Науково-практичний коментар до ст. 163 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 163 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 163 Сімейного кодексу України

Стаття 163. Право батьків на відібрання
малолітньої дитини

від інших осіб

 

1. Батьки мають переважне право перед
іншими особа-

ми на те, щоб малолітня дитина проживала з
ними.

 

2. Батьки мають право вимагати відібрання
малоліт-

ньої дитини від будь-якої особи, яка тримає
її у себе не на

підставі закону або рішення суду.

 

3. Суд може відмовити у відібранні
малолітньої дитини і

переданні її батькам або одному з них, якщо
буде встанов-

лено, що це суперечить її інтересам.

 

1. Стаття 163 СК стосується малолітньої
дитини, тобто тієї,

якій не виповнилося чотирнадцяти років.

 

Батьки мають переважне право перед іншими
особами (опі-

куном, дідом, бабою, іншими родичами) на
те, щоб малолітня

дитина проживала з ними.

 

Реалізуючи це право, батьки можуть вимагати
повернення її

до себе. Якщо, наприклад, дитина була
передана опікунові у

зв\’язку з позбавленням волі її матері,
звільнення матері з місць

відбування покарання дає їй підставу
вимагати повернення ди-

тини, хоча вона проживає в опікуна на
законній підставі.

 

2. Найчастіше вимога про відібрання дитини
подається до

діда, баби дитини, яка опинилася у них у
зв\’язку із смертю

матері, батька або через інші поважні
причини. Передача та-

кого спору до суду часто є психологічною
помилкою, яка не-

одмінно призводить до душевних страждань.
Поведінка бать-

ків має бути такою, щоб дитина сама
тягнулася до них.

 

У зв\’язку із смертю матері під час пологів
дитину з лікарні

забрала бабуся. На той час батько дитини не
мав помешкан-

ня, продовжував навчання, проте регулярно
відвідував дити-

ну, брав участь у її вихованні та
утриманні. Коли дитині

виповнилося три роки, він одружився і
виявив бажання за-

брати дитину.

 

Розпочався затяжний конфлікт, у який було
втягнуто ба-

гато дійових осіб, в тому числі і саму
дитину.

 

Відносини між ними були остаточно
зіпсовані.

 

Психологічна помилка бабусі очевидна. Вона
не змогла по-

долати почуття ревності, зумовленого шлюбом
зятя. Внучка

була підсвідомо використана нею як засіб
помсти. Бабуся не

врахувала того, що батько має права щодо
дитини більш ваго-

мі, ніж ті, що має вона; напруга між нею та
батьком дитини

не наближає її до внучки, а навпаки,
віддаляє від неї.

 

У такій ситуації слід було затамувати
душевний біль і ро-

бити все можливе для пристосування себе та
дитини до нових

умов життя, надаючи батькові всіляку
допомогу. Лише ми-

ром, а не протистоянням бабуся могла би
зберегти за собою те

місце в житті внучки, яке вона займала і
має право займати

надалі.

 

3. Життєву мудрість має проявити і той з
батьків, який

проживав окремо від дитини.

 

Зміна місця проживання дитини, її оточення
може бути сер-

йозною душевною травмою для дитини.

 

Щоби цього не сталося, потрібен певний
період адаптації.

Дитина має готуватися до плавного переходу
від одних умов

життя до інших.

 

Керуючись почуттям любові до дитини, це
мали би робити

обидві сторони.

 

Як зазначалося, дитина має генетичну
потребу проживати

зі своїми батьками. І тому, проживаючи,
наприклад, з бабу-

сею, як би їй не було добре, вона все ж
прагнутиме бути ближ-

че до батьків.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code