Науково-практичний коментар до ст. 172 Сімейного кодексу України | Адвокат Прокопенко Вадим, г. Киев

Науково-практичний коментар до ст. 172 Сімейного кодексу України

Науково-практичний коментар до ст. 172 Сімейного кодексу України

Стаття 172. Обов\’язок дитини, повнолітніх
дочки та сина

піклуватися про батьків

 

1. Дитина, повнолітні дочка, син
зобов\’язані піклувати-

ся про батьків, проявляти про них турботу
та надавати їм

допомогу.

 

2. Повнолітні дочка, син мають право
звернутися за за-

хистом прав та інтересів непрацездатних,
немічних бать-

ків як їх законні представники, без
спеціальних на те пов-

новажень.

 

3. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються
про своїх

непрацездатних, немічних батьків, з них
можуть бути за

рішенням суду стягнуті кошти на покриття
витрат, пов\’я-

заних із наданням такого піклування.

 

1. Конституція Української РСР у статті 64
зобов\’язувала

дітей піклуватися про батьків і надавати їм
допомогу. Цей

конституційний обов\’язок не пов\’язувався з
повноліттям.

 

За статтею 51 Конституції України
піклуватися про своїх

непрацездатних батьків зобов\’язані лише
повнолітні діти. Є

серйозні підстави для критики такого
конституційного ви-

рішення проблеми.

 

\”Шануй батька і матір свою\” – цей
християнський канон

має бути визначальним при формуванні
правового забезпечен-

ня особистої сфери відносин між дитиною та
її батьками. Від-

повідно до цього у частині першій статті
172 СК розширено не

лише зміст конституційного обов\’язку, а й
коло його носіїв.

 

Піклування про батьків – обов\’язок кожної
дитини. Він

формується у дитини з віком як природна
потреба не лише

брати, а й віддавати тепло.

 

Порада батькам: якщо маленька дитина дає
Вам цукерку

чи шматочок апельсина, не відмовляйтеся, а
обов\’язково

візьміть, подякуйте. Дитина привчається
ділитися, піклува-

тися про старших, насамперед батьків. І
радіє цьому.

 

Якщо Ви будете відмовлятися від турботи
маленької ди-

тини, то, звикнувши до егоїзму, їй важко
буде змінитися зго-

дом.

 

\”Моя дочка ніколи мені нічого не
подарувала, навіть що-

найменшої дрібнички\”, – таке сумне зізнання
однієї пані є,

можливо, результатом неправильного
виховання.

 

Якщо в сім\’ї є мати та батько, кожен з них
має стимулюва-

ти дитину до піклування про рідних.

 

Виконання обов\’язку надавати допомогу
батькам не зав-

жди пов\’язане із грошовими затратами.
Допомога може бути

надана матері, батькові у виконанні певної
хатньої роботи,

роботи на городі, прибудинковій території.
Батькам-інва-

лідам може бути потрібна інша допомога,
викликана каліцт-

вом, тяжкою хворобою.

 

Допомога має надаватися як моральний
імператив, а не як

важка повинність, тоді вона легко
приймається матір\’ю, бать-

ком і вага обов\’язку для дочки та сина стає
набагато легшою.

 

2. За частиною другою статті 172 СК
повнолітні дочка, син

наділені повноваженнями процесуального
представництва що-

до непрацездатних та немічних батьків.
Непрацездатні не

завжди є немічними. А немічними можуть
вважатися й ті, що

ще не досягли пенсійного віку, не визнані
ще інвалідами, але

через каліцтво або хворобу не мають достатніх
фізичних сил

для самостійного звернення за захистом.
Повноваження про-

цесуального представника надає право дочці
чи синові звер-

нутися за власною ініціативою за захистом
прав та інтересів

матері, батька до суду або інших органів.

 

3. Піклування потребує кожен батько і кожна
матір. Пра-

вило частини другої статті 172 СК
стосується особливих ситу-

ацій, коли відсутність піклування є
загрозою для життя. Бать-

ко, прикутий паралічем до ліжка, не може
обійтися без пік-

лування, так само як і мати, яка через
хворобу ніг не може

вийти з помешкання.

 

Якщо ці обставини існували на момент
розгляду справи

про стягнення аліментів, вони мають бути
враховані при ви-

значенні розміру аліментів. Якщо ж вони
виникли після при-

судження аліментів і є триваючими, може
бути пред\’явлено

позов про збільшення розміру аліментів.

 

Якщо необхідність піклування зумовлена
тимчасовою, а не

постійною обставиною, заінтересована особа
має право вима-

гати покриття витрат, пов\’язаних із його
наданням.

 

За наявності кількох дочок, синів кожен з
них зобов\’яза-

ний піклуватися про батьків, а у разі
невиконання ними цьо-

го обов\’язку величина витрат, пов\’язаних із
наданням піклу-

вання іншими особами, має бути розподілена
між ними відпо-

відно до їхнього матеріального та сімейного
стану.

 

4. У частині третій статті 172 СК
законодавче закріплене

правило, яке було вироблене судовою
практикою і відобража-

ло теоретичну догму: обов\’язок особистого
немайнового харак-

теру, насамперед обов\’язок щодо піклування,
виховання, не

може забезпечуватися можливістю його
примусового вико-

нання. У зв\’язку з цим єдине, на що могла
розраховувати ста-

ренька мати, яку роками не навідують діти,
так це на прису-

дження, крім аліментів, додаткової грошової
суми для оплати

послуг того, хто піклуватиметься про неї.

 

Кайдани цієї теоретичної настанови не дали
на етапі опра-

цювання проекту Сімейного кодексу України
закріпити у

ньому норму, яка відповідала би новій
правничій ідеології.

 

Ф. звернулася з позовом до сина про
спонукання його до ре-

ального виконання конституційного обов\’язку
піклуватися

про своїх непрацездатних батьків (частина
друга статті 51

Конституції України).

 

Позивачка вимагала, щоби суд зобов\’язав
сина двічі на

тиждень відвідувати її.

 

Ситуація, на перший погляд, є незвичною, а
тому викли-

кає два запитання:

 

1) чи має Ф. право звернутися до суду з
вимогою про при-

мусову реалізацію свого конституційного
права, права особис-

того, немайнового характеру?

 

Ствердна відповідь на нього не викликає
сумнівів;

 

2) чи підлягає такий позов задоволенню?

 

Ф. не вимагає від сина любові, бо примушувати до любові

неможливо. Ф. вимагає реальної дії:
відвідувати матір. Чи

має вона право на те, щоби хоч іноді
побачитися з сином?

 

Безперечно, тому обгрунтованість такої
позовної вимоги, якщо

мислити сьогоднішніми категоріями,
заперечень не викликає.

 

Зобов\’язувати сина відвідувати матір раз чи
двічі на тиж-

день, телефонувати їй щодня чи раз на
тиждень – це вже

конкретика, яка залежатиме від різних
обставин.

 

Задоволення таких позовів – це не лише
вирішення сто-

сунків між двома особами, це й великий
виховний вплив,

який стимулюватиме дітей піклуватися про
своїх батьків.