Науково-практичний коментар до ст. 171 Сімейного кодексу України

Стаття 171. Врахування думки дитини при
вирішенні пи-

тань, що стосуються її життя

 

1. Дитина має право на те, щоб бути
вислуханою бать-

ками, іншими членами сім\’ї, посадовими
особами з пи-

тань, що стосуються її особисто, а також
питань сім\’ї.

 

2. Дитина, яка може висловити свою думку,
має бути

вислухана при вирішенні між батьками,
іншими особами

спору щодо її виховання, місця проживання,
у тому числі

при вирішенні спору про позбавлення
батьківських прав,

поновлення батьківських прав, а також спору
щодо управ-

ління її майном.

 

3. Суд має право постановити рішення
всупереч думці

дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

 

1. Конвенція про права дитини у статті 12
зобов\’язує

держави-учасниці забезпечити дитині,
здатній формулювати

власні погляди, право вільно висловлювати
ці погляди з усіх

питань, що стосуються її, і цим поглядам
має приділятися на-

лежна увага згідно з її віком та зрілістю.

 

З цією метою дитині надається можливість
бути заслуха-

ною під час будь-якого судового чи
адміністративного розгля-

ду, що стосується дитини, безпосередньо або
через представ-

ника у порядку, передбаченому
процесуальними нормами

національного законодавства. Відповідно до
статті 6 Європей-

ської конвенції про здійснення прав дітей
(Страсбург, 25 січ-

ня 1996 р.) суд надає дитині можливість висловити
свою дум-

ку і приділяє цій думці належну увагу.

 

2. За статтею 69 КпШС при вирішенні спору
між батьками

про місце проживання дитини суд повинен був
з\’ясувати у ди-

тини, якій виповнилося десять років, при
кому з батьків вона

бажає залишитися. Якщо дитина була
молодшою, заслухову-

вати її думку було необов\’язково.

 

За статтею 104 КпШС на усиновлення
вимагалася згода ди-

тини, яка також досягла десятирічного віку.
Отже, усинов-

лення дев\’ятирічної дитини могло відбутися
навіть у разі її

заперечення.

 

З моменту набрання чинності для України
Конвенції про

права дитини ці норми мали би вважатися
нечинними.

 

3. Дитина має бути вислухана при розгляді
будь-якого пи-

тання, що стосується не лише її особисто, а
й всієї сім\’ї. Вона

має бути вислухана судом і при розгляді
справ про розірвання

шлюбу між батьками, про поділ майна як за
власною ініціа-

тивою, так і за ініціативою одного із
батьків.

 

4. У частині другій статті 171 СК
перечнелені категорії спо-

рів між батьками щодо дитини, при розгляді
яких має бути

вислухана її думка. Ними є спори про
виховання дитини, ви-

значення (зміна) місця її проживання, про
позбавлення бать-

ківських прав, про поновлення батьківських
прав, а також

спори щодо управління майном дитини.

 

На вимогу одного з батьків або самої дитини
вона має бути

вислухана й при розгляді інших спорів, які
стосуються її ін-

тересів.

 

Необхідність згоди дитини на усиновлення
передбачена

статтею 218 СК. За ініціативою суду,
заявника або самої дити-

ни вона може бути вислухана і при розгляді
заяви про усинов-

лення. Думка дитини має бути вислухана
батьками при вчи-

ненні ними дій щодо управління її майном
(стаття 174 СК).

 

5. Вислухати (заслухати) дитину та
врахувати її думку – це

різні речі. Сімейний кодекс зобов\’язує
посадову особу вислу-

хати дитину. Із права дитини на повагу
випливає висновок

про те, що думка дитини має бути вислухана
з повагою і вра-

хована настільки, наскільки це відповідає
її найвищим ін-

тересам.