травмувати маму, Н. таємно щотижня
зустрічався з

батьком. Виграшу від заборони синові
спілкуватися з бать-

ком мати не одержала. Навпаки, Н. привчився
говорити не-

правду. Крім того, вона позбавила себе
будь-якої інформації

про характер цих зустрічей і можливості
впливу на них.

 

4. Створення перешкод у спілкуванні з
дитиною за місцем

її проживання не виключає права батька
(найчастіше саме він

є скривдженою особою) побачитися з дитиною
у дитячому

садку, школі чи у закладі охорони здоров\’я.

 

Той, з ким проживає дитина, не може
вимагати від керів-

ників цих закладів створити батькові чи
матері перешкоди у

спілкуванні з дитиною. Адже, як уже
зазначалося, окреме

проживання одного з батьків не зменшує
обсягу його обов\’яз-

ків та прав щодо дитини.

 

5. Відповідно до частини другої статті 15
Закону України

\”Про охорону дитинства\”, батьки, які
проживають окремо

від дитини, мають право спілкуватися з нею,
якщо судом ви-

знано, що таке спілкування не
перешкоджатиме нормально-

му вихованню дитини.

 

Така законодавча норма є помилковою.
Виходить, що у

прикладі з Л. їй належить наперед
звернутись до суду і лише

тоді, коли суд визнає, що її спілкування з
дитиною не зашко-

дить її вихованню, вона одержить відповідне
право. Отже, зі

статті 15 цього Закону випливає, що у
кожному випадку спіл-

кування матері чи батька з дитиною, з якою
вони не прожива-

ють, є шкідливим для неї.

 

Логіка правила частини третьої статті 157
СК є іншою: по-

ведінка того з батьків, хто проживає
окремо, не вважається

неправомірною. Навпаки, неправомірною є
поведінка того,

хто перешкоджає матері чи батькові бачитися
з дитиною.

 

6. Спілкування з матір\’ю та батьком – це право,
а не обо-

в\’язок дитини. Якщо дитина через певні
обставини відмовля-

ється бачитися з матір\’ю чи батьком,
силувати її ніхто не має

права. Такий примус був би актом неповаги
до дитини.

 

Восьмирічна С. була свідком жорстокого
побиття матері. Пе-

ренісши переляк, вона боялася батька,
категорично запере-

чуючи можливість зустрічі з ним.

 

У такій ситуації зміни у ставленні до
батька можуть наста-

ти лише з часом.

 

7. Чи має право мати дитини звернутися з
позовом до бать-

ка про спонукання його до реального
виконання обов\’язку

брати участь у вихованні дитини? Відповідно
до статті 154 СК

мати має право звернутися до суду з позовом
про захист прав

та інтересів дитини.

 

Після розірвання шлюбу Ш. протягом року
жодного разу не

зустрічався з донькою. Т. дуже серйозно
переживала розлу-

ку з батьком. Вона видивлялася у вікно,
коли він ішов на ро-

боту і повертався з неї до свого нового
дому, готувала йому

маленькі подарунки, за якими він так і не
прийшов.

 

За таких умов мати має право вимагати
захисту права Т. на

належне батьківське виховання. Не
виключено, що сам факт

пред\’явлення матір\’ю цього позову буде
достатнім для усвідо-

млення батьком своєї неправоти.

 

Задовольняючи позов, суд має визначити дні,
години, міс-

це спілкування батька з дитиною. Звичайно,
було б добре, як-

би дитина про наявність такого рішення суду
не знала.